Це листівка, яку Михайло Ліхцов, людина, якою мали б пишатися сьогоднішні Черкаси, іменем якої мали б називати вулиці, приклеїв на вулиці Гоголя в Черкасах в ніч на 26 серпня 1968 року. «Хай живе вільна Чехословаччина! Геть окупантів! Політичну свободу Україні! Геть бюрократично-комуністичний режим!» – йшлося в листівці, приклеєній вночі на 26 серпня 1968-го в центрі Черкас на фанерному стенді з нагоди 50-річчя радянської влади неподалік центрального ринку. Підписана від імені вигаданого гуртка «СИД – Симоненкові друзі».
Близько 7:00 листівку зриває робітник міськелектромереж Борис Лєвін. Іде з нею до КГБ. Далі слідство. Робота стукачів, якими завжди славилися Черкаси, і арешт, суд і табори.
Цей вчинок вражає, з огляду на сучасну бездіяльність обласної та міської влади з приводу самовільно встановленої в центрі міста меморіальної плити радянським воїнам, що загинули під час операції Дунай-68. Простими словами, тим, хто втопив в крові празьке повстання. Іронія долі в тому, що жоден черкащанин та взагалі українець там не загинув! Але черкащани протестували і боролися за свободу братнього народу.
Один з них секретар (!!!) обкому КПУ. Цю інформацію я знайшов в публікаціях галузевого архіву Служби безпеки України. Можливо саме це спонукає (голову ОДА, – ред.) Романа Боднара до більш рішучих дій, а не до загравання з неокомуністичним місцевим підпіллям, як це роблять підлеглі (міського голови Черкас, – ред.) Анатолія Бондаренка.
Історія, що вже протягом року відбувається у Черкасах, спонукала мене до пошуків і досліджень. Ми будемо робити документальний фільм про те, як діяли раніше представники черкаських еліт, одним із яких був комуніст Ліхцов, і на кого вони перетворилися зараз, попри вереск про славетне козацьке місто. Черкаси – місто ганьби!
Михайло Ліхцов після закінчення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка працював редактором Черкаського обласного радіо та завідувачем редакції обласного книжково-газетного видавництва. За кілька років став заступником завідувача ідеологічного відділу Черкаського обкому Компартії. Впродовж 1967–1968 років писав листи з критикою влади в газети «Правда», «Літературна Україна» та на Українське радіо. Був проти радянської окупації Чехословаччини. Арештований після розміщення в Черкасах листівки із гаслами проти радянської системи. Засуджений до п’яти років колонії суворого режиму. Був реабілітований лише за 22 роки...
Пишаємося!
Публікація за матеріалами Галузевого архіву СБУ, м.Київ. Фото – з архівів СБУ. Фото пам'ятника – сучасне....
Валерій Воротник, черкаський журналіст
* Допис із фейсбуку.
реклама
Коментарі
Иногда кажется, что большая половина населения страны забанена в гугле
http://militera.lib.ru/h/20c2/09.htmlМій тато отримав поранення в Чехословакії. Все життя отримує пенсію. Я малою не розуміла на якій війні був тато і як його могли поранити. Але й зараз тато не дуже любить розповідати.
Але це не оправдовує появу російськомовної , з комуністичною символікою саморобки-«пам’ятника», дозвіл на встановлення якого в Черкасах ніхто не давав.
Шкода, що такі дилетанти, як цей Воротник, тільки шкодять справі декомунізації!
Жесть!
Автор допису - безсоромний плагіатор.
Иногда кажется, что большая половина населения страны забанена в гугле
http://militera.lib.ru/h/20c2/09.html
В АТБ кассир порвала украинцев на лохмотья: "Не разговариваю из принципа, тихо ненавижу"
А у тебя?
Назовёте хоть одного погибшего в 68 в Чехословакии черкащанина?
Стрічка RSS коментарів цього запису