Буцька громада, що на Черкащині, відома насамперед скелястим каньйоном у центральному селищі Буки. Сюди приїздять знімати фільми і рекламні ролики, тут відпочивають з весни до осені туристи.
У самих Буках дорога непогана, враховуючи, що село велике, колись було райцентром і тут щороку про дорогу дбали.
Зразок відносно гарної ділянки дороги
Сюди з початку повномасштабного вторгнення приїхало переселенців більше, ніж самих жителів громади. Так, у громаді більше 5 тисяч мешканців, а у лютому 2022 року приїхало 7 тисяч людей. Частина дорослих була з дітками. Можливо, тому вже через день простою у Буках знову запрацював садок, адже діток слід було чимось зайняти.
Сьогодні в громаді лишилося трохи більше пів тисячі ВПО. Громада має дві амбулаторії, ФАПи, школи, садочки, політехнічний професійний ліцей. А ще є офіцер громади і добровольча пожежна команда. Нині роблять ремонт в одній з будівель і готують до відкриття пожежну станцію. Поряд розміщується станція швидкої допомоги, а над селом височіє чи не найвища в області телевежа.
Навпроти селищної ради сільради – церква. Громада села Буки підтримала перехід місцевого православного храму з УПЦ (МП) до ПЦУ.
У Буках розміщений у будівлі, де селищна рада, ЦНАП.
– Надаємо в межах 2-3 тисяч послуг за календарний рік. Люди не їздять нікуди. Все тут можна оформити. А в віддалених селах працюють старости, взяли документи, привезли нам. Звісно, не все надаємо, ще немає послуги закордонного паспорта. І щоб наша адмінбудівля пройшла всі вимоги доступності, маємо ще облаштувати пандус, на жаль, поки немає, - каже начальниця ЦНАПУ Тетяна Баркаєва.
Про життя громади далі у матеріалі.
Звісно, головне – це каньйон
Якщо запитувати людей з інших областей, то не всі знають про Буцьку громаду, але знають Буцький каньйон, який входить до переліку 7 чудес України. Завдяки цій природній локації у селі фактично немає на продаж хат. А якби не повномасштабне вторгнення, то, як каже голова громади Сергій Залізняк, тут вже б міг з’явитися інвестор і збудувати готель для туристів. Тим більше, що в селі виготовили відповідну кошторисну документацію.
До війни в Буцькій громаді основним напрямом розвитку визначили туризм, розробили детальний план із його розвитку. Передбачено надання земельних ділянок інвесторам з готовими проєктами, де вже буде зазначено місце розташування кафе, ресторану, кемпінгу тощо. Умова лише одна – на ділянці там має бути побудовано те, що зазначено у плані.
Нині після реклами, домовленостей кожна телестудія платить благодійні внески за зйомки. А знімають на каньйоні і рекламні ролики, і фільми, і телешоу, і кліпи до пісень.
Голова громади розповідає, що каньйон через необхідність постійного прибирання, вивезення сміття більше забирав грошей. Водночас, люди мають можливість і заробити.
–Порахував, що за сезон люди в загальному заробляють до п’яти мільйонів. Це я кажу загалом за рік, хоча сезон десь з квітня по жовтень, - зазначає голова громади і жартує, що скоро в селі буде дорожче відпочивати, ніж в Туреччині.
Сьогодні екскурсоводи, що водять групи до каньйону кажуть, що нині людей їде менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Пояснюється, що найвидовищніша частина каньйону складає 800 метрів, хоч він тягнеться на 2,5 кілометра.
– Вже можемо говорити про початок сезону, і за день у вихідні приїздить приблизно 600-800 людей. Десь 20% – це туристи, що приїздять автобусом, а близько 80% - власними автівками, - розповідає житель громади, місцевий провідник Василь Сологуб. – Більшість і від’їздить відразу. Але дехто лишається на турбазі, в садибах. Інформацію про садиби можна вже знайти в інтернеті, на гугл-картах. На декілька днів можуть лишатися більше ті, хто знає вже, що робити. Це досвідчені туристи, скелелази, які беруть спорядження з собою.
Пан Василь каже, що інколи туристичні компанії, що везуть людей, комбінують поїздку, щоб люди відвідали зразу і Жашків та Умань. У Жашкові кінний завод, а в Умані відомий парк «Софіївка». Також їдуть до музею Трипільської культури у село Легедзине, яке порівняно недалеко.
– Є каньйон, є краса природи, але немає сервісу. Тобто, туристи можуть жити по людях, але ж дехто хоче готель. У цьому сенсі нам дуже треба інвестор. Саме для цього і розробляли детальний план. Аби не війна, то вже й був би готель у селі. І там все промальовано: ресторан, кафе, човникова станція. І готові залучити сусідні села, щоб турист не від’їжджав через годину. Ми також є співзасновниками Агро туристичного кластеру «Шляхами Трипільської Праматері» Умань-Буки-Маньківка. Долучаємо й сусідні села, де є ставки, щоб люди могли туди їхати, переночувати, половити рибку. Та головне – нам треба мир, перемога, тоді б все було, - каже голова громади.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
У Буцькій громаді висадили 165 сосен
Медицина, комунальна сфера і очікування на нову пожежну частину
Колись давно-давно Буки були райцентром. Але нині все ж село не таке потужне, як, утім, і Ротмістрівка, про яку ми раніше готували матеріал. Вона теж була колись райцентром, та нині вже про це мало хто пам’ятає.
Основного великого сільськогосподарського підприємства, яке б практично повністю наповнювало бюджет, як це відбувається в Шполі чи Степанецькій громаді, у Буцькій громаді немає. Буцька громада має ряд сільгоспвиробників. Вони, до речі, й допомагали громаді з посівним матеріалом на «Сади перемоги», але про це далі.
Поза тим, Буцька громада таки поглинула не лише села свого району, а й колишнього Жашківського. У громаді діє комунальне підприємство, де є 17 одиниць техніки.
Голова громади каже: треба ще машини – і громада буде повністю забезпечена.
– Коли ми купили трактори, то трішки прорахувалися. Не думали, що буде на каньйоні стільки людей. Нині ми три-чотири рази у сезон вивозимо сміття. Тому треба вантажівка. Вивозимо сміття на облаштоване селищне сміттєзвалище. Так само сміття забираємо по селах, люди вже звикли. Це безкоштовно.
Перші села почали об’єднуватися в 2015 році, другий етап децентралізації настав у 2018 році, і третій етап у 2020 році. Всього громада об’єднала 8 сіл. Її бюджет громади складає 63 мільйони гривень.
Сьогодні в громаді є добровольча пожежна команда. Її відкрили торік, і громада дуже цим задоволена. Водночас пожежна команда є добровільним утворенням, а вже зараз завершують ремонт і планують відкриття пожежної станції, яка відрізняється тим, що там працівники будуть на зарплаті і чергування відбуватиметься цілодобово.
Як каже голова громади, своє мати все ж краще, ніж очікувати приїзду на пожежників звідкись. Деталі:
На початку повномасштабного вторгнення громада передала автобус на ЗСУ. Згодом, коли ризик повного вторгнення вже став не такий страшний і завдяки армії життя у неприфронтових регіонах почало налагоджуватися, постало питання довезення учнів у школи. Один автобус громада придбала, а інший планує. Сьогодні школярів підвозять до навчальних закладів з 12 шкіл і «шкільними автобусами» охоплені села не лише громади, а й дотичні села.
– Не те, щоб ми учнів забирали собі, але якщо батьки роблять такий вибір, то чому б ні? Тому возимо дітей до наших шкіл і не з наших сіл, - каже голова громади.
У громаді є дві амбулаторії. Одну розміщено в столітній будівлі, але цього не відчувається, бо в приміщенні зроблений частково ремонт. Також допоміг народний депутат Сергій Нагорняк, тож вперше в серії матеріалів про громади згадуємо і політиків. Адже, завдяки його підтримці, амбулаторія в Буках отримала дороговартісне обладнання.
Інша амбулаторія громади – у Червоному Куті – була відкрита торік. Вона будувалася довго, та нині це геть нова будівля.
Ключі від нової будівлі вручили головному лікарю нової амбулаторії, випускниці Вінницького медичного університету Ользі Країло.
Разом з колективом медичних працівників амбулаторії вони надаватимуть медичні послуги понад півтори тисячі мешканцям Червоного Кута та навколишніх сіл.
До речі, про лікарів. Пані Ольга Країло приїхала до села після навчання у Вінниці не сама, а з чоловіком-медиком. Відповідно громада отримала відразу двох лікарів: пані Ольгу і Ярослава Письменюка.
– У середині 2022 року шукали місце роботи, дивилися, куди їхати. А тут якраз дві вакансії було. Одна в Буках, інша в Червоному Куті. Проживаємо в Буках. А службовою медичною машиною або автобусом можна доїхати в амбулаторію в Червоний Кут. Поки підписали на п’ять років угоду. А там будемо дивитися. Є певні зміни в законодавстві, що переобтяжують медичну систему, - каже Ярослав Письменюк. – Функції розширюються, та людей не додається.
Поряд з амбулаторією денний станціонар, є окремо відділ стоматології, де лікар надає послуги. Медперсонал показує апаратуру, з допомогою якої можна робити аналізи крові, спектр яких більший, ніж навіть у районі.
– Тут прийом, тут лікарі, ось можемо робити аналізи, беручи забір крові та сечі, це біохімічний апарат, це гемоалітичний, – показує медобладнання лаборант КНП „Буцький селищний центр надання первинної медико-санітарної допомоги“ Ольга Мицюк. – Ось можемо робити аналізи глюкози, по біохімії, ревмопроби. Це багато чого допомагає в визначенні проблем зі здоров’ям. І не треба їхати кудись в район, якщо мова не про операції тощо.
Дитяче відділення
А ще є поряд пункт екстреної меддопомоги, який особливо має гарячу пору, коли сюди приїздять туристи на скелі. Всього чергують 4 фельдшери і 4 водії. Фельдшер Тамара Кобзюк розповідає, що обслуговують колишні Маньківський, Звенигородський, Жашківський і Лисянський райони. Сама пані їздить на роботу з Маньківки. Інші колеги – хто з сусідніх сіл, хто з Тального. Каже, хоч в Маньківці теж є станція швидкої допомоги, але тут більш все облаштовано, затишно.
– Там у кабінеті по 8 осіб. Тут у нас я одна, водій відпочиває в іншому приміщенні. Тож умови гарні. Працюємо. Буває складно, коли багато туристів, бо обов’язково доводиться виїздити на виклики потім, якщо хтось необережно поводиться на природі, - каже фельдшер.
«Сади перемоги» і згущене молоко для ЗСУ
З початку повномасштабного вторгнення у громаді постало нагальне питання укриттів. Як не парадоксально, найперше згодився найнепотрібніший, здавалося б, довгобуд. Будівля з початку 1990-их років, яка мала бути лікарнею.
– Там зверху 4 поверхи бетонних перекриттів. Внизу міцний підвал. Відповідно, довгобуд став першою будівлею, яка була використана для укриття. Там спершу ховалися люди. А вже згодом переробили всі підвальні приміщення, адже, як і в інших, не було в нас спеціалізованих укриттів. Та нині все облаштовано і всі діти навчаються очно, - розповідає голова громади.
Щодо переселенців. Частина компактно проживає у селі громади Червоний Кут. Щоб підтримати всіх продовольством, громада стала учасником проєкту «Сади Перемоги» (всеукраїнській проєкт SURGe, що реалізувався за гроші Канади).
За 2022 рік Буцька ТГ з трьох гектарів зібрала майже 40 тонн врожаю, опанувала виробництво соняшникової олії та згущеного молока. У межах державної ініціативи громаді надали насіння, мінітрактор і обладнання до нього на 1,5 млн грн.
– Це була земля, яка нікому не потрібна. Там був колишній цегельний завод. Ми опрацювали землю. Врешті посадили овочі. Участь у цьому проєкті також взяли близько 100 приватних домогосподарств громади, викладачі й студенти політехнічного ліцею. І допомогли і ЗСУ, і переселенцям. У 2023 році під програму виділили майже 12 гектарів землі, засіяли не лише овочами й городиною, але й олійними культурами, зерном. І зараз в нас на 80% освітні заклади забезпечені безкоштовним овочевим набором. Купуємо лише м'ясо і хліб, - каже Сергій Залізняк. – Також нам допоміг канадський проєкт. Допомогли купити автоклав, банки. І ми крутили закрутки.
Окремо голова пригадує, як порушилася логістика на початку повномасштабного вторгнення. Виробники мали більше молока, ніж могли збути. І тоді в громаді ще й запровадили виробництво згущеного молока для захисників.
Власне виробництво
– Розумієте, якийсь час були голі прилавки, порушилась логістика. А тоді почали своїми силами переробляти продукцію, робити олію… Але найбільше, звісно, розійшлася інформація про те, як ми в дитсадку робили згущене молоко. Щоб його приготувати, потрібно три інгредієнти: коров’яче молоко, сухе молоко, цукор. Усі продукти громаді надають безкоштовно місцеві фермери й підприємці для переробки, - каже голова.
Якраз лунає тривога. Заходимо разом з усіма в укриття, що під недобудованою лікарнею в селі Буки. Будівля, за словами голови громади, могла б стати реабілітаційним центром. Якраз поряд природа і є можливість відпочити як захисникам, так і іншим категоріям громадян. Та поки це питання відкрите.
А от укриття досить об’ємне і після косметичного ремонту сповна виконує функцію. Також там окремо є кімнати для зберігання сільгосппродукції.
Наразі в тергромаді шукають інвестора, який міг би забрати будівлю й перетворити на корисний для громади об’єкт.
Про те, як живуть громади Черкащини у час війни і з якими викликами зіштовхуються, показуємо у серії матеріалів проекту «Дія громад».
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису