Сотні кілометрів проїхав голова Черкаської обласної організації Аграрної партії України Віктор Полозов під час передвиборчої кампанії, спілкуючись із людьми, що живуть у містах і селах 197-го виборчого округу. Про те, які він зробив для себе висновки і які завдання ставить на час своєї майбутньої каденції у Верховній Раді, він поділився із нашим кореспондентом.
Віктор ПОЛОЗОВ, кандидат в народні депутати України по виборчому округу №197
– Вікторе Олександровичу, ви об’їхали чимало населених пунктів Черкаського, Канівського і Золотоніського районів. Чи змінилися Ваші уявлення про українське село?
– Стали реалістичнішими. Якщо сказати кількома словами, то українське село, на жаль, гине... Й що далі від районного центру, тим ситуація гірша. На мій погляд, із згаданих трьох районів найгірша ситуація у Канівському. Села вимирають, люди від’їжджають. Є такі села, де залишилося по дві-три хатини, в яких мешкають старенькі бабусі й дідусі, котрим нема куди подітися. Зрозуміло, що мине декілька років – і цих сіл на карті України вже не буде.
– У чому, на вашу думку, причина того, що відбувається?
– Головна причина – в тому, що немає роботи. Це – загальна проблема майже для всіх сіл – і маленьких, і великих. Особливо складні проблеми виникають там, де господарюють агрохолдинги. Ці дуже великі підприємства об’єктивно не зацікавлені у розвитку сільської місцевості. Вони не залучають до свого виробництва місцевих жителів, не зацікавлені у розвитку таких галузей сільського господарства, які створюють нові робочі місця. Через це села залишаються сам на сам зі своїми проблемами, страждають від безгрошів’я й потроху гинуть.
Ось для прикладу – досить велике село Кропивна Золотоніського району. Коли сюди прийшов потужний агрохолдинг «Кернел» (провідний у світі виробник і експортер соняшникової олії, ключовий постачальник сільськогосподарської продукції з Причорномор’я на світові ринки), нову, нещодавно перед тим побудовану ферму на півтори тисячі голів молочного стада було закрито, а велику рогату худобу розпродано. Як наслідок – у цьому селі роботи не стало, і за кілька років, на жаль, воно почне вимирати.
Тому наше головне завдання – перетворити Україну із сировинного придатка провідних держав світу на країну із глибокою переробкою продукції. Не вивозити за кордон зерно, щоб потім завозити назад німецькі або фінські крупи, а переробляти все на місці.
– Разом із тим, є чимало сіл, де присутні тваринницькі підприємства із глибокою переробкою, приміром, «Миронівського хлібопродукту»...
– На жаль, там інша проблема – екологія. Люди не вкладають в екологічні технології належних коштів і зусиль. Селяни скаржаться на неприємний запах, який іде від підприємств, на брак води в колодязях. Недостатньо очищаються стічні води, які потрапляють у річки.
Проте загальна проблема – та сама, що і з агрохолдингами: великий бізнес дбає головним чином про заробіток, а не про людей, які живуть навколо їхніх підприємств.
– Які, на вашу думку, перші кроки має зробити Аграрна партія, прийшовши у Верховну Раду?
– У парламенті необхідно створити аграрну фракцію. Не комітет, який складається із представників різних партій, а саме фракцію. Це вкрай важливо для відродження українського села. Українське сільське господарство необхідно скерувати таким чином, щоб створити для сільського населення і аграрників реальні перспективи. А запорукою такої перспективи мають стати сівозміна в рослинництві (тільки так можна вберегти українські ґрунти) і молочні ферми в тваринництві.
Звичайно, основою економіки України є промисловість. Але сільське господарство сьогодні дає 20 відсотків нашого ВВП, 40 відсотків валютної виручки!
– Ви сказали про велике значення для сільського господарства переробної галузі. Що потрібно для того, щоб перейти від виробництва сировини до глибокої переробки?
– Потрібно не так багато: нормальна фінансово-кредитна система (щоб кредити для села видавали під мінімальний відсоток, до 5 відсотків) і повернення для аграрного сектору спеціального режиму ПДВ. Потрібні й деякі інші зміни до податкової політики, наприклад, перехід від податку на прибуток до податку на гектар землі.
– Крім підтримки сільського господарства, які ще кроки ви плануєте ініціювати після обрання до парламенту?
– Головна мета будь-якого парламентаря – це поліпшення добробуту людей. А для цього треба, щоб запрацювала економіка. Звісно, передусім ідеться про індустрію – металургію, машинобудування, хімічну, легку промисловість.
Інші важливі завдання – виведення економіки з тіні, поліпшення конкурентоздатності різних галузей української промисловості, зменшення вартості енергоносіїв а також електрики (сьогодні, на моє переконання, вартість електроенергії та природного газу завищена в 2-3 рази).
– Триває виборча кампанія. Наскільки, на вашу думку, коректно вона ведеться на вашому 197-му окрузі?
– На мій погляд, достатньо коректно. Я не беру до уваги окремі не надто тактичні публікації у деяких ЗМІ. Але яскраво виражених протиправних, агресивних, провокативних, нечесних, некоректних дій я на сьогоднішній день не спостерігаю. Вважаю це великою перевагою нинішньої виборчої кампанії.
*Передвиборна агітація
реклама
