Як волонтерське об'єднання Lastivka на Черкащині допомагає захисникам.
Волонтерське об'єднання Lastivka вже понад два роки щоденно забезпечує військових маскувальними сітками. У сільському клубі волонтерки сплели понад 1 500 сіток, а допомагають їм і пенсіонери, і діти. Організація налічує 35 осіб, і кожен робить свій внесок у перемогу. Розмовляємо з Тетяною Миколенко, організаторкою Lastivka.
— Як для вас почалася війна?
— Як і більшість людей, я була вдома, у квартирі. Наступного дня ми з хлопцем переїхали до батьків у село. Жили там до травня, читаючи новини й сподіваючись, що це все ненадовго... Але сталося інакше.
— Коли ви почали допомагати іншим?
— У перший тиждень повномасштабного вторгнення всі намагалися виїхати з країни, а моя тітка Юля, навпаки, повернулася з Польщі. Вона сказала: «Мої рідні тут, тож і я маю бути тут».
У березні, після деокупації Чернігова, знайомий військовий тітки попросив допомогти родині з села Золотинка. У них було двійко немовлят і двоє старших дітей. Вони приїхали буквально з двома сумками й котом. Ми разом із родичами збирали для них одяг, посуд, гроші. Я долучила ІТ-компанію Active Bridge, де працює мій хлопець. Вони допомагали і грошима, і речами, і навіть телефонами.
— Ви ще й робите окопні свічки. Як це почалося?
— Ідея була в тітки. У серпні вона заявила: «Треба робити свічки. Але для цього потрібні гроші». Вона працювала завгоспом у школі, а я через соцмережі шукала віск, тару, кошти.
Шкільні працівники робили «равлики» з картону й заливали парафіном. Я ходила по сусідах, збирала недопалки свічок, бляшанки. Так і виник наш «міні-бренд» – «Пекельні равлики». Ми виготовили понад 5 000 окопних свічок.
— Скільки людей у вашому об’єднанні?
— Зараз у нас 35 «ластівок» в селі Хацьки і ще двоє волонтерів плетуть сітки вдома. Це Олеся Миколаївна, репетиторка з англійської, та її син Олександр. Вони розтягують сітки просто на віконній рамі у коридорі.
Крім того, деякі жителі села не можуть приходити, але нарізають матеріал вдома й передають через наших волонтерів. А ще рік тому ми відкрили осередок у селі Хутори. Там працює окрема команда, зокрема, комунікуємо з Станіславом, який координує все.
– Який у вас напрям волонтерської допомоги зараз?
— Про свічки розповіла вище. Зараз не виготовляємо, бо для цього немає приміщення, і вирішили займатися чимось одним, але якісно, ніж всім потрохи, але тяп-ляп. Тож плетемо лише маскувальні сітки - це і є напрямом нашої волонтерської допомоги. Я волонтерю, бо в країні війна. І вважаю, що цим має займатися кожна людина, якій не байдужа доля України.
— Де берете матеріали?
— Матеріали закуповуємо. Основи купуємо в постачальника з Чернігова. Ціна не мала – 28 грн/м², але якість найкраща. Ми купуємо нитку товщиною 1,8 мм, тоді як більшість волонтерів працюють з ниткою 0,6 мм і роблять одноразові сітки.
Флізелін купуємо лише принтований (з піксельним малюнком) в двох виробників з Дніпра. У них різні кольори і різний метраж, тому так. Ціни 3 900 грн за метровий рулон довжиною 300 м і 4630 грн за рулон висотою 1,6 м та намоткою 250 м погонних.
Сітки плести ніколи не планувала, але до мене звернувся товариш, який вже на той час пішов до лави ЗСУ, з проханням знайти білі сітки для захисників на кордон. Я почала телефонувати в осередки м. Черкаси, і мені скрізь казали, що в них черга.... Після чергової відмови я зрозуміла, що потрібно робити все самій... У селі було декілька станків, бо на початку повномасштабки там трохи плели маскування для блокпостів. Але всі вже розібрали і залишився лише один в школі. Зібрала людей з села, попросила всіх принести білу тканину (постільну білизну, футболки і т.д.), тато віддав наші рибацькі сітки. І ми в холодній майстерні під відключення світла сплели свою першу сітку 3 грудня 2022 року. Далі почали задумуватися, що сіток на фронт потрібно багато і можна ще трохи наплести і іншим підрозділам, поки маємо матеріал. Пізніше наше робоче місце змінилося. Там вже було тепліше і затишніше, була вода і туалет.
Закінчилися рибацькі сітки, і я відкрила перший збір на основи для виготовлення маскувальних сіток. Почала читати і дізнаватися більше про маскування. Натрапила на плетунчиків, які почали використовувати спанбонд. Ми взяли декілька метрів на пробу і сплели з нього сіточку. Вона була набагато легша і красивіша, ніж з тканини. І закрутилося...
Всю зиму ми плели білі сітки, набивали так сказати руку, бо для білого маскування багато розуму не потрібно. Сітки забирали відразу і просили ще і ще. Закінчувалася зима, і пішов попит на маскувальні сітки інших кольорів.
— Наскільки легко поєднувати роботу і волонтерство?
— Я не працюю, маю захворювання, що пов’язане з суглобами, тому приїжджаю плести сітки щодня у будні. На вихідні я не їжджу практично, бо вже не маю сил, потрібно відпочивати. В мене автоімунне захворювання, сиджу на таблетках. Але у той же час працюю 24 години на добу в телефоні. Збираю гроші в соцмережах, роблю звіти про роботу, проводжу лотереї, комунікую з військовими, відправки тощо.
— Чому саме така назва волонтерського центру?
— Вибір зупинили на Волонтерському об'єднанню "Lastivka", саме англійським літерами, а самі себе називаємо ластівки, наш осередок - гніздечком. На початку літа 2023 року ми переїхали в інше приміщення. Там зробили косметичний ремонт і стали вільними. Тепер можемо плести з ранку до ночі, а за бажанням і вночі, бо маємо власні ключі від приміщення, чого не мали, поки були в школі.
— Чи допомагає місцева влада?
— Місцева влада нас не балує, але поважає і підтримує. Кабінет дали, іноді виділяють невеличкі кошти, нещодавно знайшли спонсорів, які встановили нам кондиціонер! Ще два роки назад ми і мріяти не могли про такий комфорт і плели сітки, мокрі від поту, все позаминуле минуле літо, а зараз ми круті. У нас багато працює пенсіонерів з тиском, тому адекватна температура для нас важлива.
І станом на сьогодні наші ластівки сплели більше ніж 53 000 м² маскування в кількості 1565 сіток, потихеньку наближаємося до 2 000-ї сітки.
— Чи можемо говорити, що зараз складніше збирати на матеріали?
— Мені здається, що так... Раніше я могла на лотереї в інстаграмі та фейсбуці зібрати 100 тисяч. Зараз 50 тисяч гривень - це вже ого-го. А зазвичай збираємо 20 000, 10 000. Просто донатів також мало. Дуже багато хто перестав донатити. Багатьох прізвищ не бачу тих людей, які раніше допомагали постійно... Багато хто закидає менші суми, ніж раніше.
Я не знаю, скільки ми ще протягнемо в такому темпі. Нам в місяць потрібно близько 100 000 гривень на покупку матеріалів, які ми можемо переробити. Щомісяця думаю, що наступний вже не витягнемо, але якось виходить купити все потрібне...
Більшість рахунків оплачую з донатів від знайомих, бо зараз велика біда з допомогою від українців. Зазвичай донатять одні і ті ж і лише знайомі. Також є підприємства, які допомагають на постійній основі. Наприклад, компанія Гроздорф, ТОВ "Вудпромінвест", ТОВ "Українська агропромислова група", ТОВ "Укравіт" – їм велика подяка. Іноді допомагають купувати основи та флізелін фонди, наприклад ГО "Патріоти рідного краю".
— Скільки влаштували благодійних лотерей? Розкажіть про лоти. Скільки коштів виручили?
— Благодійний лотерей було декілька. Першу невеличку я зробила на свій день народження. Вишила картину бісером і зібрала ще декілька лотів від інших майстрів. Зібрала тоді 18 200 грн. Далі робила два масштабних з призами від українських виробників на багато лотів. На кожній такій лотереї збирала близько 100 000 грн. Ще були маленькі розіграші розмальованих гільз - це більше заохочення донатити, щоб зібрати потрібну суму за короткий термін. Раніше достатньо було просто написати, що потрібні кошти на матеріали, і люди допоможуть. Зараз приходиться придумувати різні фішки, але з кожним днем донорів, на жаль, меншає, а потреби ЗСУ лише зростають.....
— Розкажіть про ваш найбільший збір: на що ви збирали і якими були результати?
— Я вже давно збираю лише на маскування. Найбільше збирала за збір-лотерею, десь 120 тисяч. Але оскільки у нас постійна потреба, то це, мабуть, недоречне питання. Бо збір відкритий постійно. Іноді роблю невеликі лотерейки, щоб заохотити наших онлайн-ластівок і підбирати потрібну суму в 10, 20 тисяч...
— Де ви черпаєте силу для допомоги іншим і як ви відновлюєтеся?
— Моя сила й енергія - це любов до Батьківщини. Я люблю свою країну, люблю свою мову. Люблю батьківський дім і свята та традиції родини, хочу, щоб вони завжди лунали українською. Хочу, щоб телевізор говорив українською, навколо лунали українські пісні, щоб сусіди спілкувалися українською, щоб собаки – і ті гавкали українською.
У мене рік назад на війні загинув кум. Це була важка втрата для мене. Він завжди відповідав мені, що в нього все гаразд і що він щасливчик по життю. Але російська ракета вирішила інакше, зруйнувавши життя його родини, а моє серце розколола на частини... Я не хочу, щоб його смерть була марною. Тому треба боротися за свободу.
— Маєте відзнаки від захисників?
— Захисники завжди дуже вдячні. Без слова "дякую" ми зазвичай, розмову не завершуємо. Нагород в нас багато. Два прапори підписані захисниками з 26 бригади, якій на постійній основі маскуємо польські краби 155 калібру і з 154 новоствореної бригади, якій передали 10 велетенських сіток розміру 12*10 м. Декілька подяк і крутий годинник ручної роботи від захисників неба, яким маскували дуже потужні комплекси ППО, медаль від Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького.
Фото надані волонтерським центром
Проєкт «Посилення потенціалу та видимості діяльності жінок-правозахисниць та активісток з громад Чернігівської та Черкаської областей» реалізується громадською організацією МАРТ у партнерстві з Черкаським правозахисним центром за підтримки Фонду домів прав людини Human Rights House Foundation (Осло, Норвегія).
Human Rights House Foundation / Громадська організація МАRТ
