Павло-Роберт Маґочій, відомий історик України, очільник кафедри українознавства Торонтського університету (Канада) побував у четвер у Черкасах, щоб дати відкриту лекцію та взяти участь у дискусії на тему «Чому є важливим багатонаціональний підхід до історичного минулого України».
Захід організували канадська недержавна організація «Українсько-Єврейська зустріч», Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького і міська гімназія №31 (зокрема, її директор Сергій Шамара).
Павло Маґочій відомий своїм поглядом на історію країни як на поєднання історій різних спільнот, котрі виступають у ролі рівноправних гравців. Так, суб’єктами історії України він розглядає українців, євреїв, вірмен, греків тощо.
Перебуваючи в Черкасах, дослідник презентував книжку «Євреї та українці: тисячоліття співіснування», яку написав у співавторстві з єврейсько-американським істориком українського походження Йохананом Петровським-Штерном.
– Це – книжка не про євреїв в Україні, а про євреїв і українців, про тисячолітню історію взаємозв’язків, спільного проживання на одній території цих двох народів, – наголосив професор Маґочій. – Зараз у світі Україну часто сприймають як місце трагедій, а українців – як їх «виконавців». Натомість, все значно складніше. Більше того, за всю історію України лише 16-20 років були роками гонінь і трагедій.
Як зазначив Павло Маґочій, причина спотвореного погляду на українсько-єврейські взаємини – в тому, що історія України століттями спотворювалася імперськими та радянськими маніпуляціями, і на жаль, багато з цих спотворень були сприйняті в інших країнах.
Павло Маґочій закликав українців розвивати самостійну політику пам’яті, не оглядаючись на реакцію, викликану стереотипами сприйняття українців у інших країнах. Так, на думку професора, Україні не потрібне схвалення іншими країнами погляду на Голодомор як на геноцид. «Якщо українські історики встановили, що це – геноцид, то зовнішнє затвердження цьому не потрібне!» – переконаний канадський історик. Що стосується українсько-єврейських стосунків, то, на думку пана Маґочія, науковці покликані виробити потужний масив даних про взаємодію між цими двома спільнотами.
Важливим елементом політики пам’яті є вшанування жертв Холокосту. В очах світу є два основні символи цієї трагедії єврейського народу – Аушвіц (Освенцим) і Бабин Яр. Щодо Бабиного Яру, то зараз є два проєкти створення там меморіального комплексу – один із них може бути профінансований заможними олігархами, чиї бізнес-інтереси базуються у Москві, а другий – проєкт, концепція якого підготовлена в Україні і має фінансуватися українською державою. На переконання Павла Маґочія, українська громадськість та діаспора мають беззастережно підтримати український проєкт. Зокрема, й через те, що практика показує: будь-які російські проєкти на території інших держав легко стають «об’єктами російських інтересів», а згодом – і приводом для експансії, в тому числі й збройної.
Як зазначив під час відкритої дискусії професор Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького Віталій Масненко, єврейська спільнота є важливою частиною історії України. На жаль, навколо українсько-єврейських стосунків сформувалося багато спекуляцій, пов’язаних із політикою. Зокрема, у світі доволі поширена думка щодо антисемітизму українців і особливо – українських націоналістів, тоді як серед активістів ОУН є праведники народів світу, які рятували євреїв під час Холокосту. «Спільне життя українців і євреїв – це складний історичний процес, який не можна зводити до політизованих стереотипів», – наголосив Віталій Васильович.
Професор ЧНУ Юрій Присяжнюк згадав про важливість ушанування постатей праведників народів світу, серед яких – і черкащанка Олександра Шулежко, котра в часи німецької окупації врятувала від смерті і голоду 102 дітей, серед яких 25 були євреями. «Де в чому ми, українці, ближчі до євреїв, ніж до народу, який раніше називали «братським», – до росіян», – зазначив Юрій Петрович. Він закликав творити сприйняття жителів України передусім як громадян єдиної держави, а не представників окремих етнічних спільнот.
Перший проректор ЧНУ проректор Василь Мойсієнко, у свою чергу, закликав до належного вшанування в Черкасах таких людей як Олександра Шулежко. Зокрема, на часі перейменування на її честь однієї з центральних вулиць міста. «Назви вулиць повинні відображати сутність українців, специфіку нашого міста», – висловив переконання науковець.
Коментарі
А тих хто товчеться біля політичного корита?
Отож..
Деструктивний він і стукач
Стрічка RSS коментарів цього запису