Провладна сила швидко втрачає позиції на Черкащині. Не допоміг і десант нардепів

Уже перші сесії обласної ради Черкащини та Черкаської міської ради стали показовими щодо розподілу впливу політичних сил в області. І «Слуги народу» тут відіграють далеко не першу роль

Провести в керівні органи Черкаської обласної ради представників провладної сили не допоміг навіть приїзд на обласну сесію народних депутатів Олександра Скічка і Олександра Завітнєвича. Поруч із ними в залі стояв також нардеп Антон Яценко, який, за наявною інформацією, контролює чи й не всю фракцію «За майбутнє» в облраді.

Опісля подій в Черкаській обласній раді нардеп від «ЄС» Ірина Геращенко напише у фейсбуці, що народні обранці Завітнєвич, Скічко і Яценко «намагаються тиснути, шантажувати, залякувати з вимогою кадрових призначень у керівництво».

Більшість без «слуг»

«Виженіть їх звідти, нехай ідуть працювати у ВР», – войовничо писала Геращенко, можливо переймаючись, що сама не була присутня на обласній сесії в регіоні. Адже завдяки політв’язню Кремля, черкащанину Роману Сущенку, відомій волонтерці Оксані Циганок і в минулому заступнику голови ОДА часів Порошенка Віталієві Ковалю, які йшли від «ЄС», позиції пропорошенківської партії у регіоні суттєво посилилися.

Написане Іриною Геращенко не зовсім відповідає дійсності, адже «тиск і залякування» з боку нардепів від «слуг», навіть якщо й були, то мало чим допомогли. Під час таємного голосування за кандидата на посаду голови обласної ради представник «Батьківщини», депутат вже не першого скликання, Віталій Чен ледь не послав у відомому напрямку нардепів, які марно намагалися запобігти контролю над голосуванням (не зовсім таємним) з боку депутатів обласної ради від «Батьківщини» та «Черкащан».

Загалом, ще до першої сесії Черкаської обласної ради про все, схоже, було домовлено. І домовлено без «Слуг народу». Напередодні меморандум про створення коаліції підписали «Черкащани», «Батьківщина» і «Європейська солідарність». Уже в ньому була прописана підтримка на посаду голови обласної ради представника чи не найвпливовішої фракції – «Черкащани» – Анатолія Підгорного. Він головував у раді за попередньої каденції.

«Отже, є ряд «але». Головне «але» полягає в тому, що в більшості немає «слуг». І тепер ми приречені або на протистояння ради і ОДА (читай, всієї вертикалі), або на переформатування за участі зелених», – одразу ж прокоментував новину один із відомих черкаських політ консультантів та ексзаступник голови ОДА Юрій Сас.

Очевидно, для переформатування домовленостей в обласній раді і були задіяні народні обранці. Але їх не тільки не почули, обравши головою облради представника «Черкащан», але ще й показали потім, хто тут господар, обравши першим заступником голови Романа Сущенка.

Завітнєвич та Скічко обурювалися, бігали коридорами облради, кудись телефонували, зрештою, на таємне голосування Завітнєвич за руку приводив Антона Яценка, щоб і той відігнав від кабінок представників «Батьківщини» та «Черкащан». Не допомогло, як не допомогло і листування в партійному чаті «За майбутнє», яке «засвітили» журналісти. У чаті один депутат облради під час виступу тоді ще кандидата на посаду голови ради Анатолія Підгорного вимагав «мочнути його». А до цього у деяких ЗМІ хотіли розіграти скандал, опублікувавши нібито листування між Підгорним та Яценком. Урешті, Підгорному таки поставили незручне запитання. На його призначення це не вплинуло.

Участь у роботі першої сесії брав також голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Сергійчук. Його повна непублічність (на відміну від попередників, які створювали собі цілу індустрію публічності, навіть брали собі в радники журналістів, забезпечуючи лояльність ЗМІ), його чужорідність у черкаському політикумі знову ж зіграла проти «слуг».

Серед депутатів навіть висловлювали думку, що голову ОДА знову можуть змінити. Хоча б за те, що обласна рада настільки відбилася від рук і дозволяє собі бути занадто незалежною від обладміністрації. Раніше такого не було.

На першій сесії також запропонували депутатам обрати двох заступників голови – представників «Батьківщини» і ОПЗЖ, проте ці кандидатури не набрали потрібної кількості голосів.

Уже наступного дня «слуги», не витримавши наруги, звернулися до ЗМІ із заявою. Мовляв, треба і з ними рахуватися. Та якщо спершу в заяві представника СН звучала критика кандидатур і від «Батьківщини», і від ОПЗЖ, то потім критику підредагували і зосередилися лише на ОПЗЖ.

Політичними партнерами «слуг», які найімовірніше муситимуть формувати в обласній раді «опозиційний блок», парадоксальним чином можуть стати представники «За майбутнє». Це при тому, що відносний успіх «майбаху» на Черкащині значною мірою пояснюється членством у цій партії не лише нардепа Яценка, а й міського голови Черкас Анатолія Бондаренка. У передвиборчий період він будував кампанію під гаслом конструктивної опозиції президентові Зеленському.

"Тиждень" ще перед виборами писав, що опозиційність Бондаренка до центральної влади може бути перебільшеною. Те саме й зі «За майбутнім» загалом, яке має на меті увійти до влади на центральному рівні, примусивши Зеленського до союзу. Плани на роботу в уряді навіть визнав формальний керівник партії Ігор Палиця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Союз «За майбутнє» і «Слуг» буде неминучим, – політексперт

«У разі реалізації задуму Палиці/Коломойського на місцях так само мають бути реалізовані політичні союзи в радах. Само собою, для цього там мають скластися певні конфігурації, за яких таке об'єднання здатне «вирішувати» питання більшості. Але і «слуги» і «За майбутнє» на Черкащині мають більше, ніж один центр впливу. Тому навіть потенційний союз має пройти непростий шлях компромісів та узгоджень», – зазначає політконсультант Сас.

Депутаткою обласної ради від «За майбутнє» стала дружина Анатолія Бондаренка Валерія. І хоч вона поки що не дуже досвідчена в політиці (лише здобуває досвід), та в обласній фракції має таких досвідчених депутатів-колег як Олександр Вельбівець (екс-голова облради і екс-голова ОДА, за попередньої каденції був депутатом облради від БПП), Валентин Судакевич (за попередньої каденції обирався від БПП), Аракся Маргарян (за попереденьої каденції обиралася від партії «Відродження»), Світлана Легойда (обиралася від «Відродження»), Євгеній Клімов (теж обирався від партії «Відродження»), Вадим Гайович (до цього обирався від Радикальної партії Олега Ляшка), Роман Похольчук (обирався від партії «Відродження»).

В цілому статистика депутатів показує, що «За майбутнє», це фактично колишня фракція «Відродження», яка лише посилила вплив. Якщо раніше ця вона налічувала вісім депутатів (2015 рік), то тепер нараховує – 12 депутатів. Водночас, якщо порівнювати з 2015 роком, то ослабився в обласній раді проукраїнський напрямок, адже цього разу тут не бачимо, приміром, «Свободи», яка мала у попередньому скликанні аж сім депутатів. Тепер в облраді з’явилася фракція ОПЗЖ з шістьма мандатами.

«Шлюбні ігри»

Дещо інакші справи в Черкаській міськраді. Тут не потрібно було обирати голову, бо його вже обрали виборці. Доведеться працювати з чинним – Анатолієм Бондаренком. Інтрига формується навколо виборів секретаря міськради. І за масштабністю, напевне, вона скоро сягне рівня виборів міського голови. Якщо порівняти статистику, то бачимо перевагу місцевих проектів. У 2015 році в раду зайшли аж вісім депутатів від Партії вільних демократів –команди колишнього мера Сергія Одарича. Була й фракція «Черкащан». Нині ПВД немає, як немає й багатьох інших політсил – «свободівців», «Самопомочі», УКРОП тощо. Є багато несподіваних облич у команді, яку повністю сформував мер – «За майбутнє».

Перша сесія міськради зібралася лише для спільних фотографій депутатів, проголошення присяги, визначення керівників фракцій, формування робочих органів сесії міськради. У міській раді – своя розстановка політичних сил, поки що не до кінця визначена. Можна підкреслити один момент: хоч до складу лічильної комісії увійшли представники усіх фракцій, але очолив її представник «ЄС» Руслан Батир, а заступницею стала «Черкащанка» Світлана Буряк.

Цікаві також перестановки усередині політичних партій. Приміром, від депутатських мандатів відмовилися почергово дві депутатки-освітянки від «Батьківщини», щоб список дійшов до вже досвідченого депутата Валерія Міняйла, який і зайшов у міськраду, посиливши таким чином в минулому рідну для мера фракцію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ОП у якості примирення з мером хоче посаду секретаря, – політолог

Тепер усі чекають другої сесії. Вона, зі слів міського голови, відбудеться, коли всі будуть готові представити громаді кандидатури на посади заступників міського голови і секретаря міської ради. Поки що за ці крісла, а особливо – за «секретарське», борються і представники «Черкащан», і «Батьківщини», і «Слуги народу», де керує Араїк Мкртчян, котрий був депутатом Черкаської міської ради у 2006-2010 роках від БЮТ, у 2014-2015 роках – від партії УДАР. У 2015-му Мкртчян балотувався до ради від партії «Блок Петра Порошенка», але не пройшов. Кажуть, його голос у нинішній міськраді вийшов чи не найдорожчим (найбільше вклав у свої вибори і округ, щоб стати депутатом тепер вже від «слуг»). З ним пов’язана історія скандалу щодо підвезення виборців у Черкасах. Однак сам Мкртчян не претендує на посаду секретаря, а пропонує зі своєї фракції освітянина.

Все ж мер, схоже, схиляється до перевіреної і близької йому кандидатури – «батьківщинівця» Юрія Тренкіна. Однак тут слід згадати його обережні докори Бондаренку, що через мера упав рейтинг «Батьківщини» в області. Стосунки в них неоднозначні, але Тренкіна досі вважають людиною з орбіти Бондаренка.

Урешті, окрім посади секретаря міськради, є й інші питання – це депутатські комісії, посади заступників мера, можливість очолити комунальні підприємства. Нині відомо, що на посаду заступників претендує двоє осіб. Це Віктор Беззубенко (від ВО «Черкащани») та Сергій Тищенко (від «За майбутнє»). Не бачимо тут «Слуг».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Найбільше серед нових черкаських депутатів підприємців

На думку оглядача, з урахуванням того, що конфігурація в міськраді змінилася, має відбутися і зміна осіб на посадах заступників. За словами деяких депутатів, те, що зараз відбувається за лаштунками черкаської політики, можна охарактеризувати як «шлюбні ігри», бо кожен намагається сподобатися керівництву міськради, зокрема, Анатолію Бондаренку, адже посад хочуть усі. А ще до виборів, заради підтримки мера, багатьом людям були обіцяні посади. У певних галузях одна й та сама посада обіцялася кільком. Тож тепер це вкрай незручна ситуація як для тих, хто чекає на призначення, так і для того, хто в цьому запевняв. Проте все ж, у міськраді не очікуємо офіційної більшості, схоже вона буде ситуативною.

Назарій Вівчарик, для "Українського тижня"