Зруйнований після війни Свято-Миколаївський собор цього року відмічав би 150-річний ювілей свого освячення, повідомляє офіційний сайт Черкаської єпархії.
Рештки вцілілого храму незадовго до знищення та загальний вид Соборної площі в центрі Черкас
Стояв собор, який дав назву центральній площі Черкас, на місці нинішньої вулиці Лазарєва, захоплюючи частину Будинку рад і будинку, де зараз кафе «Чашка».
150 років тому – 19 грудня 1864 року – у свій храмовий день митрополитом Київським Арсенієм (Москвином) при великій кількості духовенства і прочан був звершений чин великого освячення новозбудованого храму.
Але історія соборної церкви Черкас починається набагато раніше. У середині XVI століття Миколаївська церква стояла всередині Черкаського замку. 1693 року була закладена, а 1717 року з благословення митрополита Варлаама (Ясинського) освячена місцевим протоієреєм Кирилом Клиницьким дерев'яна Миколаївська церква на місці нинішнього Будинку природи.
Пізніше було вирішено побудувати кам'яну велику трикупольну церкву вже в центрі міста. 1861 року стверджується генплан і розпочинається будівництво кам'яного собору (із дзвіницею у псевдоготичному стилі) дбанням заможних містян, а найбільше мецената Колодочки та коштом, який заповів на будівництво храму на той час уже спочилий штабс-лікар Андрій Росгопоровський.
Уже за три роки у центрі міста стояв красень-собор, а в 1879 році біля храму було утворено Соборну (або Соборно-Миколаївську) площу, яка обіймала простір від сьогоднішнього спорткомплексу «Спартак» до Будинку зв’язку. Майже на всій території площі були збудовані торгові ряди та торгові наметі. На той час базар, а також ярмарки, які проходили тричі на рік, були центром громадського життя Черкас.
Трохи більше як 50 років православні священнослужителі возносили свої молитви за мир і спокій міста Черкас, здоров'я всіх, хто живе і за вічний спокій усіх, хто жив у ньому. Але з приходом радянської влади православна церква зазнала гоніння. Спочатку собор був закритий, потім переданий обновленцям, після обновленців знову був закритий і розграбований. Так і достояв до початку Великої Вітчизняної війни. Після окупації міста німцями на прохання громади ненадовго були відновлені богослужіння.
Достеменно тепер невідомо, чия бомба при звільненні Черкас потрапила у собор – радянська чи німецька, але від собору залишились лише обгорілі стіни та почорнілий шпиль дзвіниці. Після війни громада собору звернулася до органів влади із проханням повернути святиню до життя, відбудувати її, але відповідь була негативна: мовляв, народне господарство треба підіймати, відбудовувати місто, піднімати з руїн столицю Київ та інші, нема коли займатися мракобіссям. У такому стані і вже без стін зустрів сплюндрований собор початок 50-их років двадцятого сторіччя. На початку 50-их рештки стін і фундамент були розібрані, адже в 1954 році відбулося проголошення Черкаської області, і в центрі міста, на місці Соборної площі і частково собору було збудовано будівлю облдержадміністрації для нової області.
«Із спогадів одної старожилок Черкас мені довелося почути, що на розборку фундаменту і стін пішло більше п'яти років, а найбільше проблем було із розбором фундаменту, тому що будувалось міцно, на віка. Після цього можна тільки здогадуватися, якої міцності була будівля собору і якої сили був вибух...» – пише на сайті Черкаської єпархії протодиякон Іоанн Поліщук.
Разом із собором було знищене і найбільше кладовище міста, яке представляло собою унікальний некрополь відомих людей та інтелігенції Черкас. Зокрема, там були поховані і згаданий вище меценат Колодочка, настоятелі та священики Миколаївського собору, а також прості прихожани. На місці цього кладовища було відкрито Першотравневий парк.
1992 року утворено Черкаську єпархію, і перед її правлячим, щойно рукопокладеним єпископом Софронієм (Дмитруком) постала непроста задача відбудувати та відновити знищену та сплюндровану духовність у Черкасах та області. Колишнє соборне кладовище стало місцем будівництва нового собору (відбудувати його на історичному місці було нереально). Нинішній Свято-Михайлівський кафедральний собор містить у собі згадку про свого попередника: лівий приділ нового собору, у якому правляться служби у будні дні, освячено на честь святителя Миколая.
рекламаЦікаві новини звідусіль
