Сміла знову у жалобі: сьогодні вона простилася зі своїм Героєм-земляком Максимом Вікторовичем Гнатенком.
Він народився 13 квітня1988 року у сім’ї військових, які на той час служили у Чехії. Згодом разом із батьками переїхав до Сміли, де у 2005 році закінчив школу №3-колегіум, пізніше здобув професію в Одеському технікумі залізничного транспорту. Деякий час трудився на залізничній станції ім. Т.Г. Шевченка, потім сів за кермо, об’їздив майже всю Європу, працюючи далекобійником. Останнім місцем його праці в цивільному житті стало СТО в місті Черкаси.
Восени минулого року наш земляк був призваний до лав ЗСУ. Вірний військовій присязі, матрос Максим Гнатенко служив водієм–номером обслуги зенітного ракетного взводу роти вогневої підтримки. 21 березня він помер біля одного із населених пунктів Миколаївської області під час проведення занять з бойової підготовки.
Усі, хто близько знав Максима, згадують, що він був щирим, турботливим, люблячим, комунікабельним, добрим і веселим. Мав дуже багато друзів. Створивши молоду сім’ю, мав багато життєвих мрій та планів на майбутнє. Та не судилося…
Жалобна церемонія пройшла у Покровському соборі Сміли. Після офіційних промов представників влади священики звершили над тілом Героя соборну панахиду, яку очолив настоятель протоієрей Микола Середич, котрий виголосив пастирське слово у пам'ять нашого земляка. Разом із панотцями служив військовий капелан, настоятель храму святої мучениці Євгенії протоієрей Богдан Степчук.
Поховали Максима Гнатенка у Смілі на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
Олександр Слєпцовський, фото автора
реклама
