Грушківка — невелике село в Кам'янській міській громаді Черкаського району, яке для багатьох мандрівників є не просто точкою на мапі, а дорогою до Холодного Яру. Саме тут починається простір особливої пам'яті — про боротьбу, свободу і незламність, що десятиліттями формували характер цього краю. Засноване ще у XVIII столітті, село пережило різні епохи, занепади й втрати, але не зникло — і сьогодні вперто шукає шлях до відновлення.
Церква розташована на пагорбі в центрі села. Бані, ймовірно, прибрано в часи войовничого атеїзму.
Попри невелику чисельність населення, Грушківка живе активним внутрішнім життям. Тут не чекають рішень «згори» — натомість з'являються приватні культурні, туристичні та просвітницькі ініціативи, які повертають селу голос і сенс. Саме завдяки небайдужим мешканцям Грушківка стала місцем проведення патріотичних заходів, історичних вшанувань, а також осередком живої традиції — від етносадиб і майстер-класів до подій, що збирають гостей з різних регіонів України.
Близькість до Холодного Яру, сильний історичний контекст і сучасна громадська активність поступово формують нову ідентичність села — не як периферії, а як точки відродження.
На свято Покрови в 2023 році в Холодному Яру на Черкащині відкрили меморіал козакам-гайдамакам. Фото: pereiaslav.city
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Відкрилася фотовиставка «Село у відрогах Холодного Яру (повсякдення села Грушківка 1950–1970-х рр.)»
Жива історія під небом Холодного Яру
Територія Національного природного парку «Холодний Яр» з південної сторони прилягає до мальовничого села Грушківка. Історія цього населеного пункту сягає сивої давнини — на його околицях виявлено багато пам'яток археології, починаючи від доби бронзи (III–II тис. до н.е.) і закінчуючи добою козаччини (XVII–XVIII ст.). Незважаючи на те, що перша письмова згадка про село датована 1752 роком, можна впевнено говорити: цей населений пункт виник на початку XVII століття як козацький хутір чи зимівник. Про це пишуть в Нацпарку «Холодний Яр».
Та найяскравіша сторінка місцевої історії написана всього сто років тому — під час Визвольної боротьби 1918–1922 років. Коли на території Холодного Яру була створена Холодноярська повстанська організація, Грушківка за своїм географічним положенням природно увійшла до її складу. Уже 1919 року тут сформували Третю Грушківську піщу сотню під командуванням сотника Сидора Темного — учасника Першої світової війни, повного Георгіївського кавалера.
Уродженець села Гнат Зінкевич очолив Раду старшин Табору гайдамаків Холодного Яру. Саме він створив «Начерк проекту Державного закону для Української Трудової Республіки». На жаль, у 1920 році його захопили в полон поблизу Капітанівки і розстріляли в Єлизаветградській тюрмі.
Легендою Холодного Яру стала уродженка села Євдокія Костівна Темна (у дівоцтві Апілат) — Дуся Гайдамачка, як її називали грушківчани. Дівчина служила кавалеристом у кінній сотні полку Гайдамаків Холодного Яру під командуванням Івана Компанійця. Про її військову вдачу ходили легенди — говорили, що її боялися не лише окупанти, а й свої, бо дуже була «бойовою козачкою». Незважаючи на арешти й роки у в'язниці, вона вижила і знайшла свій останній спокій у рідній грушківській землі, недалеко від могили земляка сотника Сидора Темного, яку нещодавно відновили за сприяння місцевої громади.
Саме Євдокія Темна стала прообразом героїні легендарного роману письменника Василя Шкляра «Чорний Ворон. Залишенець», а її образ було екранізовано в першому художньому фільмі про боротьбу холодноярців «Чорний Ворон», який вийшов на екрани 2019 року.
У центрі села встановлено пам'ятний знак козакам Третьої Грушківської пішої сотні, а в урочищі «Тартак» при дорозі до Холодного Яру — пам'ятний знак на місці, де збиралися грушківські козаки й гайдамаки. Національний природний парк «Холодний Яр» — це не лише реліктові природні території, це жива героїчна історія, яка навіки закарбована в лісових урочищах.
Фестиваль нескореної нації
До повномасштабного вторгнення у Грушківці щорічно проводився великий патріотичний захід — «Фестиваль нескореної Нації "Холодний Яр"». Тут вшановували українську боротьбу та національну пам'ять від часів Русі й козаччини до УПА та сучасної війни. Село пов'язане з трагічними подіями Революції гідності — звідси родом Максим Горошишин, один із героїв Небесної Сотні з Черкащини.
Архівне фото
Смак і пам'ять: як село стає туристичною точкою
Сьогодні Грушківка поступово перетворюється на центр гастрономічного й етнотуризму. Одна з ініціатив, що відроджує традиції — автентична українська кухня, приготована в старих хатах на справжніх печах. Місцеві господині не просто готують — вони занурюють гостей в атмосферу минулого, де їжа була ритуалом, а не просто процесом.
Гастротури до Грушківки дозволяють відчути смак справжніх українських страв, приготованих за старовинними рецептами, почути історії про село, побачити побут, який поступово зникає з сучасного життя. Це не просто туристична атракція — це спроба зберегти культурний код, передати його наступним поколінням.
Надія Субочева — колишня вчителька — створила тут етносадибу неподалік урочища Холодний Яр. У будинку — колекція грушківської та кам’янської вишивки. Відвідувачі часто дивуються: це не музей, а житлова хата.
Нові мешканці з великих міст
Грушківка приваблює не лише туристів — сюди переїжджають люди, які шукають спокій, близькість до природи й можливість жити по-іншому.
Тут оселилася майстриня Ася Петричко.
Родом з Одеси, вона мріяла не про море, а про затишне місце і можливість завести коника чи кобилку. Так опинилася в Грушківці, де виховала двоє дітей, а тепер тримає господарство та вишиває.
На сьогодні її господарство налічує не лише кобилу, а й кіз — Ася зростала на козячому молоці і любить його. Господарство потребує догляду, але й радує: молоко йде на продаж, а на кобилі катаються діти.
Вечорами Ася створює неймовірні вишиті картини — частину на продаж, більше для себе. Її роботи можна переглянути в соціальних мережах.
Ще одна історія переїзду — Анна, яка залишила Київ заради сільського життя й виробництва крафтового сиру. Про це пише Суспільне. У її господарстві живе справжня інстаграм-зірка — коза, яка стала улюбленицею місцевих і гостей.
Анна готує сир на дровах, використовуючи традиційні методи, і доводить: якісний продукт можна створювати навіть у селі, без індустріальних потужностей. Її досвід надихає інших — показує, що village life може бути не вимушеною необхідністю, а свідомим вибором.
Родина, яка переїхала з Києва, створила козину ферму на Черкащині. Суспільне Черкаси/Ольга Лисенко
Село, яке не здається
Грушківка — це приклад того, як невелике село може зберігати ідентичність і шукати нові форми існування. Історична спадщина Холодного Яру, активні мешканці, туристичні ініціативи — все це створює унікальну атмосферу місця, яке не просто виживає, а відроджується.
Тут переплітаються минуле й сучасність: пам'ятники холодноярським повстанцям стоять поруч із сучасними етносадибами, де готують автентичну їжу, а нові мешканці з мегаполісів відкривають для себе цінність сільського життя.
Потенціал сіл, малих громад помітили й на обласному рівні. Так, наприклад, наприкінці минулого року було підписано договір міжмуніципального співробітництва щодо створення та облаштування туристичного маршруту в межах шести територіальних громад. Сторонами угоди стали Водяницька, Шевченківська, Тальнівська, Звенигородська, Шполянська ТГ Звенигородського району та Буцька ТГ Уманського району. Участь у заході взяли представники Департаменту регіонального розвитку Черкаської обласної військової адміністрації, Черкаської агенції регіонального розвитку та Звенигородської районної військової адміністрації.
В рамках реалізації договору планується створення сайту туристичного маршруту, виготовлення фото- та відеоматеріалів для промоції туристичних локацій, випуск промопродукції та крафтової сувенірної продукції, проведення майстер-класів від виробників і ярмарків, а також встановлення інформаційних дощок біля туристичних об'єктів.
«Громади Черкащини активізувалися у напрямку укладення договорів співробітництва. Адже це ефективний інструмент, який дає можливість громадам об'єднувати фінансові, майнові, кадрові ресурси для вирішення спільних завдань, розвитку територій, використання можливостей участі у конкурсах та грантових програмах», — зазначають у Департаменті регіонального розвитку Черкаської ОВА.
Фото "Прочерку" та з соцмереж героїв публікації.
«Проект «Посилення стійкості медіа в Україні».
Впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна).
Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
Improving Media Resilience in Ukraine Project.
Implemented by Fondation Hirondelle (Switzerland) and IRMI, Institute for Regional Media and Information (Ukraine).
Funded by Swiss Solidarity
