1969 року мої батьки повернулися з Росії в Україну. Отже, я народився в Росії і закінчив там 6 класів. В 7-й пішов в українську школу. І нічого страшного зі мною не сталося. Я нормально оволодів рідною мовою, бо вдома ми спілкувалися українською, непогано закінчив школу. Згодом закінчив з червоним дипломом училище й інститут. Працював на підприємствах Сміли, в Черкаському... Детальніше

Черкаси мого дитинства було доволі русифіковане місто – лише кілька українських шкіл. Я навчалася в російському садочку і школі, родина моя, як і в більшості друзів, була двомовна, ну й суржик в сфері побуту, куди ж без нього. Українська завжди була в селі, в Медведівці, біля Холодного Яру. Бабуся Нюся і дід Захарій, сільські вчителі, ненавиділи Сталіна, й першими... Детальніше

В Україні триває локдаун. Учні та студенти перебувають на дистанційному навчанні. Про зайнятість/прив'язаність батьків/дідусів-бабусь у цей період писалося і обговорювалося чимало, а також про його (не)ефективність тощо.... Детальніше

В такий день можна відверто зізнатись про певне упереджене ставлення до російськомовних українців. Бо останнім часом я все більше почав звертати на це увагу. Крім моїх поглядів, причиною цього є те, що українською чи суржиком говорить близько 80% знайомих. Іноді навіть та меншість в моїй компанії починає використовувати українські слова.... Детальніше

Політика можна вважати щасливим, коли б яку б єресь він не плів, від джерела розподілу благ він перебуває на відстані витягнутої руки. І горе політику, коли джерело це пересохло, бо в цьому разі єресь з його вуст не звучить...... Детальніше