Дорога від Черкас до Києва пролягає через Мошни. На самому в'їзді до населеного пункту, між деревами, вже можна помітити білу башту з блакитними віконцями – це Спасо-Преображенська церква. Мошнівська ТГ має низку унікальних пам'яток історії, виконаних у різних архітектурних стилях. Музей Тараса Шевченка у Мошнах - наймолодший музей Кобзаря. Його відкрили 6 січня 2014 року. Відкриття приурочили одночасно до двох ювілеїв: 60-річчя Черкаської області та 200-річчя Тараса Шевченка.
Завідувачка музею Тараса Шевченка Ганна Грицик може довго розповідати про громаду, а більше – про музей.
– Музей знаходиться в хаті, де 1859 року зупинявся Шевченко, – розповідає Ганна Григорівна. – Загалом зручно, що село лежить на автошляху. Не дивно, що воно є центром громади. І якщо ви плануєте їхати з Черкас в Канів або якщо вас цікавить Корсунь чи Городище, то втрапите і на нашу ринкову площу, де ще у 19 столітті був базар. І якщо сьогодні до Мошен можна потрапити лише сушею, то колись це було судноплавне село! Також ми споконвіку були сторожовим селом.
Культурний вимір села Мошни
Герб Мошнівської сільської ради в кабінеті сільського голови
Останній збережений дерев'яний будинок, спроєктований архітектором Владиславом Городецьким, знаходиться саме у Мошнах — це "Будинок лікаря".
Та найбільше пишаються в Мошнах церквою.
Нещодавно тут реалізували проект «Культурний вимір села Мошни», який передбачає створення тривимірних моделей визначних історичних та архітектурних памʼяток. Їх зробили за допомогою дрона та фотокамери.
Зокрема, створили модель Спасо-Преображенської церкви 1840 року, яка поєднує кілька стилів: готику, мавританський стиль, елементи храмів індомусульманських вірувань. Ще костелу Різдва Пресвятої Діви Марії, вищезгаданих Будинку лікаря та музею Тараса Шевченка, канцелярії мошнівського відділку Мошногородищенського маєтку, будівлі волосної управи, пансіону шляхетних панянок (еллінська школа).
Проєкт може сприяти розвитку туристичної інфраструктури у громаді: створенню готелів та зелених садиб, закладів харчування, сувенірних магазинів, кажуть організатори.
Краєзнавець Мошнівської громади Микола Якименко підкреслив, що з інформаційною підтримкою вдасться зберегти ті пам'ятки, які в Мошнах перебувають в «плачевному» стані. Тобто коли про котрийсь з об'єктів постійно говорять, він на слуху, врешті, знаходиться організація, яка допомагає вдихнути в об'єкт життя або зробити так, як з Спасо-Преображенською церквою, яка з реального життя ще в втрапила в цифровий світ.
– У Мошнах є стільки унікальних пам'яток... Намагаємося зробити так, щоб вони ще й привертали увагу туристів. Наприклад, коли у 2014 році було відкрито музей Шевченка – потік туристів збільшився у десятки разів. Маємо у громаді свій центр туризму й краєзнавства, створений у 2000 році. Відтоді прийняли там понад двісті тисяч осіб.
Теперішній музей - це колишній заїжджий двір Нагановского в селі Мошни, де Тарас Шевченко жив кілька днів після звільнення з-під арешту
«На межі виживання»: ремонти, бюджет, сміття…
До складу громади входять 14 населених пунктів, усього там проживають близько 15 000 осіб.
Якщо поїхати від Мошен у навколишні села, можна побачити, що там наразі триває ремонт доріг. Таке є нині не всюди.
– Триває ремонт дороги державного значення Р-10. З фінансуванням допомогли районна та обласна державні адміністрації, куди ми неодноразово зверталися. Комунальні дороги ми намагаємося утримувати за власний рахунок, хоча цьогоріч є обмеження на законодавчому рівні стосовно фінансування цих робіт, – сказав голова Мошнівської громади Богдан Шкарбута.
Загалом дороги в громаді не найкращі, але й не найгірші порівняно з іншими. Та ремонту зараз потребують, бо деякі ділянки були геть складні. Місцевий житель Сергій Вовк обводив раніше вирви флуоресцентною фарбою, яка світиться вночі. Робить це, аби водії не потрапляли в аварії. Важко було їхати, наприклад, до Яснозір’я і рятувальникам.
Щоб були кращими, потрібні гроші. Бюджет громади цьогоріч склав більше 121,200 млн. Торік було більше. За словами Богдана Шкарбути, цьогоріч надходження до бюджету громади «зрізали» без попередження майже на 15 мільйонів гривень.
– Забрали вирівнювальну субвенцію, яка йшла громадам з державного бюджету. Також трішки забрали ПДФО. І ми зараз стоїмо на межі виживання. Підключаємо бізнес, працюємо з фермерськими, сільськогосподарськими підприємцями… Локалізуємо моменти цих надходжень, активізуємо роботу з ними. Але постійно на це сподіватися не варто. Якщо цей рік ми ще витягуємо з допомогою бізнесу, як буде в наступному – невідомо, – каже голова.
Більшість коштів іде на 14 закладів середньої, дошкільної та позашкільної освіти.
– Колись багато з цих закладів утримували на бюджеті району. Та після децентралізації ми багато чого взяли на баланс, щоб не ліквідували. Наприклад, станція юних техніків, дитяча районна музична школа з філіями по всіх населених пунктах, - зазначив голова громади. - Та й школи, садочки. І в галузі медицині так само. Ми маємо лікарню. Вона так і називається: Черкаська районна лікарня села Мошни. Утримуємо її. Бо все ж маємо 15 тисяч людей. То слід мати лікарню, раптом що. Там є хірургія, стоматологія, сучасна біохімічна лабораторія. Тож фактично лікарня досі працює як районна.
Є у громаді і пожежна частина, яка була на утриманні району. Тепер громада має два підрозділи пожежників, п’ять автомобілів. Один підрозділ в Мошнах, інший - в Яснозірському старостаті.
Фото: Суспільне Черкаси
– Наші пожежники і в населені пункти колишнього Корсунського, Канівського районів виїздять, – каже Богдан Шкарбута.
Бюджет наповнюють фермерське підприємство «АРКОП», ПрАТ ЧОП «Агротехсервіс» компанії «Фрау Марта», підприємство компанії, дочірнє підприємство «Перемога Нова» – найперша птахофабрика, яка увійшла до складу агрохолдингу МХП, фермерське господарство «Зоря», «Іскра», ТОВ «Пономарь», «ЯСНОЗІР'Я», невеличкі фермерські підприємства в інших населених пунктах. Приватний бізнес, до якого належать магазини, станції технічного обслуговування (усього близько 400 суб'єктів у громаді).
У громаді діє послуга безкоштовного вивезення сміття. Це ініціатива Мошнівського голови за благодійної підтримки ПРАТ ЧОП "Агротехсервіс" компанії "Фрау Марта". Кажуть, що вивозять з усіх сіл громади. І ця послуга діє вже років з десять.
Облаштування укриттів і волонтерство
Бізнес допомагає тут з облаштуванням укриттів. До речі, у Мошнівській ТГ з усіх чотирнадцяти шкільних, дошкільних та позашкільних навчальних закладів немає укриття лише в одному дитячому садку. Там тривають роботи.
Уперше за два роки від початку повномасштабного вторгнення відвів свою дочку до садочку в Березняках Андрій Безпека.
– Укриття бачив. Діти вже спускалися туди вранці, бо була тривога. Там прохолодно.
Начальник Відділу цивільного захисту Мошнівської сільської ради Володимир Мірошниченко наголосив, що за потреби температуру регулюватимуть, в укритті є обігрівачі.
Ззовні та всередині його розмалювали батьки та вихователі. Зверху накрили штучним трав’яним покриттям.
– Ми тепер маємо змогу працювати в очному форматі. На сьогодні до нас ходять 35 діток, та їхня кількість збільшуватиметься. Укриття розраховане на 50 осіб. З колективом намагалися створити такі умови, щоб не були просто сірі стіни, щоб діти тут з задоволенням проводили час, – сказала директорка ДНЗ «Вербиченька» Олена Шафікова.
Укриття найпростішого типу для вихованців садочку облаштували власними силами, розповів голова громади. Водночас за підтримки держави завершилося будівництво протирадіаційного укриття для учнів Мошнівського ліцею.
– Два з половиною мільйони гривень на будівництво протирадіаційного укриття ми спромоглися виділити з місцевого бюджету, ще три з половиною мільйони – це субвенційні кошти, – зазначив Богдан Шкарбута.
Директорка ліцею Наталія Майданік зазначила, що раніше вони ховалися в просте укриття, розраховане на 300 осіб, а в школі навчаються 434 учні.
– Ми не могли забезпечити укриттям усіх дітей. Вирішили тоді, що вся початкова школа та п’ятий клас навчатимуться щоденно, а шості-одинадцяті класи – у змішаному форматі. Нове приміщення розраховане на 176 осіб: 156 учнів та 20 дорослих. Об’єм приміщення повністю закриває наші потреби в укритті учнів початкової школи, педагогів, які супроводжують освітній процес. Воно облаштоване партами, стільцями, ліжками, працюють санвузли, умивальники, система вентиляції, є автономне опалення.
Волонтерство – невід’ємна частина життя громади. Сьогодні громада прихистила 840 переселенців. Місця компактного їх проживання немає, більше живуть по приватному сектору.
– Коли люди масово рухалися з Харкова, з Херсона, то люди могли перебувати в лікарні в палатах. А так, на жаль, не маємо будівлі на балансі, де могли б концентровано поселяти. Але лікарня рятувала. Бувало, вночі дзвонили казали - їдуть люди, наша тероборона їх зустрічала, поселяли на якийсь час, щоб могли оговтатися, - каже голова громади.
Він показує дрон, який виготовили на станції юних техніків. Тут функціонують гуртки. Молодь вивчає там авіамоделювання, ракетобудівництво.
– Частину коштів на виробництво дронів дає бізнес, частину деталей виготовляємо самі на 3D принтері. Дрони вже з камерами, летять 25 кілометрів. Таких хлопцям передали на сьогодні 17 штук.
Днями у Тубільцівському ліцеї Мошнівської ТГ відбувся шкільний благодійний ярмарок на підтримку ЗСУ.
– Учні принесли різноманітну смакоту, приготовлену вдома. Участь у ярмарку взяли 1-11-класні колективи ліцею. Долучились до продажу в молодших класах і їх батьки, а старші – продавали та рекламували свій товар самі. Із задоволенням купували випічку діти, вчителі та гості, які завітали на ярмарок. Було зібрано 19 тисяч 997 гривень, - каже староста Тубільцівського старостинського округу Надія Шафікова.
У громаді є аматорські фольклорні, хорові, вокальні творчі колективи, які виступали нещодавно у Мошнах. Вони теж долучаються до волонтерства, на своїх виступах збирають донати для ЗСУ.
Впродовж декількох останніх вихідних в Мошнівській територіальній громаді пройшли масштабні благодійні акції в вигляді творчих, концертних програм творчих колективів із різних старостинських округів відділу культури, молоді і спорту Мошнівської сільської ради. На заходи, які з мотивів безпеки широко не анонсувалися, на наше запрошення прибули військовослужбовці цілих підрозділів ЗСУ над якими сільська рада, її волонтерська група впевнено тримає шефство підтримуючи матеріально, фінансово і що головне морально.
Юлія Капуш
Про те, як живуть громади Черкащини у час війни і з якими викликами зіштовхуються, показуємо у серії матеріалів проєкту «Дія громад». Нині готується матеріал про Водяницьку громаду
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису