Понад 250 людей 10 серпня місили глину біля Музею трипільської культури в селі Легедзине Тальнівського району на шостому фестивалі «Трипільська толока», пише «Газета по-українськи».
Цьогоріч учасники фестивалю продовжили будувати давнє помешкання трипільців та облаштувати його побут. Толока завершилася традиційними українськими вечорницями.
У заповіднику «Трипільська культура» святкова толока проводиться з 2008 року. Ще тоді учасники відтворили з глини двоповерхове поселення трипільців, замазали глиною стіни, перестінки, підлогу та стелі. Тепер щороку на толоці активісти добудовують помешкання та гончарну майстерню поряд. Цьогоріч планували збудувати печі, вівтарі у трипільському стилі та розмалювати стіни орнаментами.
О 9.00 у дворі музею поставили дерев'яний стіл та стільці – тут реєстрували охочих взяти участь у замісі глини. Людей записували до журналу та пропонували обід і вечерю – 20 грн з особи.
– Цього року людей побільшало, все прибувають і прибувають. Навіть ночувати тут у наметах залишаться, а інші у сусідніх будинках домовились на нічліг, – говорить директор музею Владислав Чабанюк.
Навпроти біля дороги в наметах продають тотемні статуетки і вироби з глини. На кам’яному підмурку розстелили газети – на них високі глечики та миски. У затінку встановили справжній гончарний верстат, на якому майстер виробляє глечики, сушить їх та обпалює на вогнищі.
– Ми ліпимо таємницю, яка пройшла трипільським духом, – тримає у руках глиняну ритуальну скульптуру жінки майстриня з реконструкції трипільської культури Людмила Смолякова. – Маленька – 30 гривень, а от найбільша – трипільський будиночок – віддам за 200. Можна і собі замовити щойно зліплену, якщо зачекати три години.
Посеред двору біля відбудованої двоповерхової трипільської оселі та розмальованої майстерні із круглими віконцями люди у купальниках та вишиванках під гучні співи місили глину. Поруч на траві – старий трактор із облізлою залізною діжкою з водою. Місцевий Олексій Даниленко у синіх шароварах слідкував, щоб заміс був не надто густим, додавав у глину воду та полову.
– Привезли для замісу вантажівкою 9 тонн глини та 2 центнери полови. А щоб краще трималося купи, докидали кінські кізяки, бо так раніше прабаби і прадіди вчили. Стіни будуть довше стояти, – сміється розмальований білою глиною бородань Анатолій Козак із Черкас. Виліплює глиняний вальок. – До обіду помішаємо глину, та вимастимо на стіни із зовні та на горищі.
Глину під сонцем продовжували місити ногами. Як усе загусало – руками виліплювали вальки, розміром з диню. Живим ланцюгом передавали до будинку, а потім – на горище.
– Кидайте обережно, щоб ні в кого не влучити. Вже кульок з 200 накидали – проворно виходить. Жінку усередину відправив стіни ліпити, дочку – ззовні розмальовувати будинок, ну а сам – подавав глину хлопцям наверх. Спочатку не хотів сильно обмазуватись у глину, але брат позичив запасні шорти і тепер я, наче скульптура, тільки очі виглядають, – говорив, ловлячи глиняні кулі Олександр Загородній із Черкас.
На другому поверсі хати – 8 жінок у пов'язаних косинках виліплювали вівтар та східну стіну горища. Коли все підсохне, розмалюють орнаментами.
– Одягли з чоловіком вишиванки та й малюємо на стіні трипільські орнаменти, – тримаючи в руці надрізану пластикову пляшку, наповнену білою глиною, говорила Олена Довжук із Тального. – Пообідаємо та й поїдемо до батьків картоплю копати на город, нам на зміну молодші стануть домальовувати, бо тут сильно високо я не дотягнуся.
Завершили працювати близько 14.00. У цей час за музеєм на обгородженому каменем місці чоловіки розпалили вогнище, над ним почепили чавунний казан із водою. Кухар із помічником готували овочі для борщу.
– Будемо годувати українським борщем. На вечерю зваримо справжній куліш із тушонкою та зеленню. Ще буде чай із різнотрав'я – ромашки, звіробою, меліси. Попросили нашу місцеву травицю, щоб підготувала цілющі трави, що ростуть у лісі неподалік. Мабуть, доведеться, ще борщ доварювати, бо людей багато – може, й не вистачити, – вкидаючи у окріп картоплю, говорила кухар Тетяна Бабій.
О 15.00 на подвір'ї поставили довгі дерев'яні столи та лави. До обіду подали борщ із гречаною кашею та хлібом, свіжі огірки, помідори та кавуни з місцевих городів.
– Ніч перекантувалися у кумів з-під Умані. Син навіть двомісний намет із зарплати купив, щоб заночувати біля поселення трипільців – відчути ковток історії. Побудемо тут до ранку, а завтра –знову в дорогу, – смакуючи кавуном, сказала Марія Диденко з Тернополя.
Після обіду співали українських пісень. Потім пішли оглядати археологічні розкопки на поселенні «Тальянки» та експозицію місцевого музею.
Надвечір частина людей роз'їхалася, а інші розклали намети в затінку обабіч подвір’я.
Толока завершилася «Трипільськими вечорницями» за участі молодіжних гуртів з Києва та Дніпропетровська. Всіх приємно здивував казками Сашко Лірник.
рекламаЦікаві новини звідусіль
