Хотіла написати свою думку щодо «Євро-2012». Знаю-знаю, тільки ледачий ще не писав і не говорив на цю тему, однак свого носа дуже хотіла встромити і я. Хотіла написати про те, що не хочу «Євро» у своїй країні. Я хотіла написати про те, що не хочу, щоб сюди їхали іноземці. Мені правда соромно від того, що вони тут побачать. Вони не побачать доріг – здебільшого напрямки, вони не побачать готелів чи кемпінгів – лише їхнє наслідування, вони побачать Україну такою, якою бачимо її ми… Так, я переймалась, що соромилась би потім десь сказати, що я з України.
Моя думка почала змінюватися тільки під час першого матчу за участі збірної України. Коли у кафешці, яку ми обрали для перегляду матчу, всі вставали співати гімн України із рукою на серці. Коли кожен напружений момент сприймали однаковими емоціями. Коли скандували «Україна» в один голос, зриваючи свої ж аплодисменти. Коли носили одне одного на руках від невимовної радості перемоги. Коли машини невтомно сигналили по місту майже всю ніч. Коли всіх українців – щирих і чужомовних, корінних і «так званих» – об’єднала перемога однієї команди.
Я до сліз пишалася своєю країною, хоч вона виграла одну гру, а не весь чемпіонат. Я до щему в серці відчувала гордість не тільки за команду, а й за її вболівальників. Мабуть, навіть за вболівальників більше. Футбол стирає межі. Футбол оголив усіх нас і показав істину. І нехай у Черкасах немає доріг і комфортної фан-зони. Нехай ми живемо у злиднях, бо крадемо самі в себе. Нехай життя на нашій Батьківщині більшість не може назвати життям, лише існуванням. Нехай сервіс залишає бажати кращого. Нехай ми дозволяємо політиці забирати єдине, що в нас лишилося – рідну мову. Нехай ми голі й босі, і не маємо нічого, а менталітет з розмахом дає витратити останні гроші на золоті прикраси та начепити їх усіх –зразу – хай бачать, чого ми бідні… Однак у нас усіх є одне – Україна в серці і козацький дух. Цим багаті. Цим раді. Цим вкотре завойовуємо світ.
Коли я повернулась після матчу додому, опівночі вирішила поділись радістю в соцмережах. Однак побачила, що така думка спала в голову чи не кожному, а тому оригінальністю я не відрізняюсь. Я вдячна «Євро-2012» за те, що нагадав українцям, хто вони є насправді. А іноземці? А нехай поважають нас, а не те, що ми маємо! Слава Україні!
Юлія Фомічова, журналіст газети «Вечірні Черкаси»
* пост на персональному блозі на сайті ТРК «ВІККА»
реклама
Коментарі
Жалкую, що не зорієнтувалися разом переглянути останній матч нашої збірної. Та ще й за гальбою доброго прохолодного пивка! Скоріш усього, там би й на необразливе й привітне "ти" перейшли!)))
А грали гідно! Якщо б після цього й заматюкалися, то лише використовуючи одного матюка: "Кашшаї його мамку!"
Шановний етимологе-аматоре! Ви ще й дотепним себе вважаєте? А дарма.
Молодець, Назаре Батьковичу, що значення слова Ursus знаєте. Але звертання на "Медведик" до незнайомої людини - це фамільярність згірш Детекторового "тикання", чи не так? Це те саме, якби я розібрав етимологію прізвища Обідзінський (сина Обідзина і внука Обідзи - тобто менш ймовірно, що воно від обода бочкового, а більш вірогідно - від слова обід, а отже означає любителя смачно попоїсти. Виходячи з цього, на ТВОЄ "Медведику" я міг би відповісти: "Що, Сладкоєжко?" Круто було б? От тільки не по-чоловічому. Так що відкинь своє "Медведику" раз і назавжди,ok? А наші вчора у футболі були молодці і якби не мадярські судді, запроста могли виграти у британців. То чи це не привід для гордості за свою країну - га, Nazar Obidzinski? (до речі, мало б бути ObidzinskY)
Медведику! Та я ж так само буду...)))
Перепрошую за звертання на "ти". А якби були знайомі, то може навіть пиво разом пили б при нагоді, бо погляди на життя маємо як мінімум не радикально протилежні. Просто я не погоджуюся з тим, що було сказано про "пивну" молодь і "ситуативний патріотизм".
Пане Обідзінський, нічого особистого, але поясни, чому ти своє ім"я-прізвище пишеш не мовою своїх батька-мами, а латиницею і на польський манер? Якщо вже прагнеш образу "нєсокрушимого" націоналіста, то маєш у слові з трьох літер десять суто українських "Ї" писати! Чи ти не згоден і надалі будеш підписуватися гламурними чужоземними буковками? Тоді що за наїзди на тих, хто любить не тільки Україну, а ще й футбол з пивом?
Детекторе! Ми вже на "ти"? Відколи? З Андрієм ми знайомі і спілкуємось на "ти", бо маємо на це право. А як виглядає мій логін, це вже справа моя. Принаймні це не "псевдо", яким я прикриваюсь.
А кажеш (якщо вже на "ти"), що нічого особистого...
p.s. А футбол, пиво і ще багато іншого я люблю. )))
Пане Обідзінський, нічого особистого, але поясни, чому ти своє ім"я-прізвище пишеш не мовою своїх батька-мами, а латиницею і на польський манер? Якщо вже прагнеш образу "нєсокрушимого" націоналіста, то маєш у слові з трьох літер десять суто українських "Ї" писати! Чи ти не згоден і надалі будеш підписуватися гламурними чужоземними буковками? Тоді що за наїзди на тих, хто любить не тільки Україну, а ще й футбол з пивом?
Стрічка RSS коментарів цього запису