Від спеки можна збожеволіти. Навіть уночі. Сьогодні, як кажуть росіяни, ледь "забился тяжьолим сном", як о 5-й ранку мене розбудили пронизливі виски мотокіс. Ні, я розумію, траву косити треба. Та чому саме о 5-й ранку? Нещодавно був у Очакові. Ніхто там траву так рано не косив, але місто доглянуте. До, речі, і дерев там не пиляють. А рідна Сміла зустріла мене зрізаною грушею в дворі... А який вона давала затишок!
Що вже казати про сосновий бір перед міською поліклінікою. Таке враження, що туди приїхали лісоруби з тайги. Я розумію, що, можливо, кілька дерев і треба було зрубати. Але ж не стільки! Коли їх садили, напевне, дотримувалися якихось норм. Цікаво, які норми вимагають рубати в місті понад трасою здорові дерева?
Але я відволікся. Отже, не маючи сну через бравих косарів, встав, щоби пройтися поки не так жарко. І побачив біля вікон нашого будинку розкуйовдженого хлопчину років 10. Той вигулював собаку. Собака саме тужився, вичавлюючи з себе гіменця.
- Де ти живеш? - запитав хлопчика.
Він показав на будинок навпроти.
- То чому привів собаку какати під нашими вікнами?
- А какая разніца? - була мені відповідь.
До речі, водить свого собаку класти смердючі міни під нашими вікнами і молодичка з того самого будинку. Тільки вона це робить заспана десь аж о 10 - й ранку. Цим людям не приходить у голову прибрати за своїми вихованцями, але вони здогадуються нагадити під чужими вікнами, а не під своїми. І я збагнув, що знаю чому ми так живемо. Бо гаслом більшості став вислів "какая разніца". Себто, їм все одно. Вони байдужі. А всі злочини, як відомо, стаються через байдужих. Хоча вони не стільки байдужі, скільки, як кажуть у народі, хитро зроблені. Спробуйте вигуляти собаку під їхніми вікнами, відразу буде не какая разніца...
Какая разніца у них працює лише не в їхній бік. Вони прибирають у квартирі, але смітять у під'їзді і дворі, не поступаються місцем старим і немічним в автобусі, але обурюються тим, що діти зараз невиховані. А з кого вони приклад беруть?
Прикро, що цей стиль поведінки освячується владою вищою. Пам'ятаєте спітч президента про те, що яка різниця, як назвати вулицю, головне, щоб вона була освітлена і заасфальтована? Але ж це лукавство. Приміром, хтось би зробив у Кривому Розі якусь засрану вулицю ідеальною і назвав її, ні, навіть не вулицею Гітлера, а, приміром, Чикатила, чи серійного вбивці Онопрієнка. Що, всім би було какая разніца?
Коли я жив у Росії, то там на такий вислів завжди була відповідь: какая разніца? Одна дайот, другая дразнітся. Єсть разніца?
Росіяни народ більш простий і прямий. Мені таке сказати важко. Але інколи так хочеться. Особливо, коли чую це стосовно української мови. Бо чую таке вже майже 32 роки. Саме так! Дехто вже забув, а я добре пам'ятаю, що Закон Української РСР "Про мови в Українській РСР" було ухвалено ще 28 жовтня 1989 року! Його преамбула вже тоді наголошувала: "українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу".
Отак чітко і конкретно. Але минуло 32 роки, а мені і зараз шмаркач, який народився в Україні, на прохання звертатися до мене в магазині державною мовою може відповісти: а какая разніца? І невтямки йому, яким блазнем він видається. Адже коли тобі немає різниці, а мені є, то порадуй старшу людину, говори до неї українською...
Цікаво, що ці проблеми мали закінчитися ще 1999 року. Бо згідно згаданого Закону на його повне впровадження давалося аж 10 років. На цьому наполіг комуніст, тодішній Народний депутат СРСР Георгій Крючков. Та перемогла какая разніца. І багато українців не змогли вивчити українську мову навіть за 32 роки... Це ж яким треба бути альтернативно-обдарованим, щоб досягти такого "феноменального" результату?!
І все ж сподіваюся, що не всім косарям, як і їхнім керівникам, какая разніца до здоров'я людей. Тож завтра я висплюся, і от такі міркування не гризтимуть мою голову...
Олександр Вівчарик, журналіст
реклама
Коментарі
В чем смысл вопроса¿ Любой ответ не меняет ровным счётом ничего. Это станет более ясно, если попытаться честно самому себе ответить на вопрос, зачем надо быть украинцем¿ Особенно в принятом сейчас толковании этого понятия. Это как собака на стене, сам - дурак, но остальным не дам поумнеть и заставлю их спуститься до своего уровня, если надо, то и силой.
Стрічка RSS коментарів цього запису