«Ворота Сахари» – це місто Дуз в Тунісі. Розташоване у вілаєті Кебілі. У давнину місто відоме як важлива зупинка караванів у Транссахарській торгівлі. Сьогодні місто відоме як туристичне, оскільки велика кількість туристів щороку приїжджає для того, щоб відвідати пустелю. Це стартова точка. Початок пустелі. Саме ж місто зелене та квітуче. Вже звідси в пустелю можна відправлятися на верблюдах, на транспортних засобах. А проводять нас «туареки» – так називають людей, що орієнтуються в пустелі. Четвертий день не такий насичений, як попередній, але дорогою сюди ми відвідуємо досить незвичну місцину… Детальніше далі.

IMG_20180519_074803_HDR

Тоді як навколо міста пустеля, у самому місті досить зелено.

32967841_1637308099657555_4876303755307384832_n

Нагадаю, що за минулі дні перебування в Тунісі група українських журналістів побачила багато цікавих локацій, які справді варті уваги. День перший – ТУТ, день другий – ТУТ, день третій – ТУТ. Поїздка журналіста «Прочерку» стала можливою завдяки редакції сайту «Прочерк», Українському журналістському фонду і туроператору «OASIS Travel Ukraine».

День четвертий

Приймаючий готель – Sahara Douz

Це досить цікавий готель. Так близько з пустелею я ще не знайомився. Коли прибули сюди, то здійнявся вітер, що кидав в обличчя жмені піску. Ось тоді я і зрозумів, навіщо нам в готелі такі важкі штори, немов це не штори, а цілий килим повісили на вікно. Крім того, для порятунку від піску і спеки тут на вікнах були віконниці. Такі колись були у мого діда у селі. Коли я їх відчинив, то вітер саме покотив пластмасового стільця біля басейна. Ні, віконниці довелося зачинити.

IMG_20180519_065737

IMG_20180518_175817

IMG_20180518_175213

Цікавим також є внутрішній інтер’єр готелю, з такими собі древніми етномотивами.

IMG_20180518_174948

У дворі тут вам і пальми, і трава, і кактуси. Тут оазис, тут є вода, тому й живе рослинність. У містечку Дуз є навіть зоопарк.

IMG_20180519_121647

32921371_1637398592981839_1997284655929229312_n

IMG-5f7d9cb41fd2c3a34703c954cf4c9250-V

IMG-25355e8b44e34327ca323414163c91fb-V

33816541_1857262851005044_2992793989935005696_n

Одна з цікавих місцин в Дузі – це скам’янілі дюни Дебебша. Вони немов з іншого світу і постійно змінні. Неподалік є солоні озера, тож вітер з солі, піску й інших часток породи мурує такі дюни. І якщо так звані нормальні дюни, які навіюються вітром, є крихкими і сипучими, як, власне, сам пісок, то ці дюни тверді, немов гігантські мурашники чи будинки троглодитів (див. ТУТ).

Цікаво, що ці дюни все-таки також змінюють форму, бо пісок таки не вічний матеріал. І тому вже наступного сезону вони тут будуть інакші.

32981072_1637331146321917_4324251843313008640_n

IMG_20180519_101657

32840708_1637330842988614_3806134880241188864_n

IMG_20180519_102356

Опісля ми вирушаємо у пустелю – на верблюдах. Один з членів групи не хоче вдягати традиційне вбрання на голову, думаючи, що йому буде достатньо бейсболки. Однак це помилка. Чим глибше ви заходите у пустелю, тим більше вітер дує піском, і його часточки такі маленькі, що потрапляють всюди і насамперед в очі й техніку – смартфони, фотоапарати. Тож фотографувати тут краще крадькома, з-під одягу, а тоді швидко ховати апаратуру.

33042204_1637305136324518_6203430890081615872_n

Як не дивно, місцеві провідники спокійно йдуть не мружачись, чітко орієнтуючись по місцевості. Хоч для нас безкрая жовта пустелю здається однаковою, і за якимсь часом з’ясувати, звідки ми йшли і куди, здається неможливо.

32844714_1637305462991152_886003572221673472_n

SAVE_20180519_220157

IMG_20180519_074941_HDR

Гід Слім розповідає, що в цьому і полягає цінність провідників, які без усілякої техніки лише по зорях та інших природних явищах (залежно від напрямку вітру) могли орієнтуватися в пустелі, де кожна помилка могла коштувати життя.

Тут, у пустелі, ми починаємо розуміти, що таке міражі. Он там вдалині туристам здається, що між рискою жовтого піску і небом є лінія води. Насправді це не так.

Звісно, не лише на верблюдах їздять місцеві. Тут можна зустріти і сучасний транспорт, який, проте, не такий надійний, як верблюд.

IMG_20180518_163001

IMG_20180518_113243

І знову про верблюдів. Дорогою вони проводжають нас на обрії, адже пасуться тут неподалік оазисів, як корови на пасовиськах неподалік сіл.

IMG_20180519_171813

Наступна наша зупинка – місто Тозер – чарівний оазис в пустелі та знову про декорації до фільму «Зіркові війни». Далі буде...

Назарій Вівчарик, фото автора і Богдана Іванціва

реклама

Коментарі  

 
-4 #2 Тунис говоришь? Хе х!! 28.05.2018 21:39
Кому он тут нужен, если 99,9% черкасчан до распада совка, в райцентре пару раз в жизни бывала. И то на базаре. После его распада да, цифры стали совсем другие. А процента 4 добрались даже до областного рынка. Хотя "... за якимсь часом з’ясувати звідки ми йшли і куди здається неможливо", - это точно подмеченно. Так до сегодня всё и осталось. Просто Сусанина на верблюде никак найти не могут, который за гречку, через 40 лет их за язык, из пустыни до Києва виведе.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #1 Ира-тревел 28.05.2018 19:18
норм, давай еще! :-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

bigmir)net TOP 100