Біля замку Даховських у Леськовому відбулася толока

На території історичної пам’ятки – палацу Даховських, що в селі Леськове Монастирищенського району, 1 липня відбулася толока. Саме цього дня, за ініціативи голови райдержадміністрації Ігоря Миклащука та голови районної ради Микола Орендарчука, небайдужі громадяни району зійшлись в робочому одязі з граблями, косами, щоб розпочати генеральне прибирання майбутньої туристичної зони.

Фото з Вікіпедії

Про це повідомляють «Новини Черкас».

З 9-ої години у парку вирубували чагарники, збирали сміття, косили траву. Таким чином, за кілька годин наполегливої роботи занедбаний парк перетворився на цілком пристойне місце для проведення екскурсій.

Архітектурно-ландшафтна пам’ятка садиба Даховських займає 89 га землі. В її комплекс входить замок, територія з листяним парком на лівому березі річки Конелки і хвойною частиною парку на правому березі, гребля із ставом, «острів кохання», сад та орні землі.

Творцями цієї прекрасної садиби були 4 покоління польських поміщиків Даховських, які володіли Леськовим і навколишніми селами з 1770-х років до 1917 року.

Побудова замку розпочалася в 1860-і роки після скасування кріпосного права. Був зведений двоповерховий палац замкового типу. Він мав квадратну і круглу вежі на три поверхи із зубцями, 2 входи (парадний і господарський), на першому поверсі вихід на балкон з відкритим майданчиком і перилами. Навколо палацу-замку був посаджений парк із рідкісних листяних порід дерев, а на правому березі – із хвойних порід. Територію замку і листяного парку обнесли цегляною огорожею висотою в 1,5–3 метри. Пізніше, перегородивши річку греблею, утворили ставок площею майже 20 га.

В кінці 1880-х років повноправним господарем усіх володінь Даховських (1589 га землі) став Тадеуш Даховський, який здійснив свої наміри по перетворенню садиби і палацу в дивовижний архітектурний ансамбль. До існуючого палацу була прибудована нова частина, але уже з використанням нових течій в європейській архітектурі. Дві частини будівлі, два стилі об’єднані так вдало, що, не будучи знавцем архітектури, сприймаєш цю споруду як єдине ціле. В цьому й суть «Леськівського дива». За розмірами це майже половина старого палацу, на три поверхи, з прямокутними вікнами і дверима, іншими деталями.

Єдність комплексу придають 6-гранні башточки в кутах добудови з такими ж зубцями, що й на старій частині палацу, але суцільної кладки. Зубці зроблені по всьому периметру добудови, в стінах вмонтовані декоративні вази та інші деталі. Основна відмінність – прямокутні форми і водяне (батарейне) опалення. Увесь замковий комплекс став триповерховим. На першому – 8 кімнат із салонами, кабінетами, залами для гостей. В ньому ж знаходився парадний вихід на балкон біля круглої вежі з відкритим майданчиком і сходами в парк. З цього ж поверху також вхід до підвального приміщення і господарський вихід. На другому поверсі розміщувалися 9 житлових кімнат і ванна з виходом на балкон. Третій поверх теж мав 8 кімнат. В старому корпусі було пічне опалення з відкритими і закритими камінами і димоходами в зубцях, в нових – батарейне опалення, де труби і батареї були вмонтовані в стіни. Квадратна і кругла вежі також мали кімнати, зверху – оглядові майданчики, до яких вели гвинтові сходи.

Парадний вхід до замку був у квадратній вежі, на якій красувався герб Даховських, був флагшток із прапором. Перед замком був розбитий розарій з фонтаном у центрі. Вода до нього поступала із свердловини по підземних жолобах.

Третю частину садиби Тадеуш зайняв під конезавод, який включав 100 англійських скакунів, маточник і родильне відділення. В помісті були манежні доріжки, іподром, зимовий манеж. Жокеї, конюхи набирались із місцевих селян. На коней Леськівского конезаводу був великий попит і в Європі, і в Росії, а сам поміщик із своїми шістьма жокеями постійно брав участь в перегонах і неодноразово ставав призером.

З часом замок і помістя використовувались як будинок відпочинку, а влітку як піонерський табір. У післявоєнний час тут розміщувався санаторій для хворих туберкульозом закритого типу. Після протестів селян його передали військовому відомству для лікування офіцерів-відставників з нервово-психічними захворюваннями.

В 1970 році тут розмістили майно польового госпіталю. За цей час було збудовано трьохповерхове адміністративне приміщення, в колишній конюшні добудований другий поверх і розміщені квартири, інші приміщення були зайняті під технічні засоби госпіталю. Зали замку перетворили в склади для ліків. Зникли алеї, доріжки, причал для човнів, місток, що вів до острова.

В 2003 році майно госпіталю вивезли, але воєнізована охорона залишилася, садиба і замок в даний час знаходяться у власності Міністерства оборони України.