На першому поверсі будинку для сімей з дітьми-інвалідами на вул. Конєва у Черкасах вже майже 2 місяці тривають будівельні роботи. Нежитлові приміщення перебудовують під квартири. Таке рішення виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв ще рік тому. Тепер, посилаючись на це рішення, головне управління капітального будівництва облдержадміністрації узялося за реконструкцію. Адже саме на його балансі, як об’єкт незавершеного будівництва, перебуває перший поверх. На те, щоб завершити реконструкцію і зробити тут ще 16 додаткових квартир, потрібно близько 6 мільйонів гривень.
«Ми бачимо, чого варте слово Тулуба!»
На минулому тижні представники організацій інвалідів ходили на прийом до голови облдержадміністрації Сергія Тулуба. Наступного дня він обіцяв зустрітися з людьми біля будинку, аби знайти шляхи вирішення конфлікту.
Будинок для сімей з інвалідами обгороджено металевим парканом. Біля нього 14 березня в очікуванні губернатора зібралося дві групи людей. Мешканці будинку повивозили на візках своїх дітей-інвалідів. В очікуванні влади біля будинку прогулюється і дільничний інспектор Сергій Копилов. Але коментувати ситуацію пресі відмовляється. Однак на зустріч Сергій Тулуб не приїхав, а прислав свого заступника Володимира Вовченка. Представники обох організацій одразу почали доводити чиновникові свої аргументи.
– У нас діти до вечора плачуть через це будівництво, – нарікають мешканці будинку. – Ми гроші вкладали в цей дім, їхні діти ще й не народилися тоді! Хай місто вирішує житлові проблеми, але чому за наш рахунок?
– Я так розумію, спір триває вже кілька років… – намагається втихомирити обурений натовп заступник губернатора. – Але є рішення виконкому… Я не за те і не проти того, щоб був реабілітаційний центр. Потрібен компроміс. Думаю, що на першому поверсі його важко організувати.
– Чого важко? Що це ви за спеціаліст такий? – гукають активісти.
– Тут недалеко знаходиться лікарня. Можна в цій установі зробити реабілітаційний центр… – каже Вовченко.
– Та йдеться ж не за медичну реабілітацію! – обурюється мати дитини-інваліда Ірина Питель. – Тут дитяча лікарня, реабілітація до 18 років. А що решті робити?
Свою точку зору відстоюють і представники іншої організації «Інваліди без житла». Активіст Тетяна Новакова дорікає: маючи комфортні житлові умови, жителі будинку не розуміють потреб таких, як вона, котрі змушені проживати в гуртожитках і найманому житлі. Сварка починає переходити в особисті образи.
– Не кричіть! Не змушуйте мене підвищувати голос. Він у мене гучніший, ніж у вас, – заступник губернатора, з усього видно, вже незадоволений поворотом подій. – Я бачу компроміс наступний: житло людям потрібне і реабілітація потрібна. От давайте розглядати питання про те, щоб десь поряд тут зробити центр…
– Поряд квартири давайте!
– Мені говорив Сергій Борисович, щоб 10 квартир дати, а з 6 зробити центр… – каже Володимир Вовченко.
– А кому вони тоді дістануться? – переймаються «Інваліди без житла».
Мешканці ж будинку на такий компроміс, схоже, погоджуються. Хоча переконують чиновника, що переобладнати перший поверх під житло – нереально. Разом із ним заходять у недобудоване приміщення, де працюють будівельні бригади.
– Подивіться, тут вікон немає! Тут світло горить день і ніч! Тут же стелі високі які! Хіба це може таке бути в квартирі! – відстоюють свою точку зору мешканці.
– Ви б пожили так як ми, то були б згодні і без вікон жить, – обурюються представники іншої організації.
Хтось із мешканців показує Вовченку трубу тепломережі. Кажуть: будівельники роздовбали стіну, а трубу не ізолювали. Тепер жителям по лічильнику «накрутило» великі суми за опалення.
– Та чого ви кричите! – помітно нервує заступник губернатора. – Якщо ви вважаєте, що я не чую, то ви помиляєтеся! Є проект реконструкції, він пройшов експертизу.
– Він пройшов тільки економічну експертизу, – переконує Вовченка голова «Спілки батьків дітей-інвалідів – оновленої» Валерій Гаврілов.
– Я вважаю так: квартири людям потрібні, і потрібен реабілітаційний центр. От давайте будемо думати спільно, як зробити реабілітаційний центр поряд з цим будинком… – знову пропонує заступник голови ОДА.
– Тепер ми бачимо, чого варте слово Тулуба! – обурюються мешканці будинку. – Значить, ми збираємося на Київ, ми не зупиняємося. Хочете сорому, буде сором на всю Україну .
– Верніть мені ці кошти, які я сюди вклала!
– Ні, то вам виходить лінь через дорогу перейти, а нам де з дітьми жити! – не вщухають пристрасті на будівництві.
Тут уже пану Вовченку нічого не залишається, як пообіцяти: питання можливості облаштування 10 квартир і реабілітаційного центру замість 6 інших будуть вивчати. Відповідне доручення він прямо при людях дав начальнику управління капітального будівництва. Запевняє: якщо проектанти дадуть висновок, що це можливо, то таким шляхом, імовірно, і будуть діяти далі.
«Нас що, зібрали тут, аби зробити резервацію?»
60-квартирний будинок по вул. Конєва 15/1 було здано в експлуатацію ще в 2006 році. Це єдиний подібний будинок в Україні, спланований спеціально для проживання інвалідів-візочників. У ньому розширені коридори, двері, ліфти, значно більші за площею санвузли – все пристосовано для заїзду на візках. За проектом, на другому поверсі цього будинку розташовувався «Центр ранньої реабілітації та соціальної адаптації розумово відсталих дітей-інвалідів». Але через проблему з житлом у місті в 2009 році було прийнято рішення переобладнати другий поверх під 7 квартир. В числі тих, хто отримав ці квартири, – не лише інваліди, а й багатодітні родини. Перший поверх же, спочатку передбачений під магазини і аптеки, було ще в 2006 році визначено як приміщення для центру реабілітації. Однак, як уже говорилося, в березні минулого року міськвиконком змінив призначення вбудовано-прибудованих приміщень першого поверху під житлові приміщення. Загострився ж конфлікт наприкінці січня цього року, коли на територію будинку прийшли будівельні бригади фірми-підрядника – ТОВ «СК Рестал». Жителі будинку, який входить у ОСББ, скаржаться: невідомі особи пошкодили паркан, без дозволу проникли в будинок, намагаючись підключитися до електрощитової. На це вони написали скаргу в прокуратуру.
«До недобудованого першого поверху нашого будинку з підвального приміщення сусіднього будинку прокинутий електрокабель. У самі приміщення першого поверху у великій кількості завезені невідомі нам будівельні та інші матеріали, серед яких є токсичні та легкозаймисті… Зважаючи на те, що будинок є житловим і в ньому проживає більше 230 осіб, серед яких понад 60 інвалідів, це становить серйозну небезпеку їх життю та здоров’ю», – ідеться у скарзі.
Жителі обурюються: з початком будівельних робіт на стелях їхніх квартир почали з’являтися тріщини. Цілоденно стоїть гул і грюкіт, що викликає загострення в хворих візочників.
– Свого часу ми сплачували благодійні внески в будівництво. Хто по 20 тисяч, а хто й по 30. Це тоді були великі гроші! – каже мати хлопця-інваліда Галина Русенко. – Моєму сину 25 років. Йому щоденно потрібні масажі. Куди я його повезу? Як я можу дорослу дитину на візку возити щодня туди-сюди? А в «Астрі» реабілітація до 16-ти років.
Люди кажуть: їхні діти і так ізольовані від суспільства. Їм навіть нема де гуляти, хіба що у дворі. Щоб проводити заняття гуртків, збираються по квартирах.
– А ви уявіть, наших дітей називають овочами! Ну як так можна? – обурюються батьки.
Тому рішення міськвиконкому про переобладнання першого поверху під житло «Спілка батьків дітей-інвалідів – оновлена» оскаржує в суді, як таке «що порушує законні права інвалідів».
– Нас що, зібрали для того, щоб зробити резервацію інвалідів? – каже Ірина Питель.
«У гуртожитку хвору дитину ніде й помити!»
Тим часом голова громадської організації «Інваліди без житла» Тетяна Новакова теж пише листи і скарги. Вона звернулася до міліції з тим, що мешканці будинку Конєва 15/1 чинять перешкоди працівникам будівельної фірми. Однак у їхніх діях міліція не побачила ознак злочину і в порушенні кримінальної справи відмовила. Жінка обурюється тим, що люди, в яких такі ж хворі діти, мають розуміти, як важко не мати житла, а натомість перешкоджають його будівництву.
Тетяна Новакова має 12-річну доньку-інваліда, хвору на ДЦП.
– Ми 18 років прожили в гуртожитку, але зараз наймаємо житло, бо в мене вже зі спиною проблеми. Там немає елементарних умов, не можна дитину навіть помити! Уявіть, як це важко – спільний душ! Це наша єдина надія на житло, – скаржиться жінка.
Вона переконана: реабілітаційний центр у будинку – не першочергова потреба. Інші батьки з дітьми-інвалідами все одно не зможуть туди добиратися.
– Там живуть сім’ї, у яких діти вже повиростали. Це дорослі інваліди. Яка може бути реабілітація? Що вона дасть? Батьки самі мають займатися з дітьми. Крім фізичних вад, діти з ДЦП мають і розумові вади. Не можна створювати такі заклади, вони мають бути на базі медичних установ. Це небезпечно – зводити таких дітей. Багато з них не розуміє, що вони роблять. Колись був випадок, що в приступі епілепсії дитина схопила візок… Добре, що ніхто не постраждав, – каже Тетяна Новакова.
Тепер обидві організації чекають висновку проектантів, представники влади думають, як знайти компроміс і погасити конфлікт. Втім, наприклад, в міського голови Черкас Сергія Одарича позиція однозначна: на першому поверсі цього будинку таки має бути реабілітаційний центр. Відповідний лист у серпні цього року за його підписом було направлено до Черкаської облдержадміністрації та Черкаської обласної ради з проханням внести зміни в перелік об’єктів, на які передбачена субвенція з держбюджету, і визначити вбудовано-прибудовані приміщення цього будинку під влаштування центру.
– Я впевнений, що там не повинні бути квартири. Це будуть найдорожчі квартири в Україні, – прокоментував «Прочерку» мер. – Площа житлових приміщень у них буде втричі менша за допоміжні, там немає необхідної кількості вікон. Але моєї думки ніхто не питає…
реклама
Коментарі
"Міська влада Черкас придбала трикімнатну квартиру для сім'ї з двома дітьми–інваліда ми ДЦП, які до того ж є близнятами. Жінка, яка народила цих дітей, зараз живе в невеликій кімнаті в гуртожитку".398000грн/80кв.м=4975 грн/кв.м або 621$за 1 кв.м.
На 16 квартир площею 1409,12 кв.м на Конєва 15/1 заплановано 5.8 млн.грн, тобто
5800000грн /1409,12кв.м=4116грн/кв.м або 515$ за 1кв.м. Як видно це найдешевші, а не "найдорожчі квартири в Україні" як прокоментував «Прочерку» мер
Міський голова мабуть не погодиться і з тим, що місто буде утримувати півтори тисячі квадратів на кілька чоловік, де кількість працюючого персоналу буде більша, аніж кількість відвідувачів. Для пані Русенко: Астра лікує та проводить реабілітацію інвалідів від народження і до кінця життя не встановлюючи ніяких вікових обмежень безкоштовно, навчіться нарешті говорити правду, а то у Вас то 30 тисяч благодійних внесків, то Астра до 16-ти років.
Стрічка RSS коментарів цього запису