Сергій Одарич: «Якщо політик був при владі, то оцінювати повинні по тим справам, які він зробив»

Зустріч для інтерв’ю з Сергієм Одаричем відбулася в його кабінеті на підприємстві «ТЕМП» після дев’ятої вечора, коли він звільнився після чергової зустрічі у дворах. Каже, що на минулих виборах у розпал кампанії доводилося знімати номер в готелі «Апельсин», та цього разу ще їздить ночувати додому у село Мошни.

Тут таки в сусідньому приміщенні працює дружина Сергія Одарича Анжела. Діти – у столиці. У них свої вибори.

На стінах у кабінеті екс-мера карти Черкас, плани зустрічей та лінії з датами – це часові проміжки, протягом кожного з них треба встигнути виконати певний план роботи. Все це Одаричу доводиться проходити не вперше. Що він встиг зробити за час попередньої каденції, а що не встигли зробити його наступники? Що він може сказати про суперників та що робитиме зі зрадниками? Про це та інше детальніше у інтерв’ю «Прочерку».

– Наскільки ефективні цього року є зустрічі у дворах якщо порівнювати з попередніми виборами?

– У цілому враження позитивні, як і раніше. Звісно, найважче було в 2006 році, коли мене ніхто не знав і доводилося багато спілкуватися, розповідати про себе. Зараз такої потреби вже немає, тому переважно йде дуже конструктивна розмова про найболючіші проблеми двору, мікрорайону, міста в цілому. Я загалом дуже позитивно оцінюю такі зустрічі. Щоправда трапляються три категорії людей, які часом забирають трохи часу і емоцій. Це замасковані представники конкурентів. Нещодавно на зустрічі представниця від одного кандидата намагалася мені приписати якісь вислови, які я насправді не говорив. Є, на жаль, частина людей, що ходять-тиняються напідпитку. І часом є люди, не зовсім психічно врівноважені. Зокрема, був випадок, коли одна людина кричала всілякі про вокативні фрази. Зустрічі з виборцями тривають допізна.

– Зі скількома людьми ви їздите по дворах?

– У мене є помічниця, яка фіксує усі зауваження, скарги і пропозиції. У мене є ведучий або організатор зустрічі. І декілька людей охорони, бо ми, на жаль, мали кілька випадків силових провокацій.

– Зараз вам легше, ніж раніше, вести зустрічі, спілкуватися, бо не треба себе представляти. Але ж якщо у вас зараз вже є рейтинг, то є і антирейтинг? Доводиться якось його долати?

– Ні, антирейтинг долати неможливо. Специфіка така, що коли людина втратила довіру до політика, то треба докласти неймовірних зусиль, щоб цю довіру повернути. Я вважаю, що це право кожної людини самостійно оцінювати роботу політика. Якщо політик був при владі, то оцінювати повинні по тим справам, які він зробив.

Під час зустрічей у дворах

– Щодо вашої попередньої діяльності. Давайте проаналізуємо політичні кроки. У плані співпраці з іншими політсилами. Як тепер оцінювати вашу угоду з регіоналами чи Сергієм Тулубом?

– З колишнім головою Черкаської облдержадміністрації, регіоналом Сергієм Тулубом в нас ніяких домовленостей не було. За винятком першого місяця його перебування на посаді ми з ним віталися крізь зуби, проте він був змушений працювати з мером, якого обрала громада. Щодо Партії регіонів, то ми з ними дійсно підписували угоду про співпрацю, сформували більшість в міськраді. Справа в тому, що у тій міськраді жодного іншого формату коаліції більшості просто не могло бути. Бо найбільші фракції були у вільних демократів і регіонів. Єдиний інший формат більшості, який міг бути, це коаліція регіоналів і «Батьківщини», яку за останній рік і сформувався. Але після виборів у 2010 році «Батьківщина» активно заявляла про свою опозиційність. З регіоналами вони тоді коаліцію створювати не могли. А далі вже у квітні 2013 року при активності Тулуба коаліція Партії регіонів з «Батьківщиною» була створена.

– Але, враховуючи, що у вас все-таки була угода з партією влади, то відповідно і за ті наслідки, до яких довела влада країну, ви мали б відповідати?

– Якщо ви проаналізуєте нашу співпрацю, то вона носила характер виключно господарський. У політичних і навіть деяких неполітичних питаннях рішення приймалося без участі Партії регіонів. Наприклад, перейменування вулиці Енгельса в Чорновола, скасування рішення про обмеження права на мирні зібрання. Все це вільні демократи з «батьківщинівцями» голосували. За заборону продажу алкоголю в нічний час теж голосували «батьківщинівці» з вільними демократами при спротиві регіоналів. Ми готували і голосували звернення до правоохоронних органів, до президента щодо невизнання Миколи Булатецького обраним депутатом. Те що стосується затвердження бюджету і виділення коштів на капітальний ремонт доріг, то це приймалося вільними демократами за допомогою регіоналів.

– У контексті попередніх здобутків. Ви б зараз могли визначити три проекти, які вам не вдалося завершити, будучи на посаді мера?

– Довгограючий вічний проект – капітальний ремонт доріг. Проект незавершений. Більше того, він ніколи не може бути завершений. Бо навіть якщо ми кожного року будемо робити стільки скільки ми зробили в 2012 році, тобто по 25 кілометрів капітального ремонту з гарантією на 15 років, то якраз це завдання на 15 років. Бо в нас 350 кілометрів доріг і близько100 кілометрів ґрунтових провулків. Тому треба виходити на показник 20-30 км щороку. А коли ми закінчимо все до кінця, то треба починати те, що зробили 15 років тому.

З тих речей, які ще не доведені до завершення, то, безумовно, треба нам доробити модернізацію системи теплопостачання міста з тим, щоб втілити мою мрію: повністю відмовитися від використання природного газу для опалення житла в місті. Тут багато чого зроблено, але є ще речі, які треба доробляти, в тому числі термомодернізацію шкіл дитсадків, житлових будинків і таке інше, встановлення в усіх будинках індивідуальних теплових пунктів. Ми зробили тільки 103 будинки за кошти ЄБРР. Ще залишилося 1300 будинків. Роботи дуже багато. Але це дозволить нам суттєво зменшити споживання тепла приблизно на 20%, скоротити втрати і відмовитись від газу. Ми зможемо повністю на відходах деревини на вугіллі опалювати всі помешкання міста Черкаси.

Також треба довести до завершення сміттєву реформу. Так, ми поміняли всі контейнери в житлових кварталах, всім приватним садибам видали контейнери. Та в нас ще нерозв’язане питання з сортуванням сміття та вторинною переробкою. І в нас невирішене питання з полігоном для захоронення тих відходів, які не підлягають повторній переробці. У сфері сміття ми були за крок до розв’язання проблеми та моя відставка зупинила цей процес. Це реформа в сфері збору і вивозу негабаритного і будівельного сміття з житлових кварталів. На сьогодні досі зберігається несправедлива система, коли за це платять абсолютно всі мешканці квартир, а ці відходи виникають лише в найбагатших мешканців квартир. Тобто бідні платять за багатих. Все це призводить також до того, що наші двори часто завалені старими унітазами, ваннами, шафами, диванами, битими перегородками, старими віконними рамами тощо. З 1 травня минулого року ця система мала бути змінена, але найперше новий виконавчий комітет скасував цю реформу тому будемо до неї повертатися і доводити до завершення.

Першим з усього переліченого мною треба завершити теплопостачання. Бо ціни на газ зростають і ще зростатимуть. Тому якщо не завершити модернізацію теплопостачання, люди просто не зможуть платити за тепло.

– Можете якось охарактеризувати ваших наступників? Вони якось просунулися у плані розвитку міста, щось хороше зробили?

– Вони хорошу справу зробили – замінили герб на фасаді міськвиконкому, хоч він там міг ще десять років висіти і мати достойний вигляд. Поставили клумбу довкола дерева біля міськвиконкому і написали англійськими літерами назву міста з помилкою. Очевидно, доведеться переробляти це, бо просто соромно. Замостили тротуар – Алею слави – георгіївською стрічкою, то доведеться перекладати все це діло. Заасфальтували три квартали вулиці Ільїна, з них стик біля Котовського треба буде однозначно переробляти, бо там одразу були зроблені ями. Наступники заасфальтували 100 метрів вулиці Козацької. Більше не знаю, що зробили. Вже поставлені світлофори в експлуатацію не ввели. З 22 кілометрів запроектованого ремонту доріг зробили лише 1 кілометр. Бордюри замінили, але як? Гранітні кудись вивезли, а бетонні поставили і поробили щілини між дорожнім покриттям і бордюрами. Тепер там буде відбуватися руйнація дороги. Доведеться там через кілька років ремонтувати все по новій.

– Щоб це все робити, потрібна, як ви вже казали, співпраця між депутатським корпусом і мером. Ваші прогнози, якою буде міськрада та чи багато там буде досвідчених депутатів? Чи більшість – це буде, як нещодавно в інтерв’ю «Прочерку» казав колишній заступник мера Павло Карась, молоді депутати і ними можна буде маніпулювати?

– Все залежить не від мене, а від виборців. Мені, безумовно, хотілося б опиратися на більшість з нашої команди. Я розумію, що це мало реально. Тому припускаю, що нам більш ймовірно з командою Петра Порошенка вдасться сформувати таку більшість. Щодо досвідченості депутатів, про що говорив Павло Карась… Розумієте, більшість з депутатів досвідчені лише в тому, як брати гроші за голосування земельних питань і як лобіювати якісь специфічні питання при ухваленні бюджету. У розумінні досвідченості з розвитку міста, то їх можна на пальцях однієї руки перерахувати. Той самий Олег Ліходькін досвідчений в тому, що розбирається, де є резерви з наповнення міського бюджету.

– Мало не всі інші – це ж молоді обличчя?

– Безумовно, це і нові і молоді обличчя. Мені хотілося б, щоб максимальна кількість молодих людей заходила в міськраду. Принаймні вони не забруднені в корумпованих схемах. І можна назавжди забути про корупцію в міськраді. Я сподіваюся нам вдалося повністю викорінити корупцію в виконкомі шляхом створення центру адмінпослуг, перенесення туди дозвільних процедур. І в мене, принаймні на початку роботи, був один корупційний скандал пов'язаний з отриманням хабара працівником дозвільного центру. Після того шість років не було жодного корупційного скандалу, пов’язаного з працівниками виконкому. Після моєї відставки було вже три випадки порушення кримінальних справ з затриманням при отриманні хабара і депутатів міськради і працівників виконкому. Я думаю за лічені місяць–два після виборів мені вдасться повикидати ті схеми, які повернулися в міськвиконком після моєї відставки. Що ж до корупції в міській раді, то два роки нам вдавалося стримувати ці речі. Останній рік рада працює на корупційних засадах. Сьогодні більше 500 земельних питань висять нерозглянуті. Депутати чекають поки їм принесуть хабарі за те, щоб вони проголосували.

– Ви згадували за Петра Порошенка. Все-таки ваш однопартієць глава Держпідприємництва Михайло Бродський працював в орбіті минулої влади. Зараз він не відсторонений від роботи. Чи можна сказати, що він має якісь гарантії від Порошенка чи Кличка – лідерів тих політсил, з якими у вас співпраця?

– Можливо, Михайло Бродський і має якісь гарантії, та, принаймні, мені про це не відомо. Взагалі, судячи з усього, таких гарантій немає. Бо мають розглядати ліквідацію в цілому відомства разом з Михайлом Бродським. Тож говорити про гарантії недоречно. Щодо першої тези нібито він працював в орбіті попередньої влади, то я скажу, що мені особисто не соромно за жодну дію, яку робив Михайло Бродський як керівник Держслужби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва. І багато речей парламент досі приймає з тих законопроектів, які ми з Михайлом напрацьовували. Дуже багато речей нам вдалося підготувати і провести. Зокрема, в рази у нас відбулося скорочення кількості дозволів, сертифікатів, ліцензій. По всіх абсолютно позиціях в уряді, крім Бродського, всі були противниками такого скорочення. Кожен міністр хотів свої функції дозволів, сертифікатів, ліцензій залишити і навіть збільшити їхню кількість. Тому позиція Михайла була на скорочення і доходило до істерики, до конфліктів навіть у прямому ефірі, коли відбувалися наради під головуванням президента. Бродський не боявся називати конкретні міністерства і що вони лобіюють. З допомогою Михайла мені вдалося втілити мою давню мрію з 1994 року – ліквідувати печатки. Коли я створив власну фірму, то принципово півтора роки не виготовляв печатки, вважаючи, що головним є підпис людини. Що може гарантувати печатка? Я вважав необхідність створення печатки приниженням людини. Місяць тому вдалося прийняти закон і печатки скасували. Так само нам вдалося ліквідувати посвідченнями про відрядження. Вдалося запровадити референтні ціни на ліки. Завдяки цьому впали ціни на ліки, які насамперед призначені гіпертонікам, тим, що хворіють на серцеві захворювання. Тож якщо є питання по роботі Михайла в його відомстві, то можна просто піднімати історію і подивитися, що було зроблено.

Бродський з Одаричем і друзі, і соратники, і однопартійці

– Михайло Бродський знайомий з командою Вільних демократів, що балотуються в місті?

– Я думаю, що не з усіма, але з більшістю знайомий безумовно. У зв’язку з його роботою він мав справу абсолютно з усіма галузями економіки. Дуже часто в тих чи інших питаннях члени нашої команди виступали експертами, які розказували, яка є проблематика в тих чи інших сферах і як треба змінити державне регулювання.

– Яка ситуація з пошуком екс-голови Черкаської адміністрації Сергія Тулуба? Принаймні щось відомо, якщо не про його місцеперебування, то про його бізнес, родину?

– Нагорода, яку я оголошував, залишається в силі, але немає жодної інформації про його місцеперебування. Проте багато що про нього нам відомо. Зокрема, нам вдалося знайти ту саму Марбелью (Тулуб володіє кількома віллами в Іспанії в курорті для багатіїв – ред.). Вдалося знайти купу бізнесі в Австрії. Вся ця необхідна інформація була передана правоохоронним органам. Завдяки цьому вдалося заблокувати його рахунки. Більше того, знаємо де, коли в яких банкоматах і він намагався зняти гроші з рахунків. Йому цей доступ був заблокований. Та все це вже робота правоохоронних органів. Слава Богу, що хоч з запізненням, та все ж змогли оголосити його в міжнародний розшук.

– З плином часу ви не жалкуєте, що увійшли в конфлікт з Дмитром Фірташем, через що місто не отримало тролейбуси, закуплені «Азотом»?

– Питання по тролейбусах треба вирішувати. Але доля тролейбусів жодним чином не пов’язана з моїм конфліктом з Фірташем. Та й конфлікт у нас був не з ним, а з Жуковською (почесний президент ПАТ «Азот», кандидат в нардепи) і Льовочкіним (тодішній глава адміністрації президента).

– Коли ви востаннє спілкувалися з Валентиною Жуковською?

– Тоді, у період парламентських виборів ми припинили будь-які стосунки у момент, коли Льовочкін забажав, щоб я якимсь адміністративним чином впливав на результат голосування. Я відмовився. Потім на прохання Жуковської чи її команди були невизнані результати виборів до парламенту у Черкасах. Востаннє ми з Валентиною Борисівною спілкувалися в день голосування. Після того я припинив з нею спілкуватися. Мені нема про що з нею говорити. Так, не воа визнавала результати виборів недійсними, а ЦВК. Проте, вважаю, що вона мала б вийти до людей і сказати, що незгодна з цим, вона мала б привітати тодішнього суперника Миколу Булатецького з перемогою. Я особисто можу гарантувати, що тоді жодних схем з боку Валентини Жуковської по підкупу виборців і незаконних результатів голосування задіяно не було. Це була моя принципова позиція, коли ми вперше з Дмитром Фірташем говорили на тему виборів. Він погодився. Тобто не будувалися ніякі піраміди, не розносилася ніяка гречка. Так, Валентина Жуковська зустрічалася з людьми, була реконструйована площа ПК «Дружби народів», Жуковська подарували місту тролейбус. Це все мало б дійти до логічного завершення. Валентина Борисівна мала б визнати поразку і привітати переможця. Мені прикро, що так сталося, але я не бачу зараз можливості політичної співпраці з нею.

– Ви вже були міським головою. Зараз знову боретеся за крісло мера. Які б ви поради їй дали щодо завоювання симпатій виборців?

– Є один-єдиний секрет і одна проблема, яка їй не дає цього зробити. Треба просто щиро любити людей. У неї цього немає. Вона має інше коло інтересів. І наявність чи відсутність любові до людей – це не ознака хорошої чи поганої людини. Я в даному випадку кажу не оціночними категоріями. Просто є люди, які отримують кайф, внутрішнє задоволення і відчувають самореалізацію від того, що вони змогли змінити на краще життя інших людей. Я намагаюся чимось своїм ділитися з іншими. Так я вже побудований. Тому я вже шість років не можу закінчити ремонт у себе в будинку. Я зробив все необхідне для життя, а всі ті зони комфорту, які не є необхідними для життя, у мене в такому стані… При цьому я готовий підтримувати спортивні команди, людей, яким потрібне лікування тощо. Валентина Борисівна – інша. Я пригадую її першу зустріч у дворах. Вона повернулася з таким обуренням. Мовляв, невже я повинна слухати про мишей, які лазять у підвалі? У неї в спілкуванні з людьми не вистачало бажання вникати в їх проблеми.

– Можете описати, якими кандидатами в мери могли б бути ваші опоненти?

– Виборці, звісно, могли б провести такий експеримент, та я думаю, що він мав би сумні наслідки. Якщо говорити про Анатолія Бондаренка, то він протягом останнього року мав вплив на прийняття рішень у міськвиконкомі і міськраді. Адже усі рішення в Черкаській міськраді приймалися лише спільним голосуванням депутатів Партії регіонів і «Батьківщини». А фракція «Батьківщини» після виключення з неї Миколи Булатецького стала на 100% контрольованою Бондаренком. Він як член виконкому знав про всі проекти бюджету, як член виконкому їх схвалював, а потім вже депутати голосували. Тож останній рік хоч він і не мав одноосібного впливу на депкорпус, але без його участі рішення просто не могли б прийматися. В силах Бондаренка було заблокувати ці рішення і примусити рахуватися зі своєю позицією. Веду до того, що роботу Анатолія Бондаренка можна вже оцінити. А щодо Миколи Булатецького, то, думаю, невипадково ми бачимо, що на виборах до Верховної Ради Микола Іванович отримує в два-три рази більше голосів, ніж на виборах міського голови. Бо Микола Іванович непридатний для системної роботи. У силу свого характеру він бунтар, людина заводна, швидко загорається і швидко перегорає. Я думаю люди це бачать і вони не голосують за нього як за мера. При цьому виборці вважають, що бунтар потрібен в парламенті, щоб не давати Раді застоюватися.

Фото родини Одаричів з архіву

– Знаємо, що ваш син Андрій також зараз долучається до виборів у столиці і він один з членів комісії голосував проти зняття з виборів Лесі Оробець.

– Він представляє партію Вільних демократів у Київській міській територіальній виборчій комісії. Так, він єдиний, хто голосував проти зняття з перегонів Лесі Оробець. Скажу, що це не було якесь несподіване рішення. Три тижні воно готувалося і збиралися голоси за нього. Нині я пишаюся сином, бо він за останні два роки пройшов дуже велику громадянську школу. У нашій родині без політики неможливо, бо в мене мати дуже політично активна. І люди її навіть обирали депутатом Київської міськради на перших демократичних виборах в 90-му році. Я теж з 1988 року в активному політичному житті. Щодо мого сина, то перший серйозний урок він отримав як член виборчої комісії 223-го округу, коли там пропихали Пилипишина. Андрій тоді був одним з тих чотирьох членів комісії, що не продалися, зупиняли фальсифікації і підрахунок голосів, незважаючи на всіх тітушок, які їх чекали під комісією. Потім серйозний урок дав Майдані. Мій син практично весь Майдан простояв у столиці, курсуючи між Черкасами і Києвом. У Черкасах він розвиває свій магазин з продажу матрасів. Та в останні тижні Майдану він залишив магазин на продавців і поїхав у Київ. Не менш активна у мене і донька Наталія. Сьогодні вона особистий помічник нардепа Лесі Оробець.

– А що плануєте робити зі зрадниками: будете вибачати чи повністю пориваєте з ними стосунки?

– Зневажаю їх. Вважаю, що зрадників пробачати не можна. Кожна людина свідомо робить свій вибір. Тим більше людина, яка займається публічною діяльність, претендує на публічні посади. Я розумію, що політика – це мистецтво можливостей, але, при цьому, в пошуку якихось компромісів слід дотримуватися базових принципів порядності. На початку розмови ми говорили про нашу коаліцію з регіоналами. Ми зробили її публічно і відкрито. Вважаю, що політика такою і повинна бути. І не слід зраджувати друзів, що стояли за тебе горою, заради вигоди, заради працевлаштування дружини, заради збереження посади. Хотів би прояснити те, що трохи забулося. Після виборів 2010 року Сергій Тулуб ставив мені вимогу про звільнення дружини керівника департаменту охорони здоров’я Олега Стадника Наталії Джуган. На її місце керівника бюджетного департаменту Тулуб хотів ставити свою людину. Також він хотів звільнити Олега Стадника і призначити на його місце регіонала Ігоря Валового. Та незважаючи на всі конфлікти, тиск і шантаж, я не звільнив ні Джуган, ні Стадника. І ми всією нашою командою, всією нашою фракцією стояли за них горою. А тоді раптом отримали удар у спину. І громада має це знати.

– Можете виокремити когось зі своєї команди в округах?

– Не буду оцінювати активність кандидатів на загал, бо це не зовсім коректно. Уся наша команда активно працює, проводить зустрічі з людьми. У середньому кожен з наших кандидатів проходить сотню помешкань черкащан щодня. Наскільки це ефективно залежить від самого кандидата, від того, які в нього суперники. Тому не беруся нічого прогнозувати. Та й на вибори щоразу ти заходиш у кабінку для голосування з колосальним мандражем. І це незалежно від того, чи маєш ти позитивні результати соціології. Про це немов на екзамени йти. Навіть якщо підготовлений, все вивчив, все рівно є хвилювання.

* передвиборна агітація