Віталій Смоленський народився 1984 року у селі Фурманка Уманського району Черкаської області. Після школи вступив до Ульянівського професійно-технічного училища, отримав професію газозварника. Працював в Умані на цегельному та меблевому заводах, пізніше на будівництві, а восени 2013 року приїхав у Київ, де також влаштувався на будівельні роботи.
Рідні припускають, що, працюючи у столиці, на Майдан Віталій Смоленський почав виходити з перших днів протестів. Але матері та сестрі про свою участь у масових акціях розповів не одразу. Сестра згадує, що коли востаннє брат приїхав у до Фурманки – 12 лютого 2014 року – то мав чорні від сажі руки. Тоді сказав, що на Майдані палив шини. 14 лютого Віталій знов поїхав до Києва. За спогадами рідних, перед від’їздом попрощався з ними так, ніби відчував, що це остання їхня зустріч.
Зранку 20 лютого Віталій, захищений лише щитом, перебував на горі 8-ї, «сніжної» барикади на вул. Інститутській, біля верхнього виходу станції метро «Хрещатик». Силовики вели прицільний вогонь по мітингувальниках, тож близько 11:30 чоловік разом з іншими активістами почав відступати у напрямку майдану Незалежності. Вже за Лядськими воротами, неподалік від скляного купола торговельний центру «Глобус» Віталій отримав поранення, несумісне з життям. У 29-річного майданівця залишилося двоє дітей.
Поблизу Дзвона Гідності на алеї Героїв Небесної Сотні вже традиційно співробітники Музею Майдану встановили портрет на знак ушанування загиблого протестувальника у день його народження. Запрошуємо киян та гостей міста впродовж дня відвідати тимчасовий меморіал поблизу Екуменічного храму Архистратига Михаїла та Українських Новомучеників у Києві й ушанувати героя, вдаривши у Дзвін Гідності.
Про це інформує Музей Майдану
