125 років тому загадково помер винахідник електричного трамваю, українець Федір Піроцький

28 лютого 1898 року в готелі „Афіни”, що в Олешках, було знайдено мертвим  полковника Федора Піроцького. 22 травня в газеті „Юг” надрукували замітку, що не потребувала коментарів: „Жодних грошей при ньому не знайшли, і знайомі влаштували йому похорон у кредит, за рахунок описаного і пізніше проданого майна... Виручено всього 65 рублів”.

Володимирський узвіз у Києві, через два роки після відкриття першого у Східній Європі пасажирського трамваю

Між тим, у сусідньому селі Маслівці Піроцький мав маєтності, успадковані від дядька. Та недоброзичливці відсудили безсумнівну спадщину, скориставшись типовим для російської бюрократії перекрученням українських прізвищ – у деяких документах Піроцький значився як Пероцький. Він змушений був покинути спадщину, але не поїхав до Петербурга, де прожив більшу частину життя, а зупинився в Олешках.  Містом ширилися чутки, що його несподівана смерть не була випадковою, йому, мовляв, помстилася петербурзька мафія конки, яка втрачала через нього великі гроші. Адже Федір Піроцький не був звичайним військовим, він був винахідником електричного трамваю. І хоч його перший експериментальний трамвай проїхався Петербургом ще 1880 року, та експлуатація його у столиці російської імперії розпочалася аж 1907-го…

Федір Піроцький

Як відомо, початок XIX століття відзначився науково-технічною революцією. Завдяки таким винахідникам як Нікола Тесла, Томас Едісон, Вернер Сіменс, Вільям Кельвін, Іван Пулюй та інших, електрика еволюціонувала з фантастики у рушійну силу промислової революції. У цьому ряду видатних імен і, на жаль, призабутий Федір Піроцький.

Як і більшість видатних українців він мав козацькі корені. Народився 17 лютого 1845 року в колишньому сотенному містечку Сенча Лохвицького повіту Полтавської губернії в родині військових лікарів. Приналежність її до небагатого поміщицького роду питомих військових підказує, що вона походить від козацької старшини Лохвицької сотні Лубенського полку. Таку старшину в 1785 році, після ліквідації Катериною II державних структур Гетьманщини було прирівняно до російського поміщицтва.

Тож, за традицією, і Федір Піроцький став військовим, освіту здобував у Костянтинівському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі та Михайлівській артилерійській академії. Ще навчаючись в академії, під час практики на військових заводах Фінляндії, Піроцький звернув увагу на велику кількість водоспадів у цій озерній колонії, з яких лише декілька приводили в рух механізми заводів. Це незабутнє враження краси і сили спонукало його до роботи над передаванням за допомогою електрики „рушійної сили від пунктів виробництва (водоспади, парові машини) до місць споживання (міста, заводи)”. Незабаром він презентує проект, який ляже в основу створення ГЕС.

На початку 1870-х років Піроцький розробляє спосіб передачі електроенергії через залізний дріт, закріплений телеграфними ізоляторами на дерев’яних стовпах. Він також звертає увагу на „дармові” електричні лінії – залізничні колії. У той час змінний струм, напругу якого б регулювали трансформатори, ще не був відкритий, застосовували лише струм постійний. Для його передачі на чималу відстань без значних втрат потрібні були провідники великого перерізу. У якості таких Піроцький зокрема і запропонував використати залізничні рейки. Він посилено працює над технологією отримання, передачі та перетворення електричної енергії в механічну, і, зрештою,  опановує струм. 1875 року на ділянці Сестрорецької залізниці Піроцький запустив вагони на електротязі, електрифікувавши майже версту шляху. Його досліди довели, що від рейкової контактної мережі можна приводити в рух залізничні вагони. У 1875-1876 роках він завершує серію успішних дослідів на дільниці Сестрорецької залізниці. У цих дослідах одна рейка була прямим, друга зворотним (земляним) провідником; приймачем енергії був електродвигун.

Після цього Федір Піроцький купує навмисне найважчий двоярусний вагон кінної залізниці на 40 пасажирів і вагою у 6 550 кг, переобладнує його на електротягу і 1880 року запускає цей екпериментальний варіант на центральній вулиці Петербургу. Пішоходи і пасажири бричок не стримували страху і здивування. Містика! Вагон рухається дорогою без коней.

пам’ятник Єлисаветградському трамваю у Кропивницькому

– Електрична конка сильна, швидка, надійна, не потребує, догляду і не залишає на дорозі кізяків, її не потрібно утримувати в стайнях, годувати вівсом і сіном! – рекламував переваги свого винаходу Піроцький.

Підприємці аргументів прогресу і економії не сприйняли, адже на коней і овес уряд виділяв мільйони рублів. Піроцький розгубився, але не засмутився. Він публікує винахід у міжнародному „Інженерному журналі”. Через рік (16 травня 1881 року) брати Сіменси запустять у Берліні, а згодом і по всій Європі, трамваї системи Піроцького. На даний момент Берлінський трамвай є найстарішим у світі з нині діючих систем міського електричного транспорту.

Зарясніли захоплені відгуки в газетах, про успіх писали науково-технічні журнали. 1881 року Піроцький демонструє схему свого винаходу на Паризькій міжнародній виставці. Здавалося, незабаром трамвай піде вулицями міст імперії. Та на заваді стала консервативність, відсталість росії, особливо її столиці. Місцеві олігархи, які вклали великі капітали в конку, що ще не окупилися, стіною стали перед трамваєм. Виняток склав лише Київ. Адже на святих Київських горах не могли довго затриматись ні конка, ні навіть паровий трамвай. На Олександрівському узвозі і шестеро коней не могли підняти невеликий вагон з пасажирами. І все ж, лише за 12 років після винайдення творіння Піроцького воно було реалізоване на його батьківщині – Україні.

2 травня 1892 року Київ став першим українським, першим у російській імперії і десятим у Європі містом, де почав працювати електричний трамвай. 31 травня 1894 року у Львові було відкрито регулярний рух другого в Україні і четвертого в Австро-Угорщині електричного трамваю. Третім українським містом, де з’явився електричний трамвай, стали Чернівці (3 червня 1897 року), четвертим – Катеринослав (нині – Дніпро, 26 червня 1897 року), п’ятим – Єлисаветград (нині Кропивницький, 13 липня 1897 року). Трамвай мав таке вагоме значення для життя громад, що, як бачимо, точну дату його пуску записували на скрижалях історії міста. Адже він кардинально міняв життя містян: вони отримували комфортний, зручний, екологічно чистий, простий у використанні вид громадського транспорту. Не дивно, що хоч через Другу світову війну в тому ж Кропивницькому трамвая не стало, усе ж ностальгія за ним настільки жива в пам’яті кропивчан, що 1997 року в місті встановили пам’ятник Єлисаветградському трамваю. Його відкриття приурочили до 100-літнього ювілею. Скульптура у вигляді арки зі стилізованим зображення трамвайного вагона в середині створена скульпторами В. Френчко та А. Мацієвським.

А творець електричного трамваю мав і інші винаходи, зокрема Федір Піроцький свого часу запропонував кілька конструкцій удосконалених металургійних і домашніх печей, а також печей для випікання хліба. Є у нього винаходи в галузі артилерії, ракетної техніки, у розвитку телеграфу. Та людство завдячує йому насамперед трамваями, які й нині щодня перевозять мільйони пасажирів по всьому світу. Для нас тут є особливий момент гордості, бо Піроцький – українець! До речі, він бував і в Черкасах…

Олександр Вівчарик

Фото з відкритих джерел інтернету