Жуковська: Що змінить 15% податок на обмін валют?

З моменту реєстрації законопроекту, який передбачає введення 15% податку на продаж валют, мені протягом декількох годин зателефонував добрий десяток моїх пересічних знайомих (не фінансистів) із одним досить наївним питанням: «Валентино, то що буде із доларом – міняти те, що накопичили за останні десятиліття, чи притримати, чи навпаки скуповувати?»

Для мене такий інтерес з боку пересічних українців, які не заробляють мільйони, до валютообмінних операцій не є здоровим. Але він змушує мене замислитись над тим, що за весь час незалежності, влада так і не могла запропонувати людям більше менш зрозумілої альтернативи для здійснення накопичень, окрім як валютні спекуляції. І я чудово розумію почуття людей, які відклали декілька сотень або тисяч доларів на чорний день, а сьогодні вони знову знаходяться перед важким вибором – як зберегти свої накопичення. Чи є ризик девальвації гривні, чи будуть зніматися 15, а можливо навіть і 16% (+1% до ПФ) на продажу доларів? Для таких людей, подібний збір значно більш неприємний, аніж податок на майно.

З іншого боку, мене дивує позиція влади, яка спокійно спостерігає за тим, як звичайні люди намагаються грати (і здебільшого програвати) у валютні ігри, у яких навіть професіонали не завжди у виграші.

Особисто я – проти заохочення таких ігор у подальшому. Переконана, що для країни є трагедією той факт, що більше ніж 50% усіх кредитів та депозитів розраховуються у валюті. Така доларизація економіки є небезпечною хоча б тому, що будь-які валютні коливання (в той чи інший бік) відбивається на статках величезної кількості пересічних громадян. Я вважаю, що необхідно запропонувати цим людям реальний механізм страхування валютних ризиків. Наприклад, у влади є бажання зробити непривабливими валютні операції. І мотиви в принципі зрозумілі. Але в цьому випадку значно більш правильним буде обкладати податком не продаж долара, а його покупку. Більше того, продаж валюти таким чином необхідно стимулювати.

Проте будь-які локальні механізми не спрацюють, якщо не дати людям нового альтернативного, а головне зрозумілого та безпечного механізму накопичень. І така альтернатива є – наприклад можливість покупки державних облігацій з прив’язкою до курсу. Цей механізм вже частково працює. Проте ніхто не хоче працювати із т.зв. «невеликими клієнтами». Але це ж потрібно не тільки для самих громадян, але і для держави. Тож подібні механізми потрібно не тільки популяризувати, але й стимулювати до впровадження. І головне, що це не так вже і важко – слід встановити електронну систему покупки-продажу, яка буде не складнішою за ту, що сьогодні працює у валютних кіосках.

Ми хочемо розвивати фондовий ринок? Чудово – давайте запроваджувати норму про обов’язкову виплату дивідендів міноритаріям, не менше скажімо 30% від прибутку. Навіть якщо ця норма буде тимчасовою, вона призведе до величезних зрушень у розумінні того, як можна вкладати гроші (насамперед з боку пересічних громадян) і як успішно фінансувати бізнес (з боку власників).

Також необхідно ввести гарантію щодо накопичень на пенсійних рахунках, за аналогією тих, що сьогодні існує у банківському секторі. Сьогодні депозит на місяць значно більше захищений, аніж накопичення на пенсійних рахунках, термін дії яких в районі 30 років. І такий крок може кардинально змінити мотивацію громадян при виборі інструментів накопичень.

Але тут слід розуміти головне – тільки системний підхід до вирішення цієї проблеми може забезпечити прийнятний результат. Без цього, наприклад, введення будь-яких додаткових податків не буде ефективним. Так само як і важко буде отримати відповідь на запитання продавати долар, чи купувати.

Валентина Жуковська, керівник групи радників Федерації роботодавців України, президент ПАТ «Азот»

* передрук зі сторінки Валентини Жуковської у Facebook