Командир буксира «Яни Капу» Олег Мельничук, нещодавно звільнений із російського полону, під час пресконференції в Черкасах повідомив, що має намір продовжити військову службу. При цьому планує отримати вищу освіту, а можливо, і декілька.
– Морально-психологічний стан у мене нормальний, – сказав військовослужбовець. – Зі здоров’ям є певні проблеми, але зараз я успішно відновлююся.
Відповідаючи на запитання, чи погоджується він із думкою, ніби колишнє керівництво України спеціально відправило моряків у Керченську протоку, щоб спровокувати Росію на агресивні дії, Олег Мельничук відповів, що, будучи військовим, не обговорює жодних наказів.
– Я діяв згідно з наказом, українським законодавством і міжнародним правом, – наголосив командир «Яни Капу». – Вступаючи на військову службу, я налаштував себе, що зі мною статися все що завгодно. Тому був готовий до цього.
Олег Мельничук розповів, що витримати психологічну рівновагу в умовах ізоляції йому допомогла підтримка українців. За час полону він отримав близько 160 листів із України. Листи українською мовою не доходили йому взагалі. А російськомовні листи доходили із великою затримкою, іноді до 4 місяців. Лише передані через консула і адвоката листи Олег отримував справно.
Мама Олега, яка також була присутня на пресконференції, додала, що під час листування намагалася використовувати мову натяків.
– В Олега є брат-двійняшка. Ми живемо у квартирі. Але щоб Олег розумів, що за нього боряться, я писала, що, мовляв, «твой брат дрова рубит и воду носит», – сказала Лариса Мельничук.
Повернення з полону відбулося несподівано. О четвертій годині ранку до Олега в камеру зайшли й сказали, щоб збирав речі. Олег зрозумів, що, очевидно, його «забирають» свої, але повірити у звільнення не міг аж поки не зійшов з літака. «Навіть у літаку, навіть коли повідомили, що ми вже летимо над територією України, приходили думки, що раптом це якийсь «пранк», раптом літак зараз розвернуть назад...» – зізнався Олег. Більше того, коли вже їхали автобусом через Київ, деякі колишні полонені мимоволі дивувалися, бачачи українські номера машин. І вже згодом приходило розуміння, що вони в Україні.
Наразі Олег Мельничук очікує обіцяної квартири. Вочевидь, вона буде за місцем служби, на яку Олег планує повернутися. «Я не відмовлятиму, бо мої сини народилися капітанами!» – сказала Лариса Мельничук. Проте, і Олег, і його мама зазначили, що він живе «на дві домівки», проводячи чимало вільного часу в Смілі та Черкасах із родичами, друзями та кумами.
Присутній на пресконференції голова Черкаської облдержадміністрації Ігор Шевченко вручив Олегу відзнаку «За заслуги перед Черкащиною». Він подякував військовому за його «дух і віру», а також за «вибрану модель поведінки» в полоні. Голова ОДА Олегу Мельничуку пообіцяв сприяння в будь-яких побутових питаннях, а також у можливості отримати вищу освіту.
