Не тільки фортеця: які причини приїхати в Кам’янець-Подільський надовго? (ВІДЕО)

Ви були на Поділлі? Виноградна садиба з арт-терапією та малюванням вином (пити теж можна), мальовничі сплави на байдарках по річці Смотрич, Бакота — туристична перлина з історією, а ще мед, замки, каньйони… Це лише частина того, що пропонує Кам’янець-Подільський. Сюди приїздять не на день — надто вже багатий цей край на враження.

Внутрішній туризм дедалі більше набуває популярності, і Кам’янець-Подільський — яскраве підтвердження цього тренду. У складний час ми прагнемо душевного перепочинку. І зовсім не обов’язково шукати його за тисячі кілометрів. Часто варто просто відкрити для себе Україну — неподалік, але в абсолютно новому світлі.

То чому ж Кам’янець?

По-перше, це місто-легенда з тисячолітньою історією. І хоча Кам’янець-Подільський асоціюється насамперед із середньовічною фортецею, тут значно більше, ніж один замок. Прогулянка історичним центром — це подорож у часі: вулички, які пам’ятають і литовців, і поляків, і турків, і вірменів…

Андрій Хоптяр, кандидат історичних наук, вчений секретар Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, автор путівників містом. проводить екскурсію. Він пропонує пішохідну екскурсію по Старому місту з відвідуванням Старої фортеці, оглядом оборонних укріплень міста, храмів, ратуш, будинків та палаців…

«Серед унікальних об’єктів — Вірменський колодязь, Домініканський костел, бастіонна система Старого міста», - каже пан Андрій.

Місто буквально дихає багатонаціональною історією. Ви побачите храми різних конфесій, вежі, старовинні будинки з барельєфами, які можна вивчати, як музейні експонати.

Особливий колорит Кам’янця створює його географія — розташування на скелястому острові, оточеному каньйоном річки Смотрич. І це не просто пейзаж — це один з найглибших каньйонів Європи, який захоплює не гірше, ніж деякі закордонні аналоги.

А ще тут можна скуштувати автентичні страви місцевої кухні — з акцентом на подільські рецепти, які передаються з покоління в покоління.

Від затопленого села до байдарок у каньйоні: несподіване Поділля

Ви знаєте про затоплене село з монастирем у скелі? Колись це було звичайне подільське село, що жило своїм розміреним життям, доки в 1980-х не почалося будівництво Дністровської ГЕС. Людей відселили, а село пішло під воду. Залишилась лише легенда — і скелі, які зберігають пам’ять. Сьогодні Бакота — одне з наймальовничіших місць Поділля.

І не забудьте відвідати Бакоту — затоплене село з монастирем у скелі, звідки відкривається захопливий краєвид на Дністер. Це місце сили, тиші й спокою.

Ігор Вишемірський, головний спеціаліст Староушицької селищної ради, показує екскурсію. Так, саме показує, адже з оглядового майданчика на пагорбі видно все, як на долоні. Також чоловік має з собою фотографії, на яких видно село ще до того, як його зруйнували.

Окремий розділ тутешнього життя – медова Бакота. Пригощає медом охочих пасічник із багаторічним стажем Микола Гакман і офіційно заявляє, що ця місцина просто створена для бджіл.

– Бакотська затока лежить у природоохоронній зоні, й на схилах Дністра зустрічаються доволі рідкісні рослини – ендеміки. Наші бджіл­ки сьогодні сидять на сон-траві, а вже завтра «обідають» з конвалії, зіноваті Блоцького, астрагала монпелійського тощо. Усі ці квіти занесені до Червоної книги України, а така, як шиверекія подільська, взагалі оберігається Міжнародною конвенцією про захист рослин, – розповідає сестра пасічника Марина Юрченко.

Тут — тиша, яку важко знайти в інших туристичних локаціях. Сюди приїжджають не просто подивитися, а побути. Побути з природою, з собою, з тишею. На схилі скелі розташований стародавній печерний монастир, який, за переказами, виник ще в XI столітті. Печери, вирізані в вапняку, тримають спокій століть — і приголомшливий вид на Дністер. Бакота — це не місце для галасу. Це — про внутрішній спокій, якого часто шукаємо несвідомо.

Але якщо шукаєте динаміки — є й інша сторона – це річка Смотрич. Байдаркові сплави по річці Смотрич — це чудовий спосіб побачити місто та каньйон з іншого ракурсу. Стартові точки зазвичай розташовані поблизу Старого міста, а маршрути розраховані як на новачків, так і на досвідчених веслувальників. Веслуєш між скелями, над якими — історичні мури, старі мости, куполи храмів. А навколо — тільки природа і ти.

Ігор Касіяник, краєзнавець і науковець. Він паралельно розповідає екскурсію.

«Смотрицький каньйон – унікальне геолого-морфологічне диво, створене природою. Лише уявіть собі: природа карбувала його мільйоноліттями; це – унікальний витвір Землі, що вабить силурійськими гірськими вапняками; тут – багата і специфічна флора та рослинність; досі не розгадана повністю палеонтологічна фауна; річка Смотрич тут – сотні тисяч років історії», - зазначає краєзнавець.

На берегах видно залишки старих оборонних споруд, дикі рослини, птахів. Це поєднання естетики й адреналіну. Навіть кількагодинна подорож по Смотричу залишає враження, ніби побував у міні-пригоді.

Та все ж серце Кам’янця — це його фортеця

Старовинна Кам’янець-Подільська фортеця — одна з найкраще збережених в Україні. Її вежі, бастіони та підземелля зберігають дух Середньовіччя, бо свого часу вона справді була майже неприступною. Побудована ще в XI столітті, вона витримувала атаки татар, турків, козаків. Її кілька разів добудовували, і тепер це унікальний архітектурний ансамбль з вежами різних епох.

Вражає і розташування — на скелі над каньйоном Смотрича, де фортеця виглядає так, ніби злилася з ландшафтом. Вдень тут гуляють туристи, а ввечері, під час фестивалів чи нічних екскурсій, оживають легенди. З фортецею пов’язано чимало історій, зокрема про відважну оборону та втечі з підземель. Для дітей тут є інтерактивні заходи, для дорослих — тематичні тури, а для всіх — враження, які залишаються надовго. Фортеця — не лише пам’ятка, а справжній символ української стійкості.

До речі, родзинка. Тут поряд з фортецею є музей мініатюр «Замки України».

Коли емоцій від замків, каньйонів і байдарок уже через край, саме час змінити ритм. Кам’янець-Подільський — це ще й про душевний відпочинок. Особливо для тих, хто цінує неспішні розмови, аромат вина і родинну атмосферу. У селі Кульчіївці, зовсім поруч із містом, на вас чекає виноградна садиба родини Онищуків. Це не просто виноробня — це місце з історією, яку хочеться слухати так само, як дегустувати вино.

Олександр Онищук понад 14 років створює авторські вина, навчаючись ремеслу у Грузії та Іспанії. Його винна колекція нараховує понад 200 сортів, а на стінах — не одна золота нагорода. Та справжня цінність тут — не в медалях. Виноградна садиба — це про тепло родини, де вам раді не як клієнту, а як гостеві.

Пані Світлана Онищук — берегиня затишку та натхнення. Її проєкт «Зоряний дім» — волонтерський простір для творчих зустрічей, майстер-класів, арт-терапії. Діти тут можуть ліпити, малювати, створювати щось із глини, пластиліну, крейди чи повітряного пластиліну — і просто бути собою.

Тут спокійно, натхненно. Можна малювати вином, пити вино чи просто дивитися, як сонце сідає над подільськими пагорбами. Бо Кам’янець — це не лише подорож у часі, а й можливість зупинитися в теперішньому.

Журналісти відвідали Поділля в рамках престуру «Туризм в епоху змін», організованого Visit Ukraine та Кам’янець-Подільською міською радою.

Назарій Вівчарик, фото "Прочерку"