Сутаж – це шовковий шнур, призначений для оздоблення одягу та виготовлення біжутерії. Водночас – це техніка вишивки і плетіння. Працюючи в ній, часто використовують як супутній матеріал бісер, напівкоштовні камінці, стрази. Сутажна вишивка відома з XIV століття, коли її активно використовували в декоруванні жіночого одягу у Франції. З тих пір вона поширилась світом.
Про це пишуть "Вісті Черкащини".
– Я захопилася сутажем давно. Років вісім тому, – розповідає Наталя Башлик (Паславська) із Ватутіного. – Побачила колись роботи польської майстрині в Інтернеті й захотілось зробити щось схоже. Якось у Львові накупила ниток і почала експериментувати. Майстер-класів жодних не проходила, сама навчилась методом спроб і помилок. Ця робота вимагає неабиякого терпіння, посидючості. На виготовлення однієї складної прикраси може піти тиждень. П’ять днів – це коли більше нічим не займатися. Але це – моє захоплення, хобі, я відпочиваю, коли роблю щось із сутажу, хоч за темпераментом швидка, запальна. Знайомі дивуються моїй посидючості.
Пані Наталія каже, що за весь час виготовила близько ста прикрас. Здебільшого кольє та сережки. Є один пояс, який зробила племінниці на випускний. Собівартість однієї прикраси в середньому складає 300-400 гривень. При використанні самоцвітів (напівкоштовних камінців) – дорожче.
Потяг до прекрасного прищепила їй мама – майстер хендмейду. Мама Наталії 30 років вела у Ватутіному гурткові заняття, навчаючи дітей робити картини з крупи, соломки, шкіри тощо. Усе, що викладала мама, вміє й Наталя. Однак техніку сутажу вона опанувала сама.
До слова, народилась і виросла жінка у Ватутіному. Закінчила Черкаський університет імені Богдана Хмельницького. За фахом — перекладач із польської мови. Має 10-річну доньку, яка теж цікавиться виробами ручної роботи.
Тетяна Івашкевич
рекламаЦікаві новини звідусіль
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису