В ефірі телеканалу обговорювали, чи потрібно постійно розширювати черкаську Галерею слави

Питання про те, чи потрібно постійно розширювати черкаську міську Галерею слави за рахунок нових Почесних жителів міста і нагороджених пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси», обговорювали в ефірі телеканалу ВІККА журналіст Віктор Борисов, історик Сергій Корновенко і політикиня Любов Майборода.

Під час останньої сесії вдруге стояло питання про нагородження засновника буддійського храму «Білий лотос» Володимира Скубаєва. Щоправда, це рішення не пройшло, оскільки «Білий лотос» не підтримував революцію Гідності.

Крім того, міська рада Черкас проголосувала за нагородження двох футболістів родом із Черкас – Артема Довбика та Віталія Миколенка до Галереї слави (їх нагороджено пам’ятними знаками «За заслуги перед містом Черкаси» ІІІ ступеню).

– Я особисто поставився до цього нагородження з величезною іронією, – зазначив журналіст Віктор Борисов. – Ці молоді люди лише починають своє життя. В них є шанс стати видатними гравцями. Але що буде, коли їхнє життя підійде до завершення? Чи не станеться так, як сталося з Валентиною Терешковою: на минулому тижні міська рада Сміли перейменувала вулицю Терешкової на Сонячну (відомо, що Терешкова займала надзвичайно деструктивну позицію щодо України в 2014-2015 роках, була ініціаторкою того, щоб у Росії «обнулили» президентські терміни Путіна). Те, що вона стала першою жінкою, яка полетіла в космос, тим, що було після цього в її житті, вона перекреслила. Що буде з Довбиком і Миколенком – ніхто не знає.

Любов Майборода виступила проти того, щоб у Галереї слави в міській раді постійно вивішували нові портрети.

– Там уже близько 70 портретів. Я не бачила такого у Вінниці, Івано-Франківську... Це нагадує радянські галереї, де вивішували портрети членів Політбюро, – сказала Любов Майборода. – Можливо, зробити в музеї у вигляді книги їхні портрети, дати їхні біографії. А перетворювати міську раду в якийсь пантеон не годиться.

Історик Сергій Корновенко додав, що кожна людина має і позитивні, й негативні сторони свого життя. Коли ж ми говоримо про Галерею слави, то здійснюємо певну гіперболізацію позитивних сторін особистості. Тому важливо напрацювати об’єктивні критерії присвоєння почесних звань. Зробити це потрібно на громадських слуханнях.

– Приміром, є науковці, які прославляють нашу державу своїми науковими винаходами і називають певні хімічні елементи, наприклад, черкасидом – на честь міста Черкаси. Цей черкасид знайшов практичне обґрунтування в британських учених. Ідеться про професора Бориса Пилиповича Мінаєва. А на сьогоднішній день міська рада чомусь не ставить питання про те, щоб цю людину, яка прославила місто в науці, зробити Почесним громадянином. Якщо ви говорите про футболістів, люди дійсно зробили свою справу – чесно, професійно. На сьогоднішній день лікарі, які боряться з ковідом, які рятують життя, – вони хіба не роблять свою справу чесно, професійно? – дивується Сергій Корновенко. – Сьогодні Черкаси стають потужним центром трансплантології, кардіохірургії. Чому ми не вшановуємо честь і славу цих професіоналів?

Сергій Корновенко вважає, що якщо ми говоримо про Галерею слави Черкас, то претендент на включення в неї повинен зробити вагомий суспільно значущий внесок у розвиток міста.

– Його творіння має відповідати критеріям загальнолюдського надбання, бути шедевром, – зазначив Сергій Корновенко. – Крім того, його творіння має бути суттєвим для добробуту міста. Чи це архітектор, який збудував унікальну споруду, чи, може, розробив унікальну дорожню розв’язку... Чи це людина, яка прославила місто. Який внесок у життя міста зробила ця людина? От дивіться, ні в кого немає заперечень проти такої людини як Анатолій Фесун, багаторічний головний лікар обласної лікарні. Думаю, у більшості містян не буде заперечень проти тих людей, які рятують життя – рятувальників, лікарів, поліцейських, не буде заперечень проти викладачів, учителів. Тому ці людські цінності й повинні бути критеріями, які мають лежати в основі Галереї слави.