16 січня 2012, 11:25
Кількість черкащан із психічними розладами збільшується. Як стверджує головний лікар Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру Костянтин Гаркавий, від проблем із психікою не застрахована жодна людина. Це як грип: можна захворіти, а можна й ні, усе залежить від того, чи може організм протистояти.
Та чи не найбільше на психічне здоров’я впливають зовнішні чинники. Психологічна напруга у суспільстві, фінансова, економічна і політична нестабільність провокують сплески психічних розладів. А ще – закордонні заробітки. Люди, яких виснажує дорога, які не змогли адаптуватися в чужій країні, нерідко стають пацієнтами психіатрів.
– Костянтине Анатолійовичу, які причини зростання психічних розладів?
– По-перше, відбувається старіння населення, а є багато психічних розладів, які характерні для людей саме в похилому чи старечому віці. Тож чим старіше населення, тим більша імовірність, що такі розлади з’являться. По-друге, це екологічні чинники. Вони призводять до погіршення фізичного здоров’я – гіпертонії, інсультів, інфарктів, захворювань шлунково-кишкового тракту. Внаслідок цього організм людини втрачає здатність протистояти якимось стресовим ситуаціям. По-третє – психологічні фактори: моральне напруження, яке пов’язано з умовами життя людей (фінансова, політична нестабільність). Зрештою, дуже впливає зростання міграції населення. Історично психіатричні лікарня будували і відкривали біля залізничних вузлів. У Черкасах нема психіатричної лікарні і ніколи не було, бо не було потреби. Але відкрилася психіатрична лікарня в Смілі… Люди їдуть, тривалий час перебувають у дорозі, виснажуються фізично і певною мірою психічно. А отже, піддаються стресам і не можуть їм протистояти. Виникає страх і у випадках, коли люди везуть гроші. У нас були пацієнти, яких обкрадали у потягах, а дехто потрапляв і після перебування в міліції, щоправда, у російській… Взагалі, з міграцією пов’язана різка зміна життя людини. Свого часу навіть було описано таке захворювання, як закордонний параноїд. Нове оточення, незнання іноземної мови, втрата здатності до орієнтування в середовищі можуть викликати психози і психічні розлади. Таких пацієнтів ми неодноразово лікували, особливо на початку 90-х. Одну пацієнтку навіть доводилося забирати з Італії.
– До психічних хвороб схильні лише певні люди чи захворіти може кожен?
– Психічні розлади можуть статися з будь-якою людиною. Але, окрім зовнішніх чинників, тут відіграє роль вік. Бо є розлади, які виникають суто в старечому віці, інші – лише в дитячому віці. Має значення також стать. У чоловіків не буває післяпологового психозу. Психічні розлади можуть залежати від місця проживання. Скажімо, людина прожила все життя в селі, а на старість діти забирають її в місто. Людина не може адаптуватися до таких умов швидко, тож можуть виникати навіть психози. Це не значить, що з усіма таке буде, але трапляється. Часто людина звикає вже через місяць-два, а інколи можуть бути страшні наслідки. Також нерідко бувають проблеми з тим, що старенька людина не пам’ятає, де магазин, аптека, забуває вимкнути воду чи газ. Бо на попередньому місці проживання вона до цього не звикла.
– Хто більше схильний до психічних розладів – чоловіки чи жінки?
– Загалом жінки. Це залежить як від фізичних, так і від психічних особливостей. Жінки більш емоційні, більш вразливі. Відіграють роль і особливості менталітету. Так склалося, що на жінок покладається більше обов’язків по родині. А дехто просто надто багато на себе бере. Одна жінка, яка лікувалася від неврозу, не могла зрозуміти, чому захворіла. Стверджувала, що в неї все гаразд і на роботі, і в сім’ї. Аж поки не виявилося, що чоловік її б’є. Та вона вважала, що це «як у всіх». З чоловіками, до речі, теж таке трапляється, хоч і значно рідше. У нас були пацієнти, яких били жінки.
До речі, у диспансері відкритий центр психотерапії і психологічної реабілітації. Він надає допомогу постраждалим від насильства у сім’ї й торгівлі людьми. Там працюють психотерапевт, психолог, психіатр і сексопатолог.
– Чому такий, здавалося б, природний процес, як народження дитини, може викликати психічні розлади?
– Кожна людина має схильність абсолютно до всіх захворювань. Це закладено генетично. Але захворіємо ми чи ні, залежить від зовнішніх чинників і особливостей нашого психічного стану. Якщо до вагітності організм жінки адаптується протягом 9 місяців, то після народження перелаштовується практично відразу. Не кожна психіка це витримує. Особливо, якщо немає підтримки в сім’ї, якщо дитина небажана. А буває й таке, що батько по 3-5 днів так святкує, що й не з’являється навіть забрати дитину. А це вже стрес.
– І які діагнози бувають у жінок після народження дитини?
– Дуже часто трапляється післяпологова депресія. Це пригнічений настрій, тривога, страх за здоров’я дитини. Бувають і психози, коли жінка настільки переживає, що в неї виникає тверде переконання у тому, що вона не зможе доглянути дитину, і навіть відмовляється від неї. Або вважає, що дитина не її.
– Які психічні захворювання загалом найпоширеніші серед черкащан?
– Найбільш поширені неврози, які виникають під впливом зовнішніх обставин. Вони проявляються у коливаннях настрою, дратівливості, тривожності, порушеннях сну, апетиту, підвищеній втомлюваності. Друге – це психічні розлади внаслідок ураження центральної нервової системи. Маються на увазі травми голови, нейроінфекції, в тому числі, ускладення після грипу, наслідки гіпертонічної хвороби, наслідки впливу Чорнобиля.
Потім ідуть слабоумство, шизофренія, різні психози. До речі, їх не так і багато. В усіх психіатрія асоціюється з шизофренією, але насправді, таких захворювань – лише четверта частина від усіх розладів. Психічні захворювання – це ті стани, які більшою мірою зумовлені генетично. Вони можуть виникнути навіть при незначних зовнішніх подразниках. Американці, наприклад, проводили дослідження серед молодих людей з діагнозом «шизофренія». У 60-80% захворювання спровокувало куріння марихуани. Кількість людей із психічними захворюваннями залишається приблизно сталою в усі періоди людства. Я часто наводжу приклад: нацисти знищили психічно хворих у Німеччині, але через 20 років їхня кількість відновилася. А психічних розладів більшає. Утім, статистику навести важко, бо люди бояться звертатися до лікарів-психіатрів. Є світова статистика, що протягом життя щонайменше 80% людей переживають такі стани, при яких потрібна допомога психолога, психотерапевта чи психіатра. Але в нас разів у 10 менше звертаються до лікарів, ніж у Європі.
– Люди приходять самі чи їх приводять родичі, близькі?
– У більшості випадків самі або за порадою інших лікарів. Приходять, скажімо, до терапевта, а той перенаправляє до нас. Є, наприклад, такі розлади, як прихована депресія. В людини може бути відносно нормальний настрій, але болить серце, шлунок. Вона іде до кардіолога чи до гастроентеролога. Людину обстежують, однак нічого не знаходять. Буває, призначають лікування, але воно не допомагає. І коли психіатр призначає антидепресанти, то після їх прийому перестає боліти серце чи шлунок. Депресію зазвичай розуміють лише як поганий настрій. Але насправді це тільки її частина. Депресія це пригнічення абсолютно всіх функцій у організмі. Бувають випадки, що навіть знижується температура тіла.
– Психічні захворювання лікують медикаментами чи можуть допомогти лише консультації чи певні тренінги?
– Повинно бути і медикаментозне, і психотерапевтичне лікування. Але якщо в людини маячіння, галюцинації, психоз, то тут психотерапія мало чим допоможе. Треба приймати ліки. Якщо ж у людини нервовий зрив, поганий настрій, розлади адаптації, то тут на перший план виходить психотерапія, хоча медикаменти теж необхідні, зокрема антидепресанти, снодійні, заспокійливі…
– Побутує думка, що прийом таких препаратів – то вже на все життя…
– Чомусь у нас усе, що пов’язане з психіатрією, асоціюється з негативом. Утім, якщо в людини цукровий діабет і вона має двічі на день приймати інсулін в ін’єкціях, то тут ніхто не вбачає нічого «такого», якщо в людини гастрит чи виразка і вона все життя має бути на дієті, то це теж вважається нормальним. А приймати ліки, які призначив психіатр – це вже погано. Дійсно, інколи препарати потрібно приймати протягом дуже тривалого часу. Але ж якщо обирати між судомними нападами і ліками, то треба обрати ліки.
– Зараз широко рекламують і вільно продають заспокійливі препарати, антидепресанти. Чи можна їх вживати?
– Такі препарати має призначати лише лікар. Багато препаратів, які рекламують у нас, заборонені в світі. Той же «Валокордин», «Корвалол». Бо там є фенобарбітал – препарат, який викликає залежність. А до всього, люди дуже часто вживають їх неправильно, у великих дозах.
– Які випадки з практики запам’яталися найбільше?
– Була одна пацієнтка, у якої була нав’язлива ідея покінчити життя самогубством. Першого разу вона напилася таблеток, але її врятували. Другого разу різала собі горло. Її знову врятували. Третього разу труїлася газом, і знов «невдало». На четвертий раз викинулася з вікна і загинула.
– На вулицях нерідко можна побачити людей з психічними відхиленнями. Існує можливість примусового лікування?
– Є Закон України «Про психіатричну допомогу», прийнятий ще у 2000 році. Він передбачає, що надання психіатричної допомоги, включаючи лікування, відбувається в добровільному порядку, але є винятки. Це стосується випадків, коли людина поводиться агресивно, є загрозою для себе чи інших. Всі ці питання остаточно регулює суд. Лікар може направити людину проти її волі до психіатричної лікарні. Лікарня дає подання до суду, якщо суд дасть дозвіл на лікування, тоді воно відбудеться.
– А багато нині агресивних хворих?
– Мало. Але тут треба розуміти поняття агресії. Щотижня ( чи раз на два тижні) до нас надходять скарги на сусідів. Пишуть, що такий-то кидається, ображає, не дає жити і тому подібне. Особливо, якщо знають, що раніше людина лікувалася. Буває, що скарга підтверджується, а буває, що нарікають просто на те, що людина когось обзиває. Але ж ми не можемо лікувати всіх, хто знає матюки…
реклама
Та чи не найбільше на психічне здоров’я впливають зовнішні чинники. Психологічна напруга у суспільстві, фінансова, економічна і політична нестабільність провокують сплески психічних розладів. А ще – закордонні заробітки. Люди, яких виснажує дорога, які не змогли адаптуватися в чужій країні, нерідко стають пацієнтами психіатрів.
– Костянтине Анатолійовичу, які причини зростання психічних розладів?
– По-перше, відбувається старіння населення, а є багато психічних розладів, які характерні для людей саме в похилому чи старечому віці. Тож чим старіше населення, тим більша імовірність, що такі розлади з’являться. По-друге, це екологічні чинники. Вони призводять до погіршення фізичного здоров’я – гіпертонії, інсультів, інфарктів, захворювань шлунково-кишкового тракту. Внаслідок цього організм людини втрачає здатність протистояти якимось стресовим ситуаціям. По-третє – психологічні фактори: моральне напруження, яке пов’язано з умовами життя людей (фінансова, політична нестабільність). Зрештою, дуже впливає зростання міграції населення. Історично психіатричні лікарня будували і відкривали біля залізничних вузлів. У Черкасах нема психіатричної лікарні і ніколи не було, бо не було потреби. Але відкрилася психіатрична лікарня в Смілі… Люди їдуть, тривалий час перебувають у дорозі, виснажуються фізично і певною мірою психічно. А отже, піддаються стресам і не можуть їм протистояти. Виникає страх і у випадках, коли люди везуть гроші. У нас були пацієнти, яких обкрадали у потягах, а дехто потрапляв і після перебування в міліції, щоправда, у російській… Взагалі, з міграцією пов’язана різка зміна життя людини. Свого часу навіть було описано таке захворювання, як закордонний параноїд. Нове оточення, незнання іноземної мови, втрата здатності до орієнтування в середовищі можуть викликати психози і психічні розлади. Таких пацієнтів ми неодноразово лікували, особливо на початку 90-х. Одну пацієнтку навіть доводилося забирати з Італії.
Гаркавий: "Психічні розлади можуть статися з будь-якою людиною. Це як грип"
– До психічних хвороб схильні лише певні люди чи захворіти може кожен?
– Психічні розлади можуть статися з будь-якою людиною. Але, окрім зовнішніх чинників, тут відіграє роль вік. Бо є розлади, які виникають суто в старечому віці, інші – лише в дитячому віці. Має значення також стать. У чоловіків не буває післяпологового психозу. Психічні розлади можуть залежати від місця проживання. Скажімо, людина прожила все життя в селі, а на старість діти забирають її в місто. Людина не може адаптуватися до таких умов швидко, тож можуть виникати навіть психози. Це не значить, що з усіма таке буде, але трапляється. Часто людина звикає вже через місяць-два, а інколи можуть бути страшні наслідки. Також нерідко бувають проблеми з тим, що старенька людина не пам’ятає, де магазин, аптека, забуває вимкнути воду чи газ. Бо на попередньому місці проживання вона до цього не звикла.
– Хто більше схильний до психічних розладів – чоловіки чи жінки?
– Загалом жінки. Це залежить як від фізичних, так і від психічних особливостей. Жінки більш емоційні, більш вразливі. Відіграють роль і особливості менталітету. Так склалося, що на жінок покладається більше обов’язків по родині. А дехто просто надто багато на себе бере. Одна жінка, яка лікувалася від неврозу, не могла зрозуміти, чому захворіла. Стверджувала, що в неї все гаразд і на роботі, і в сім’ї. Аж поки не виявилося, що чоловік її б’є. Та вона вважала, що це «як у всіх». З чоловіками, до речі, теж таке трапляється, хоч і значно рідше. У нас були пацієнти, яких били жінки.
До речі, у диспансері відкритий центр психотерапії і психологічної реабілітації. Він надає допомогу постраждалим від насильства у сім’ї й торгівлі людьми. Там працюють психотерапевт, психолог, психіатр і сексопатолог.
– Чому такий, здавалося б, природний процес, як народження дитини, може викликати психічні розлади?
– Кожна людина має схильність абсолютно до всіх захворювань. Це закладено генетично. Але захворіємо ми чи ні, залежить від зовнішніх чинників і особливостей нашого психічного стану. Якщо до вагітності організм жінки адаптується протягом 9 місяців, то після народження перелаштовується практично відразу. Не кожна психіка це витримує. Особливо, якщо немає підтримки в сім’ї, якщо дитина небажана. А буває й таке, що батько по 3-5 днів так святкує, що й не з’являється навіть забрати дитину. А це вже стрес.
– І які діагнози бувають у жінок після народження дитини?
– Дуже часто трапляється післяпологова депресія. Це пригнічений настрій, тривога, страх за здоров’я дитини. Бувають і психози, коли жінка настільки переживає, що в неї виникає тверде переконання у тому, що вона не зможе доглянути дитину, і навіть відмовляється від неї. Або вважає, що дитина не її.
– Які психічні захворювання загалом найпоширеніші серед черкащан?
– Найбільш поширені неврози, які виникають під впливом зовнішніх обставин. Вони проявляються у коливаннях настрою, дратівливості, тривожності, порушеннях сну, апетиту, підвищеній втомлюваності. Друге – це психічні розлади внаслідок ураження центральної нервової системи. Маються на увазі травми голови, нейроінфекції, в тому числі, ускладення після грипу, наслідки гіпертонічної хвороби, наслідки впливу Чорнобиля.
Потім ідуть слабоумство, шизофренія, різні психози. До речі, їх не так і багато. В усіх психіатрія асоціюється з шизофренією, але насправді, таких захворювань – лише четверта частина від усіх розладів. Психічні захворювання – це ті стани, які більшою мірою зумовлені генетично. Вони можуть виникнути навіть при незначних зовнішніх подразниках. Американці, наприклад, проводили дослідження серед молодих людей з діагнозом «шизофренія». У 60-80% захворювання спровокувало куріння марихуани. Кількість людей із психічними захворюваннями залишається приблизно сталою в усі періоди людства. Я часто наводжу приклад: нацисти знищили психічно хворих у Німеччині, але через 20 років їхня кількість відновилася. А психічних розладів більшає. Утім, статистику навести важко, бо люди бояться звертатися до лікарів-психіатрів. Є світова статистика, що протягом життя щонайменше 80% людей переживають такі стани, при яких потрібна допомога психолога, психотерапевта чи психіатра. Але в нас разів у 10 менше звертаються до лікарів, ніж у Європі.
– Люди приходять самі чи їх приводять родичі, близькі?
– У більшості випадків самі або за порадою інших лікарів. Приходять, скажімо, до терапевта, а той перенаправляє до нас. Є, наприклад, такі розлади, як прихована депресія. В людини може бути відносно нормальний настрій, але болить серце, шлунок. Вона іде до кардіолога чи до гастроентеролога. Людину обстежують, однак нічого не знаходять. Буває, призначають лікування, але воно не допомагає. І коли психіатр призначає антидепресанти, то після їх прийому перестає боліти серце чи шлунок. Депресію зазвичай розуміють лише як поганий настрій. Але насправді це тільки її частина. Депресія це пригнічення абсолютно всіх функцій у організмі. Бувають випадки, що навіть знижується температура тіла.
– Психічні захворювання лікують медикаментами чи можуть допомогти лише консультації чи певні тренінги?
– Повинно бути і медикаментозне, і психотерапевтичне лікування. Але якщо в людини маячіння, галюцинації, психоз, то тут психотерапія мало чим допоможе. Треба приймати ліки. Якщо ж у людини нервовий зрив, поганий настрій, розлади адаптації, то тут на перший план виходить психотерапія, хоча медикаменти теж необхідні, зокрема антидепресанти, снодійні, заспокійливі…
"Заспокійливі препарати має призначати лише лікар"
– Побутує думка, що прийом таких препаратів – то вже на все життя…
– Чомусь у нас усе, що пов’язане з психіатрією, асоціюється з негативом. Утім, якщо в людини цукровий діабет і вона має двічі на день приймати інсулін в ін’єкціях, то тут ніхто не вбачає нічого «такого», якщо в людини гастрит чи виразка і вона все життя має бути на дієті, то це теж вважається нормальним. А приймати ліки, які призначив психіатр – це вже погано. Дійсно, інколи препарати потрібно приймати протягом дуже тривалого часу. Але ж якщо обирати між судомними нападами і ліками, то треба обрати ліки.
– Зараз широко рекламують і вільно продають заспокійливі препарати, антидепресанти. Чи можна їх вживати?
– Такі препарати має призначати лише лікар. Багато препаратів, які рекламують у нас, заборонені в світі. Той же «Валокордин», «Корвалол». Бо там є фенобарбітал – препарат, який викликає залежність. А до всього, люди дуже часто вживають їх неправильно, у великих дозах.
– Які випадки з практики запам’яталися найбільше?
– Була одна пацієнтка, у якої була нав’язлива ідея покінчити життя самогубством. Першого разу вона напилася таблеток, але її врятували. Другого разу різала собі горло. Її знову врятували. Третього разу труїлася газом, і знов «невдало». На четвертий раз викинулася з вікна і загинула.
– На вулицях нерідко можна побачити людей з психічними відхиленнями. Існує можливість примусового лікування?
– Є Закон України «Про психіатричну допомогу», прийнятий ще у 2000 році. Він передбачає, що надання психіатричної допомоги, включаючи лікування, відбувається в добровільному порядку, але є винятки. Це стосується випадків, коли людина поводиться агресивно, є загрозою для себе чи інших. Всі ці питання остаточно регулює суд. Лікар може направити людину проти її волі до психіатричної лікарні. Лікарня дає подання до суду, якщо суд дасть дозвіл на лікування, тоді воно відбудеться.
– А багато нині агресивних хворих?
– Мало. Але тут треба розуміти поняття агресії. Щотижня ( чи раз на два тижні) до нас надходять скарги на сусідів. Пишуть, що такий-то кидається, ображає, не дає жити і тому подібне. Особливо, якщо знають, що раніше людина лікувалася. Буває, що скарга підтверджується, а буває, що нарікають просто на те, що людина когось обзиває. Але ж ми не можемо лікувати всіх, хто знає матюки…
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису