Як відомо, ще 25 листопада минулого року росіяни обстріляли і захопили три кораблі Військово-морських сил України: катери „Бердянськ”, „Нікополь” і буксир „Яни-Капу”, що прямували з Одеси до Маріуполя. Тоді біля берегів анексованого Росією Криму російські силовики узяли в полон 24 наших моряків. Серед них і Олега Мельничука, який уславився не лише вдалими маневрами буксира під час нападу військових кораблів РФ, а й тим, що в полоні, у підконтрольному Росії суді окупованого Криму скористався своїм правом на перекладача з іноземної мови. А в московському „Лефортово”, де згодом незаконно утримували українських моряків, Мельничуку слідчі ФСБ влаштували додатковий допит. Олег назвав своє прізвище, ім’я, посаду та військове звання, наголосивши, що відповідно до Женевських угод є військовополоненим, а тому давати будь-які свідчення „слідству” відмовляється. Адвокат Мельничука зазначав, що при затриманні Олег „зазнав фізичної дії, та сильно не били”...
Міський голова Олексій Цибко вручив герою прапор Військово-морських сил України
Сміляни активно підтримували в полоні свого земляка. У місті було встановлено бігборд з його зображенням і з інформацією про нього. Йому надсилали листи і передачі. В зоні особливої уваги були батьки героя. У Смілі Олег Мельничук навчався в школах №5 і №7. Тож школярі цих навчальних закладів теж активно підключилися до кампанії на підтримку земляка. Школярі з села Тернівки навіть писали листи азбукою Морзе, бо українською полоненим морякам листи не передавали.
Мати Олега Лариса Мельничук працює вихователем у дитячому садку. Свою скромну зарплату і кошти, які перераховували небайдужі люди, відсилала московським волонтерам. Вони купували і передавали Олегу та його побратимам харчі, необхідні побутові речі.
Юрій Денщиков: «Це будуть зараз наші моральні авторитети»
Узагалі, батьки Мельничука дуже порядні люди. Його тато, крім усього, волонтер Смілянської самооборони „Січ”, постійно допомагає воїнам на фронті. Не дивно, що син у них виріс відповідальним, небайдужим, активним.
23 вересня Олега Мельничука і його рідних зустрічали в Будинку культури стоячи і оплесками. Адже у російському полоні він перебував аж 9 місяців і не зламався, не дав ворогам жодного шансу на співпрацю чи своє каяття. Дев’ять місяців людина перебуває в лоні матері, а вже тоді народжується. Смію припустити, що і наші моряки вийшли з дев’ятимісячного полону іншими людьми. От і Олег здавався значно старшим за свої 24 роки. Не фізично, – морально. Перед смілянами виступав дорослий чоловік, який знає ціну життя і свободи.
Олег Мельничук підписав школярам прапор України
На зустрічі в Смілі Олег Мельничук розповів, що він і його товариші відчували підтримку українців, що їм дуже допомагали листи з Батьківщини, особливо послання і малюнки від дітей. Він теж писав школярам. Прикро, що доводилося листуватися російською, та інакше листи не доходили б. І перед самим звільненням у п’ятницю 6 вересня він написав мамі листа на десять аркушів. Накипіло, як каже…. А вночі, під ранок, йому наказали виходити з речами. Невдовзі був в Україні. Він це передчував, але не міг стриматися, щоб не висповідатися перед мамою. Слідчого попросив надіслати листа, навіть якщо їх випустять. Та він ще не прийшов. А Олег уже вдома, нарешті поїв смаженої картоплі і м’яса. У полоні йому дуже не вистачало справжньої чоловічої їжі.
На сцені Будинку культури він вклонився батькам за те, що вірили в нього і робили все, щоби повернувся. Відповів на запитання присутніх – звичайні, людські. Наголосив, що патріотизм треба плекати змалечку.
Олега Мельничука вітав міський голова Олексій Цибко, який не міг стримати сліз. Він теж подякував батькам і смілянам, наголосивши, що вони виховали героя. Згадав і те, як сам 2014 року перебував у складі батальйону „Дніпро-1” водієм батальйону розвідки.
– Мені було страшно, – згадував міський голова, – адже заїжджав під час боїв навіть у Донецьк. Боявся потрапити до полону. А Олег пройшов це випробування гідно.
Фото на згадку
Олексій Цибко вручив йому нагрудний знак „Гідність та честь” виконавчого комітету Смілянської міської ради. За те, що Мельничук не зрадив Україну, вистояв і з честю повернувся додому.
Коли російські окупанти захоплювали Крим, а катер „Сміла” разом з іншими кораблями намагався вирватися з ворожого оточення, в місті на знак підтримки наших моряків вивісили поруч з прапором Сміли прапор Військово-морського флоту України. Коли в Керченській протоці захопили наших моряків, сміляни знову підняли його на знак солідарності з ними. Він щодня нагадував про мужність і витримку українських моряків. Під час зустрічі Олегу Мельничуку вручили його на згадку.
Дуже гарно привітали Мельничука школярі його рідної 5-ї школи, які, зокрема влаштували патріотичний флешмоб „Повертайся живим!”. А класний керівник Олега з цієї школи Юрій Денщиков у своєму виступі наголосив, що був приємно вражений вчинком Олега Мельничука, коли за його вимогою в суді Криму вперше зазвучала українська мова. Він мов чаклун розчаклував оте царство темряви. А ще Денщиков не може забути, як впевнено і професійно під командуванням Мельничука діяли його підлеглі на „Яни Капу”.
Фото на згадку
– Я переконався, що ми на правильному шляху, – наголосив пан Юрій. – Ми виховуємо героїв! На наших очах народжується нова українська еліта. Це будуть зараз наші моральні авторитети, яких критично мало в Україні. На вас, хлопці, надія, у ваших руках наше майбутнє...
Учні школи № 7, теж щиро подякували Мельничуку за мужність і принципову позицію щодо спілкування українською мовою. На згадку подарували йому три невідправлені листи і книжку „Українська легко”! Запросили на свято козацької слави, яке в цьому навчальному закладі святкують дуже гарно. А він підписав школярам український прапор.
Дід із бабою – найрідніші
Вітали його і учні гімназії імені Сенатора.
А тоді були світлини на пам’ять, селфі. Розходитися присутні не спішили. Усіх надихали справжні позитивні почуття, яких зараз так не вистачає. Неформальне спілкування тривало ще довго, бо відчуття єдиної родини, відчуття причетності до долі своєї Батьківщини не відпускало.
Олександр ВІВЧАРИК,
Фото автора
реклама
