Черкаси вже втомилися від міського голови Черкас Сергія Одарича, тож найрозумнішим з його боку було б добровільно піти з посади. Так вважає колишній директор КП «Черкаситеплокомуненерго», а нині – начальник інвестиційного управління Черкаської облдержадміністрації Павло Карась.
Павло Карась у розмові з «Прочерком» відразу попереджає: висловлює свої міркування з приводу дій Одарича і його команди не як працівник облдержадміністрації, а як громадянин.
– Усе, що зараз відбувається з боку «вільних демократів», мені нагадує вереск поросят, яких відтягують від корита. Я виріс у селі і добре знаю, як верещать поросята. Самого ж Одарича я нині не впізнаю. Сергій Олегович попередньої каденції і нині – це дві різні людини. Нині він сприймає Черкаси як сировинний ресурс і практично останні півтора року містом не керує. Ходить на планірки, проводить ефіри на телебаченні, а містом реально керують Микола Мирза (депутат Черкаської міськради, соратник Одарича, – ред.) і Юрій Чернецький (член виконкому, директор КП «Черкаситеплокомуненерго», – ред.). Ці люди безпосередньо впливають на ухвалення рішень у місті, – запевняє Павло Карась. – Будь-яке бізнесове питання слід з ними узгодити. Тож Сергій Одарич дійсно хабарі не бере. Їх бере його оточення «за вирішення питань»…
– Нині мер Черкас ініціює громадське обговорення щодо прояву національної нетерпимості на мітингу опозиції (нагадаємо, що невідомі молодики вчинили провокацію на мітингу, вдягнувши футболки «Бий жидів!»)? Чи може тема з футболками бути відволікаючим маневром від теми кризи в місцевому політикумі?
– Ні опозиції, ні голові Черкаської ОДА Сергію Тулубу провокація з футболками була невигідна. Це міг зробити не просто той, кому це вигідно, а й той, в кого є технічні можливості це зробити. І, дивлячись, як розвиваються події і хто експлуатує тему, то в мене враження, що цю провокацію організував сам Сергій Одарич. Тепер на свій захист він може поставити Єврейський конгрес і всю обурену спільноту. Це в стилі Сергія Одарича. Він класний піарщик. Йому вигідна ця тема. І він просуває її разом зі своїм соратником Михайлом Бродським. Це висвітлюють їхні інформаційні ресурси. Бо, вже коли відбувалися ці події, крісло під мером хиталося. І Сергій Одарич міг це зробити свідомо, щоб відволікати увагу від більш важливих речей. А які більш важливі речі? Давайте говорити чесно. Я спілкуюся з депутатами. Вони втомилися від постійної брехні. Я вперше бачу ситуацію, коли стоїть питання імпічменту, коли люди готові голосувати за відставку міського голови, але нічого не просять навзаєм: ні посад, ніяких преференцій. У них одне бажання – щоб Сергій Одарич поїхав звідси. Унікальність ситуації в тому, що Сергій Одарич налаштував проти себе все місто, крім власного корита, – тих, хто годується. Це так звані «вільні демократи»…(вони мають такий самий стосунок до демократії як морська свинка до моря)
– Як до конфлікту Тулуба і Одарича вписується одноголосна позиція «Батьківщини», «Удару» і «Свободи» щодо голосування за розпуск виконкому?
– Вважаю, що Сергію Одаричу хочеться перевести це питання в площину Тулуб-Одарич. Але конфлікт, насамперед, у тому, що Одарич всіх вважає навколо ідіотами і депутатів у першу чергу. Тому їм і вривається терпець. Коли вони бачать, що всі потоки сконцентровані навколо двох-трьох прізвищ, коли через приватні фірми вимиваються сотні мільйонів гривень, а разом з цим не виконуються елементарні речі... Люди ліфти не можуть ремонтувати, бо кошти за ремонт вирішили збирати з нещасних пенсіонерів, навіть не включаючи в квартплату! Ресурс, що вивільняється, спрямовують на Хрещатик. Усіх вбила ситуація з ремонтом доріг, коли 100 мільйонів кредитних грошей клали в калюжі та серед зими. І зараз ЩМА (щебенево-мастильний асфальтобетон, – ред.), який мав стояти 10-15 років, розлазиться на очах. У депутатів же є певний досвід. Вони розуміють, що залишилося два роки. І що вони потім скажуть виборцям? У нас на реконструкцію зоопарку його директор і депутат з фракції «Вільних демократів» Євген Ван отримує більше, ніж на реконструкцію всіх лікарень в місті. І зараз терпець депутатам увірвався!
– Але ж народ обирав мера. Чи є механізм зняття його з посади депутатами?
– Так, бо народ обирав і мера, і депутатів. І вони врівноважують один одного. Закон передбачає, що дві третини депутатів можуть переважити мера. Важливо, коли ж знайдеться 40 голосів? Найкраща ситуація була б, якби мер пішов сам. Думаю, точка кипіння вже досягнута. Сергій Олегович настільки сильно загрався зі своїм оточенням, що тепер повернути назад не може, бо він від них залежний в матеріальному плані. Є два розвитку подій для міста. Позитивний – це коли Одарич піде сам або знайдеться 40 голосів, які його відправлять у відставку. І негативний для міста – це жорсткий клінч в міськраді. Бо більшості в Сергія Одарича немає і не буде.
– Міський голова казав в коментарі «Прочерку», що збирає нову більшість.
– Є такий анекдот, коли приходить до лікаря дідусь, якому 90 років, і каже, що в нього сусід з бабою може два рази в тиждень. «А звідки ви знаєте?» – питає лікар. – «Він мені каже». – «То й ви кажіть сусіду те саме». Так і тут. А що ж йому говорити? У нього тільки один вихід – говорити. А коли міський голова починає говорити, що чиниться тиск на депутатів... Давайте порахуємо, хто чинить тиск на 14 регіоналів? Ніхто! А хто чинив тиск на 10-ох бютівців, 4-ох комуністів, Воротніка з Мамалигою, 5-ох «фронтзмінівців», 2-ох «ударівців» і 2-ох позафракційних (Радуцький і Дубина)? Ніхто ніякого тиску не чинив. Люди самі не витримали. Це люди, яким не треба платити, яким не треба посад, вони хочуть щоб ти, Сергію Олеговичу, поїхав. Бо коли депутат (соратник мера, – ред.) Кита отримував півтора мільйони на свій виборчий округ, то опозиціонер Булатецький чи хтось інший отримували нуль, і жодна лавочка не мінялася на окрузі. У мене одне бажання. Вважаю, що Сергій Одарич переступив межу і став на бік зла. Епатажно, але це так. Є елементарна християнська мораль, якої для Сергія Олеговича не існує. Він перейшов межу ще влітку торік. І не у виборах тоді була справа. Події були пов’язані з формуванням оточення Сергія Одарича і з викачування ресурсу з Черкас. А мені це небайдуже, бо я черкащанин, а Сергій Олегович – людина Всесвіту. Вітер подув – і він поїде... А я не хочу їхати в Київ. Тому нині боротьба з Одаричем є немов боротьбою зі злом.
– А ви – добро?
– Наведу слова Вінстона Черчилля, який сказав, що коли б сатана воював із Гітлером, то Велика Британія була б союзником сатани. Дуже епатажне порівняння, але в цьому випадку, я вважаю, йде питання про порятунок міста. Бо те, що задумано Сергієм Олеговичем, – це знищення мого міста і знищення його перспектив.
– Все-таки щодо закидів Одарича, що ви критикували обласну владу, а тепер там працюєте...
– Я і не шкодую стосовно тієї сказаної фрази про нацистів (Півроку тому перед виборами Сергій Тулуб проводив низку зустрічей з жителями Черкас, які Павло Карась відвідував як керівник комунального підприємства. Для того, аби губернатору було зручніше відрізняти «звичайних громадян» від чиновників, його помічники при вході до зали клеїли на одяг присутніх кольорові наліпки. Тоді Павло Карась публічно обурився і заявив, що востаннє в історії людства таке мічення людей застосовували нацисти, – ред). І я сподіваюся, що в облдержадміністрації більше така практика не повториться, і я вважаю, що Сергій Тулуб сприйняв критику. І те, що він мене запросив на роботу якраз свідчить, що він здатний сприймати критику і змінювати думку. Так тоді в Сергія Тулуба була бурхлива реакція, але опісля таких речей не відбувалося. Мені зараз в облдержадміністрації дуже непросто працювати. Сергій Борисович мене запросив працювати, і які в мене підстави були сказати «ніi? Я не працюю на Тулуба, я працюю на громаду! Я і в міськвиконкомі не працював на Одарича чи на якісь фірми, наприклад, «Спецдревцентр». Я працював на територіальну громаду міста. Я можу відзвітуватися за всю свою роботу. Можна багато зараз чого говорити. Так, я не прихильник Партії регіонів чи «Батьківщини». Але найбільше мені не подобається, коли створюється величезний сімейний підряд, який просто доїть 300-тисячне місто. І щоб зберегти у владі цей сімейний підряд, робиться провокація у вигляді футболок з провокативними написами. І місто починає рятувати міжнародний Єврейський конгрес. Ми повинні самі рятувати себе!
– Сергій Одарич також у критиці на вашу адресу переймався, з ким з депутатів ви дружите...
– Я спілкуюся абсолютно з усіма. Я спілкуюся з Радуцьким, Мельниковим, Савіним. Моїм другом лишається Максим Булатецький, незважаючи ні на що. Для мене немає проблем спілкуватися з людьми. Зовсім нещодавно я нормально спілкувався і з Набокіною. Вона, щоправда, розповідала про якісь мої земельні ділянки на березі Дніпра. Хотілося б їх побачити. Коли вона знайде мою земельну ділянку на березі Дніпра, то нехай забирає собі. Я їй готовий віддати всі свої ділянки там (сміється). Не варто Сергію Олеговичу трубуватися про те, з ким я спілкуюся. Він у свій час казав, що ми з Радуцьким схожі на хлопчиків, яких кинули дівчатка. То зараз таке враження, що він – хлопчик, якого кинули не лише дівчатка, а всі. І найобразливіше для нього буде, коли його врешті-решт кине і Мирза.
– Ну Мирза може і не встигнути це зробити, бо він скаржиться, що його можуть арештувати...
– Я до цього ставлюся по-філософськи. Ні для кого не секрет, що Мирза в Черкасах – це місцевий «Аль Капоне». Мені важко оцінювати юридичні аспекти усіх його справ, бо я з цим не знайомий, але те, що Аль Капоне попався на бухгалтерській помилці, то це прикро. І нині сам факт тих проблем, які виникли в Мирзи, говорить сам за себе. Щодо Сергія Одарича, то в мене одна порада йому – менше поросячого виреску, будьте мужніми, Сергію Олеговичу. Пишіть заяву і їдьте з Богом. Черкаси вас не хочуть. Досить. Крапка.
реклама
