Взагалі інтернет і, зокрема, соціальні мережі – це гетто, гетто для інакомислячих.
По-перше, з'явився легкий доступ до листування користувачів, а, отже, його контент-аналізу.
По-друге, дуже легко відстежуються соціальні зв'язки індивіда, виявляються групи, схильні до тих чи інших суспільних або філософських, релігійних теорій. Крім цього, ці групи оприлюднять свої доктрини, плани врешті-решт.
По-третє, з появою соціальної мережі тепер стало не обов'язковим протестувати на вулиці, стояти з плакатами біля установ, проводити мітинги, штовхатися з поліцією-міліцією. Можна протестувати, сидячи вдома, в мережі, маючи повну ілюзію багатомільйонної аудиторії. У принципі, так воно і є, тільки якщо йдеться про потенційну аудиторію. А насправді – протест для таких же інакомислячих, ідеї не залишають їх кола і, відповідно, не мають електорального ефекту.
Фактично ми маємо справу зі структурованою ілюзією, своєрідним гетто, куди замкнені ті, хто вирує, як киплячий чайник. Стосовно перспектив виплеску на вулиці, флешмобів тощо, то при досить великій аудиторії ці акції є лише зустріччю в реалі жителів віртуального гетто. Посиленням їх ілюзії в тому, що вони дійсно мають вплив на суспільство. А разом з тим, суспільство, проникнення інтернету в яке не перевищує 10-15% в кращому випадку, а політичний сегмент становить всього 2-3%, з подивом дивиться на учасників флешмобів, сприймаючи їх як «гей-парад» або зборище захисників екології на Місяці. Тобто, я хочу сказати, не розуміючи ні сенсу того, що відбувається, ні його цілей, ні перспектив. Досить подивитися на Росію. Так, є масовий протест, що виплеснувся із соціальних мереж, є Путін з більш ніж п'ятдесятивідсотковою підтримкою населення. Є нові інтернет-блоги, блогери, ідейні натхненники галасу. І є практично абсолютна невпливовість на ситуацію в суспільстві в цілому.
Так, це значна соціальна група. Але вона добровільно вибрала своєрідний шлях Неру ХХІ ст.: замість барикад, розібраної бруківки та коктейлів Молотова, стирає клавіші власних персональних комп'ютерів. Бурею, що загнанали в склянку...
Валерій Воротник, депутат Черкаської міської ради, журналіст
* пост на сайті видання «Антенна»
