Сьогодні виповнилося б 30 років загиблому героєві АТО Євгенові Подолянчуку

4 липня 2021 р. мало б виповнитись 30 років захиснику України черкасцю Євгену Подолянчуку (псевдо «Скаут»), але йому назавжди залишиться 23. Одна з вулиць міста носить ім’я загиблого героя.

Про це у фейсбуці написала дослідниця минувшини Черкаського краю Тетяна Григоренко.

Євген Петрович Подолянчук народився у Черкасах. Закінчив Черкаську школу №3. У 14 років вступив до скаутської організації «Пласт». Першим його табором став пластовий табір «Січ» біля с. Суботів у Чигиринському районі. Євген входив до юнацького куреня ім. Ярослава Мудрого. Таборову присягу прийняв 18 липня 2006 р., у тому ж році став учасником крайового вишкільного табору військового пластування «Легіон» у Чорному лісі на Прикарпатті. У 2007 р. – першун крайового летунського табору «Чота Крилатих» на Івано-Франківщині. У 2014 р. прийнятий до Уладу старшого пластунства. Пластунське псевдо «Сержант».

Його участь у патріотичній молодіжній організації «Пласт» відіграла важливу роль у подальшому виборі життєвого шляху.

У 2008 р. Євген Подолянчук вступив на факультет розвідки до Академії сухопутних військ імені Гетьмана Сагайдачного, який закінчив з відзнакою. Служив у Кропивницькому у 3-му окремому полку спецпризначення на посаді командира групи 2 загону 5 роти.

26 листопада 2012 р. таємно розписався з пластункою Марією Сергєєвою. 20 травня 2013 р. вони повінчалися і 25 травня зіграли весілля.

З перших днів війни на Донбасі Євген Подолянчук виконував завдання по обороні важливих об’єктів, у тому числі – державних кордонів.

У квітні 2014 р. у складі свого загону направлений у Донецький аеропорт.

Під час оборони аеропорту завдяки своєму вишколу у «Пласті» Подолянчук демонстрував військову кмітливість та лідерство. У будівлі старого терміналу, який ще до початку боїв утримували бійці загону спецпризначення, власноруч намалював десятки пам'яток-нагадувань з військової справи — тактики, теорії, — та розмістив на видних місцях, для того щоб усі бійці повторювали, запам'ятовували та вивчали життєво важливі навички.

Спочатку в терміналах з бійцями не було медиків, аеропорт був у повному оточенні ворога, тоді Подолянчук зі своїм побратимом з позивним Турист зібрали усі медикаменти з двох терміналів аеропорту і створили медпункт. Євген, за допомогою знайденої стрічки-цінника, по всьому аеропорту розвішав вказівники з червоними хрестами для усіх можливих шляхів евакуації поранених до медпункту. Навіть пізніше, при ротаціях інших підрозділів ці позначки добре орієнтували.

У першому бою за Донецький аеропорт, 26 травня 2014 р., Євген Подолянчук працював на найвіддаленішому посту, у складі підрозділу були снайпери, кулеметник та розрахунок зенітки десантників 25-ої бригади. Йому довелося працювати на найнебезпечнішій позиції зі злітної смуги, без жодного укриття, прикриваючи новий термінал. Разом з бійцями, під шаленим обстрілом часто змінював позицію, діяв за обставинами, уникаючи влучення ворожого вогню.

14 вересня 2014 р. був його останній бій. Євген разом з бійцями вийшов на завдання по виставленню мінних загорож проти танків на позиції «Єнот». Але групу у будівлі затисли шквальним вогнем з близької відстані. Незабаром на даху почалася пожежа і система вентиляції задимила усі приміщення. Спецпризначенці мали покинути будівлю й повертатися під обстрілом, проте на зворотньому шляху Євген з двома бійцями вирішив все ж закласти міни на випадок, якщо їх переслідуватиме танк. Тоді Євген отримав осколкове поранення в голову й помер під час евакуації з Донецького аеропорту.

Саме після того бою захисників Донецького аеропорту стали називати «кіборгами».

18 вересня у Будинку офіцерів у Черкасах відбулося прощання з Євгеном Подолянчуком, а поховали його у с. Крутьки на Черкащині. Попрощатися з Євгеном приїхали пластуни з усієї України.

Євген Подолянчук був прикладом для багатьох, зокрема й для молодого черкаського скульптора Дмитра Бур’яна. Ось як згадує Євгена Дмитро: «Осінь 2013, під кінотеатром «Україна» чекав прем'єри фільму «Іван Сила», поруч – спортивної статури хлопець в коричнивому реглані з символом «Пласту» на грудях, приємно спілкується українською з двома дівчатами… Через рік, стрічка новин, фото, тризуб-лілея на грудях, спецназівець з Черкас... Пам'ять. Тяжкі дописи спільних друзів у фейсбуці. Колись Герої були в книжках, найближчій «Холодний Яр» Горліса-Горського, зараз вони поряд. Достойно жити не легко». Пізніше Дмитро Бур’ян створив графіку: «Євген Подолянчук «Скаут».

24 вересня 2015 р. Євгену Подолянчуку посмертно було присвоєно чергове військове звання — капітан.

Нагороди: Орден Богдана Хмельницького III ступеня (6 жовтня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагрудний знак «Знак пошани» (11 серпня 2014, наказом Міністра оборони України).

Відзнака «За заслуги перед Черкащиною» та Почесна грамота Черкаської обласної державної адміністрації і обласної ради (посмертно), пам'ятний знак «За заслуги перед містом Черкаси» I ступеня (посмертно), недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (Указ № 13 від 10 лютого 2016 р. (посмертно), Залізний Пластовий Хрест (посмертно) 18 вересня 2014 р. за заслуги у національно-визвольній боротьбі в утвердженні Української держави,  нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно), нагрудний знаком «Гідність та Честь» (посмертно).

22 лютого 2016 р. Черкаська міська рада перейменувала 63 вулиць і провулків. Одну з вулиць, Нижню Комсомольську, назвали на честь капітана 3-го полку спецназу Євгена Подолянчука. Також 23 військовим, серед яких і Євгенові Подолянчуку, було присвоєно звання Почесного громадянина міста Черкас.

15 вересня 2016 р. у черкаській спеціалізованій школі №3 відкрито меморіальну дошку випускнику Євгену Подолянчуку.

Після його загибелі побратими забрали малюнки-позначки з ДАПу і передали у музей 3-го полку спецпризначення у Кропивницький.