У Монастирищі жінку порвав бійцівський собака

– Щойно я вийшла звідти, як до мене підбігли дві невеликі собаки-дворняги й здійняли гавкіт, – розповідає Ольга Миколаївна. – Я на них особливої уваги не звертала, прикрилася сумочкою. Думала, погавкають і відбіжать. Раптом відчула надзвичайної сили удар ззаду. Мене наче щось смикнуло. Повертаюся й бачу величезного чорного собацюгу. Паща роззявлена, зуби стирчать. Бачу, вирвав у мене з джинсів шмат тканини. З ноги страшенно юшила кров. Я упала й почала кричати. Збіглося 12 людей. Одні прогнали собак, інші почали надавати першу допомогу.

Ольга Мирза страждає на варикозне розширення вен. Саме в тому місці собака прокусив їй ногу.

– Кров почала хлюпати, – плаче Ольга Миколаївна. – Набігло повен чобіт, переливається через верх. З рани теж б’є пульсуючим фонтаном.

– Людоньки, я кінчаюся, – кричу. – Почали накладати мені джгут вище рани. Кров не спиняється. Тоді нижче. Всі бігають, клопочуться, ніхто нічого не може вдіяти. Приїхала швидка. Фельдшер намагався спинити кров, але вона летіла й далі. Дали мені тампон і наказали міцно тримати біля рани. Привезли в лікарню, поклали на ноші й на шаленій швидкості, як ото в західних фільмах, погнали мене в операційну.

Операція завершилася успішно. Зараз жінка приймає антибіотики і їздить на перев'язку. На лікування витратила всю місячну пенсію. Тепер сподівається на те, що частину суми компенсує власник собаки.

– Коли таке сталося, мені пожертвувала тисячу гривень на ліки якась жінка із села Сатанівка. Їй самій наступного дня мали робити операцію, але вона сказала: «Беріть, вам зараз треба, потім віддасте!»

За словами Ольги Мирзи, вона – не єдина жертва собаки.

– Це бійцівський пес, який бігає не на прив’язі й без намордника. Напередодні він покусав чоловіка, а ще раніше – жінку.

За словами лікаря-травматолога Монастирищенської лікарні Богдана Зіника, з початку року в районі зафіксовано 11 випадків укусу людей собаками. У 2019 році за допомогою до лікарів звернулися 2056 жителів області, яких покусали свійські й дикі тварини.

Юрій Стригун, Тетяна Дзюбенко, «Вечірні Черкаси», № 6 від 5 лютого 2020 року