Письменниця зізнається, що до Черкас вона також завітала з метою зустрітися зі своїми читачами та нині вже авторами власних романів Назарієм Вівчариком та Ольгою Лілік. До цього вона була знайома з ними лише заочно.
– Зустрілася із жінкою на інвалідному візку, з нею я також раніше спілкувалася у режимі онлайн. Дуже рада була її побачити наживо. Вона пообіцяла разом із чоловіком показати мені Черкаси, – говорить пані Галина. – У Черкасах вразила велика кількість людей на книжковому фестивалі. Я бачу, що книжки купують. Вибір справді дуже гарний у порівнянні з іншими містами. Я на фестиваль привезла все, що мала. Мої книжки зазвичай видаються невеликими накладами. Є приватна колекція Василя Ґабора, який сам компонує мої твори. Невдовзі він хоче видати 10 томів моєї прози.
Галина Пагутяк розповіла, що наразі її дуже зацікавила історія.
– Моя дочка та зять – історики. Вони були моїми консультантами. Я написала уже дві історичні книжки. Одна з них – «Світ Модрицьких, передміщан з Дрогобича». У мене там опис 400 персон. Перед написанням цієї книжки я два роки просиділа в архіві та виписувала усі відомості про роди Модрицьких. Я вибирала окремо людей, опитувала їх. На жаль, зараз носіїв прізвища в Україні залишилося всього 35. Ці роди зникають.
Окрім того, авторка захоплюється українською піснею та музикою. На цю тему у 19 років написала свій перший твір «Рандеву моїх снів».
– На мою думку, музика створює образи. Коли я пишу щось, у мене в голові крутиться пісня. Для мене українська народна пісня – це транс. Музика наче у мене в голові. Найбільш музичний мій роман «Зачаровані музиканти» про наших українських ельфів.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису