Відділ інформаційної діяльності Лубенського міськвиконкому та телекомпанія «Лубни» продовжують створювати короткометражні просвітницькі відеоролики про видатних особистостей. Веде ці передачі начальниця інформаційного відділу Лубенської міської ради Віта Коваленко. Проєкт має назву «Повернуті із небуття». Нещодавно у межах цього відеопроєкту створили відеоролик про Сергія Шелухіна - громадського та політичного діяча, правника УНР, історика, учасника боротьби за незалежність України в XX столітті.
Текст та світлини для просвітницького відео підготував співробітник Другого міжрегіонального територіального відділу Управління забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах та підвідомчих установ Українського інституту національної пам’яті Олег Пустовгар.
Сергій Шелухін (1864-1938) – Генеральний суддя УНР, Генеральний прокурор у добу Центральної Ради, український вчений, видатний юрист, історик, дипломат, громадський і політичний діяч, письменник, педагог, член п’яти наукових товариств, соратник Симона Петлюри. Народився у селі Деньги на Черкащині. Закінчив Лубенську чоловічу гімназію, навчався в Київському університеті. Член українського руху з 1905 року. Детальніше на офіційному сайті УІНП:
«Головне горе, що ми звикли ждати, що нам дадуть мир! Ні! – говорив він під час дебатів зі своїми колегами щодо Берестейського договору,– Ніхто не дасть нам миру, а тільки ми самі!» Він наполягав, аби делегація Центральної Ради на переговорах у Брест-Литовську брала участь як самостійна і вела переговори від імені УНР.
Навесні 1918-го очолив українську делегацію на переговорах з більшовицькою Росією. Результат – підписання договору про припинення воєнних дій. «З початку мирових переговорів з російською делегацією виникли сумніви, чи справді більшовикам при їх цілях та способах ведення війни та партійних завданнях, потрібен мир з Україною і чи справді вони хочуть встановити його, – писав Шелухин 31 липня 1918 –го у доповідній записці до Ради Міністрів.– Те, що російська делегація вперто уникає встановлення політичних меж (ідеться про встановлення державного кордону. – УІНП), підтверджує припущення. Російський радянський уряд всіма способами уникає виконання зобов’язань Брест-Литовського договору. Неможливі вимоги ставляться українській делегації російською делегацією з очевидним наміром затягти переговори, щоб діждатись часу, коли УНР можна буде пограбувати і підгорнути під більшовицьку владу».
На еміграції Сергій Шелухин видав працю «Назва України». «Французькі, німецькі, італійські, голландські географи назву Україна в 16, 17 та 18 столітях вживали як назву сталу, а не позначення чиєїсь окраїни чи пограниччя, - пише зокрема, - український народ має для себе і своєї території свій власний і споконвічний внутрішній і закордонний географічний, історичний, етнографічний і політичний паспорт з іменем Україна і Українського Народу».
Помер 1938-го у Празі.
За матеріалами Другого міжрегіонального територіального відділу Управління
забезпечення реалізації політики національної пам’яті в регіонах та підвідомчих
установ Українського інституту національної пам’яті
рекламаЦікаві новини звідусіль
