На будівлі ТЦ “Любава” почалися роботи з створення муралу воїна ЗСУ. Його малюванням займаються харків’яни, які сформували свою творчу групу ще 12 років тому. Про те, як місто вплинуло на реалізацію ідеї та внутрішні процеси створення полотна розповіла «Прочерку» керівниця проєкту харків’янка Яна Волк.
Творча група, яка висунула ідею по малюнку та займається створенням муралу складається з чотирьох людей. Яна Волк відповідає за організаційні питання. Роман Партола постійно реалізує саму концепцію. Малюють безпосередньо дві людини – це Сергій Якименко і Андрій Пальваль.
Творча група за 12 років свого існування об’їздила Україну та світ, створивши чимало муралів. Серед художніх доробків і патріотичні. Першу ж роботу в стилі фотореалізм художники виконали чотири роки тому, зобразивши дівчинку з собакою, але мурал воїна створюють вперше. Це зображення особливе ще й тим, що його реалізації, за словами Яни Волк, сприяло все в Черкасах: від людей до важливих збігів.
– Після того, як ми переїхали з Харкова сюди, адаптовувалися. Коли прийшли більш менш в себе, Рома почав генерувати ідею, яку хотіли б реалізувати, а саме намалювати нашого бійця ЗСУ. Ми ніколи нічого подібного не малювали. Все, що пов’язане з війною, намагалися обходити. Ми зробили макет, спробували зв’язатися з мером, але він не відразу захотів з нами спілкуватися. Тоді нам вкотре допомагала магія цього міста. На підмогу прийшли люди, які змогли вмовити мера вислухати нас та дали змогу розповісти про те, хто ми і що хочемо зробити. Він пропонував створити якийсь інший проєкт, бо цей надто військовий. Ми спробували, але не побачили в тому сенсу. Мирні картинки ми з радістю намалюємо після війни. Наразі необхідно підтримати наших бійців, – каже Яна.
Кураторка проєкту поділилася тим як проходили процеси підготовки макету. Сумнівів не було у тому, що головною фігурою має бути солдат.
Ольга Курська, жінка яка захотіла допомогти, для створення остаточної картини запропонувала художникам знайти воїна серед черкаських військових.
Вона витратила чимало часу, щоб вмовити когось з місцевої військової частини допомогти, але їй не вдалося одразу домовитися, тому наступною на перемовини відправилась сама Яна. Співпало, що на розмову вийшла інша людина, не та з якою домовилася Ольга. Після 15 хвилин діалогу чоловік погодився поспілкуватися з керівництвом.
– Вони погодилися! Замість трьох людей, яких ми просили вони дали п’ять, при чому п’ятий навіть не знав, що він буде фотографуватися того дня. Я за ним спостерігала, а потім підійшла і сказала “Ви такий великий, ми вас теж сфотографуємо”. Заодно хлопцям зробили фотосесію, чисто для себе. Вони були задоволені, їм так сподобалося, що хтось цінує те, що вони роблять. Саме так ми зробили мурал, на якому наш місцевий боєць, який оберігає нас.
Технічних моментів у роботі над муралом теж вистачає, говорить творча керівниця роботи. Щоб знайти кошти на реалізацію ідеї, художники відкрили збір у фейсбуці. За цей час вдалося зібрати близько 70 000 гривень з необхідних 160 000.
– Коли займаєшся цим 12 років постійно вчишся. Ми все прорахували, зараз намагаємося економити, щоб менше витрачати. Зазвичай для ґрунтовки ми використовували водоемульсіонку в два шари, білу чи сіру, а тепер зіштовхнулися з тим що ця фарба відходить від поверхні. Тому ми додатково почали використовувати ґрунт глибокого проникнення, а потім ще зверху покривати водоемульсіонкою. Стараємося економити також для того, щоб залишити хоч трохи коштів на простирадла, постільну білизну для лікарень, які цього потребують.
Прогнози з приводу того, коли закінчиться робота над муралом Яна не висловлює через те, що ситуація в країні сильно змінила звичні умови роботи.
– Ми як справжні фанати своєї справи працювали зранку і до ночі. Зараз зіштовхнулися з тим, що чоловік, який піднімає вишку з художником, працює на півставки. Треба розуміти людину, підлаштовуватися. Ми не можемо малювати, як раніше до самісіньких сутінок, без звичних іншим вихідних, яких ми ніколи не мали.
Кураторка проєкту розповіла, що найбільшу роль в створенні муралу відіграло саме місто.
Черкащани дали прихисток художникам на початку війни, коли харків’янам довелося шукати житло без грошей в кишені. Військові та небайдужі допомогли з втіленням ідеї, пошуком студії Ptichka для фотографування бійців, а міська рада всіма силами підтримує роботу над зображенням.
– Рушійна сила всього що зараз робиться саме місто. По суті ми майже нічого не робили. Це перший проєкт, де нашим є лише ідея, все інше створюють люди. Я пишаюся українцями, - каже Яна.
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
Представляю сколько сил потребовалось,ч тобы уговорить мера
вийшли на рішал, які сказали величину відкату і порішали моменти з міським керівництвом ;)
Стрічка RSS коментарів цього запису