Уже з перших хвилин після перетину українсько-польського кордону пасажири туристичного автобусу відчули зміни: на дорозі зникли ями. Львівські журналісти (які, на відміну від черкаських, дніпропетровських чи житомирських колег, ближчі до Європи) звично перевели стрілки годинника на годину назад. Починаємо жити за європейським часом і європейськими стандартами.

 

Прес-тур українських журналістів до першої польської столиці – Кракова припав на дощові дні, проте мандрівка не розчарувала.

Проїжджаємо під мостами, які збудовані для переходу тварин через трасу з однієї частини лісу в інший. Уздовж дороги – щити, що захищають ближні поселення від шуму автостради та виконують інші захисні функції. У гмінах (селах) та містечках, що ми проїжджаємо, вздовж дороги видно охайні будиночки з невеликими (не порівняти з нашими бетонними парканами у деяких можновладців) загорожами, за якими рівними рядочками ростуть туї. У дворах газони та мощені доріжки. Грядок ніде не видно, бо полякам це просто непотрібно. Кожен заробляє гроші, за які може принаймні купити необхідні харчі в магазині.

На шляху до історичного Кракова автобус завернув на молочарню, що в Тшебовнісько (у селі біля міста Жешува), яка входить до найбільшого молочного об’єднання в Польщі – «MLEKOVITA». Підприємці краще за чиновників зможуть розповісти про переваги та недоліки Євросоюзу, членом якого Польща стала у 2004 році.

 

Завод, який відвідали журналісти, входить до молочного об’єднання лише два роки, а свою історію рахує з 1906 року, ще з часів Австро-Угорщини. Цікаво, що тоді цей завод належав до молочного об’єднання з штаб-квартирою у Львові. Сьогодні він зіштовхується з тими ж проблемами, що й наші підприємства. Бракує робітників. По-перше, перевиробництво гуманітаріїв, по-друге, фахівці воліють працювати за кордоном, де кращі зарплати, наприклад, у Англії, Італії, Ірландії, Франції, Німеччині.

До речі, середня зарплата на молочарні 2800 злотих (близько 8400 гривень). Також є премії. Є два профспілкових комітети. Є щось на зразок так званої 13-ї зарплати, якою заохочують до праці не лише працівників підприємства, а й постачальників молока. Щодо останніх, то підприємство навіть дбає за те, що їдять корови тих фермерів, молоко від яких вони беруть.

Директор заводу в Тшебовнісько Антоній Когут, який вже тридцять років очолює цю молочарню, у залі обвішаній дипломами та грамотами хвалиться досягненнями: усе обладнання тут намагаються модернізувати, їхнє підприємство – одне з 13-ти, що входить до об’єднання «MLEKOVITA», у якому виробляють понад 400 видів продукції. Магазини-представництва фірми є, зокрема, і в Москві, але немає в Україні. Проте підприємство готове до співпраці.

– До входу в Євросоюз ми продавали продукцію здебільшого у себе в країні. Якби навіть щось хотіли давати на експорт, то повинні були мати купу документів, погоджень. Зі вступом в ЄС вся ця документація відпала. Тепер ми спокійно можемо продавати продукцію усім країнам ЄС, а також закуповувати в них сировину. Маємо доступ до високотехнологічного обладнання європейських фірм. Так, спершу було важко через високі вимоги. Треба було модернізувати технології. Після того як молоко більш суворо почали контролювати ветеринарні служби, то 50% його постачальників пішли з ринку. Вони не змогли виконати вимоги контролюючих служб. Усі господарства у нас проходять суворий ветеринарний контроль. Тут важлива чистота при збиранні і перевезенні молока. Кожна партія молока має окремий контроль, – розповідає Антоній Когут.

Певну частку молока об’єднання «MLEKOVITA» завозить з-закордону, проте не з України. Хоч нашу землю вони і вважають багатою та щедрою, але через санітарні норми не можуть собі дозволити ризикувати…

При цьому, згідно норм ЄС, кожне польське господарство може давати заводу лише певну норму молока. Ні більше, ні менше. Якщо у фермера перевиробництво молока, то він платитиме штраф, якщо молока буде замало від обумовленої кількості, то він взагалі може втратити ліцензію. Та керівник підприємства заспокоює: до 2015 року з такою квотою буде покінчено.

При цьому Антоній Когут зауважує, що квот на продаж молочної продукції за кордон немає. З позитивів керівник також називає бажання бізнесу модернізовувати в нинішніх умовах виробництво. Цьогоріч на заводі очікують 15 мільйонів злотих на такі цілі.

 

 

Про кошти заради поступу думає і заступник президента Кракова Тадеуш Trzmiel. Він зустрівся з українськими журналістами в колишньому палаці Велопольських, де нині знаходиться мерія міста.

Цікаво, що коли автобус привіз журналістів до мерії, під’їхала поліція і чемно повідомила водію, що на площі ставити автобус не можна. При цьому правоохоронці терпляче пояснювали як і куди від’їхати.

У залі для зустрічей заступник мера пан Тадеуш без яких-небудь шпаргалок ґрунтовно розповівши про тисячолітню історію міста Кракова, виокремлює 2004 рік – рік вступу Польщі в ЄС.

– Це важливо для цивілізаційного розвитку міста Кракова, яке є символом польської традицій і культури. Я б сказав, що друга половина 20 століття це було таке собі запізнення цивілізаційного розвитку. Нині ж ми отримали можливості користуватися засобами Європейського Союзу і до 2010 році змогли подолати все цивілізаційне запізнення, яке було. Наведу приклад. До початку 21 сторіччя 45 тис. жителів Кракова не мали каналізації, 27 тисяч жителів Кракова не мали водопроводу у квартирах, лише 22% стоків ми могли очищати механічно і біологічно. Зараз 96% жителів Кракова мають водопровід, 92,2% мають каналізацію вдома, і 100 % усіх стоків очищаються біологічними і механічними способами, – пояснює на прикладі заступник мера міста.

Представник влади спілкується з журналістами у залі, де все сповнене історією. Він ухиляється від відповіді на запитання щодо ставлення поляків Євромайдану, зауважуючи, що не є політиком, а лише експертом у сфері господарства міста.

Не належить до жодної політичної партії і мер Кракова Яцик Майхровський, професор Ягелонського університету у галузі права. Він уже тричі обирався на посаду мера. Хоч є безпартійним, та для поляків, очевидно не це є визначальним. У листопаді цього року будуть наступні вибори голови міста. Проте ніяких ознак виборчої гонки в місті не помітно. Це особливо помітно журналістам з Черкас, адже у нашому місті вже й не згадати коли було спокійно.

Зараз Краків ставить акценти на розвитку високих технологій, на інфраструктурі міста. При цьому, враховуючи, що місто займає чільне місце у світі за кількістю історичних пам’яток, тут щороку витрачають 10 мільйонів євро на відновлення пам’ятників старовини. Ще таку ж суму отримують від приватних осіб чи з бюджету воєводства.

За євроінвестиції у Кракові хочуть будувати метро, особливо це стане реальним, якщо місто виборе право проводити зимову олімпіаду-2020. Окремі плани у Кракова на розвиток залізничного транспорту для обслуговування периферійних районів міста з центром, – значна частина фінансування цього проекту теж з ЄС.

– Щодо автомагістралей, то нині вона пролягає аж до Португалії і нашою мрією було б поєднання з Києвом ,– зауважив пан Тадеуш, – А до кордону з Україною трасу ми добудуємо до 2018 року.

Найбільший же проект, який зараз реалізовує місто Краків – це завод зі спалення відходів. Вартість проекту – 200 млн євро. І влада готує відкрити його вже 2016 року. 68% коштів вартості проекту – це гранд від ЄС, що не повертатиметься.

 

Та незважаючи на плани щодо технічного прогресу міста, Краків притягує насамперед своєю історією.

 

Екскурсія містом доводить, що оглянути усі його пам’ятки за день просто неможливо. У цей момент починаєш розуміти, чому в туристичних буклетах туристів закликають ще і ще повертатися сюди.

Чого лише вартий один Вавель – найбільший в цій частині Європи некрополь королів і національних героїв, чого вартий замок всередині та кафедральний собор?...

Біля стін старовинного укріплення екскурсовод показує на великий пам’ятник дракону на березі Вісли. Через дорогий російський газ дракон лише раз на п’ять хвилин дихає вогнем, а екскурсовод розповідає легенду як колись давно лише хитрий чоботар зумів подолати казкового звіра. Також екскурсовод розповідає і реальні страшні історії – як перед 2000-м роком розливалися води Вісли і затоплювали усе на своєму шляху. Тоді історичний берег ріки в центрі міста суттєво був зруйнований.

Цікаво, що високі чини польського кабміну чимось-таки нагадують українських. Одну з будівель Вавелю облюбували міністри, які воліють там жити як в готелі, коли приїжджають у відрядження до Кракова. Тоді Вавель без попередження закривають для туристів, адже не можна заважати міністрам набиратися сил в будівлі королів.

 

 

Ясна річ, що під час перебування в Польщі українські журналісти мали змогу перейняти досвід закордонних колег на телекомпанії «Краків» (TVP Krakow). Саме там ми зустріли журналіста Вольдемара Янда, який знімає на телекомпанії передачу «Етнічний клімат» – про нацменшини у Польщі. Звісно, поляк приділив увагу і українцям, адже українська діаспора є однією з найчисельніших в цій країні. Тут проживає близько півпівмільйона українців.

– Всього у Польщі чотири українські школи з повністю українським навчанням. Батьки турбуються, щоб діти знали рідну мову і дотримувалися традицій. Там створені усі умови для того, щоб українці залишалися українцями, – розповідає Вольдемар Янда, який намагається показати полякам, що поряд з ними живуть багато інших національностей.

 

За його словами, українці і далі продовжують посилювати діаспору в Польщі. Вони їдуть сюди вчитися, працювати, переїздять до родичів абощо.

– Коли вони стають громадянином Польщі, то для них відкривається Європа, – каже пан Вольдемар.

Всього у Польщі 16 регіональних осередків телебачення. Телекомпанія «Краків» продукує 5 годин ефіру і окремо інформаційний продукт для загальнодержавного телебачення, де можуть бути як новини так і програми на замовлення. Також телекомпанія надає і зовнішні послуги. Наприклад, маючи великий павільйон, компанія планує знімати там програму «Мастер-шеф» для приватної компанії. Зі ста працюючих тут 23 журналісти.

– Ми не є на утриманні ні уряду, ні держави, але формально виглядає так ніби ми на утриманні уряду. Щось схоже на громадське телебачення. Бо ми фінансуємося з двох джерел: це абонемент, за який сплачує 2% глядачів, а друге джерело – реклама. Грошей бракує, – зауважує Лешек Дзюра директор TVP Краков.

Спостерігаючи за тим, що нині відбувається в Україні, польські оглядачі стверджують: у нашій країні відбувається те, що було в Польщі 20 років тому.

– Мусить вимерти радянська ментальність, – кажуть на польській телекомпанії.

…При поверненні в Україну ми занурилися в цю радянську ментальність: у касі залізничного вокзалу касирша нагрубіянила, а уже в потязі виявилось, що у вартість квитка не включено постіль…

У Польщі, як і в кожній державі, є багато проблем, проте цікаво, що ця країна демонструє найбільші темпи зростання кількості студентів-українців. Відповідні висновки містяться у статистичних даних Центром дослідження суспільства, повідомляє Освіта.ua

Насамперед молодь їде навчатися до Яґеллонського університету. Це один з найбільших і найдавніших університетів у Польщі, Один з найстаріших в Європі. Від самого початку там навчалося багато українців. Зокрема, колись там навчався письменник Василь Стефаник, громадсько-політичний діяч Володимир Старосольський. Нині цей університеті співпрацює з українськими вищими навчальними закладами.

Очевидно, незважаючи на залякування Партії регіонів в Україні щодо дозволів брати нетрадиційні шлюби в Європі тощо, молодь насправді бачить там свободу волевиявлення, рівноправність і взаємоповагу. Молодь хоче бути громадянами вільної країни і її можна зрозуміти.

 

реклама