Наталя Клименко працює вахтером у гуртожитку № 2 ЧНУ ім. Богдана Хмельницького вже четвертий рік. Студентів характеризує цілеспрямованими та розкутими.
Фото: studlife.ck.ua
Раніше Наталя Семенівна робила ремонти у студентських кімнатах. Професію вахтера, порівнюючи з попередньою, вважає нескладною.
– Комендант побачила, що я можу і по голові студентів погладити, і на місце поставити. Побачила, як я спілкуюсь зі студентами: «Рибонько», «сонечко», винеси сміття, помий тарілочку, бо мені мийка потрібна…». Запропонувала мені посаду вахтера – я погодилася відразу, – пригадує Наталя Клименко.
Наталя Семенівна констатує: студенти протягом останніх років значно змінилися і, на жаль, не в кращий бік.
– Три роки тому першокурсники були скутими. Перший місяць взагалі боялися, поки обживуться… Як «їжачки». Цього ж року я була дуже здивована! Не скажу, що приємно… Дівчата на першому курсі у 16-17 років настільки розкуті! От вони приїхали – вже хазяїни світу, – розповідає Наталя Семенівна.
Зокрема, одна першокурсниця умудрилася вже 3 вересня затягувати у вікно бойфренда.
– Я скажу відверто, була шокована! Вона просила до 5-ої ранку, щоб мамі не казала… А як же тут не скажеш?.. – обурюється жінка.
У стані алкогольного сп’яніння вахтер бачить студентів свого гуртожитку рідко. Пояснює це тим, що тут живе мало хлопців. Однак зізнається: інколи буває і «страшнувато».
– Хтось в ночі як почне барабанити: «От ви мене впустіть до неї!». Буває і в час ночі, а я бачу, що він нетверезий… Розумієш, що ти відповідальний за них. – розповідає про настирливих кавалерів Наталя Семенівна.
Особливу відповідальність вахтер відчуває у нічні зміни.
– Коли працюєш «у нічну», ти тут один. Ти їм і мама, і тато. Біжить, наприклад, студентка з побачення вся в сльозах, то ти шукаєш підхід, щоб поговорити. Може, пораду якусь дати. У житті все буває. А мама за 100 кілометрів… Тим більше, не всі ж з мамами добре спілкуються… – пояснює жінка.
Відпускають гуляти студентів тут лише до 23:00. А от назад впускають у будь-який час. Усіх нічних гуляк записують у спеціальний зошит. Вахтер каже: не для кляуз – для їхньої ж безпеки.
– Якщо щось станеться у місті, це для них алібі, що вони вже вдома були. Для батьків також, бо вони можуть і не знати, що дитина гуляє ночами, – каже вахтер.
Зрозуміти студентів Наталії Семенівні допомагає духовна література та власний досвід. Сама вона має трьох дітей студентського віку. У клуб студентів відпускає без проблем, щоправда, лише до 23:00.
– А коли ж їм гуляти? Хлопця шукати, заміж виходити? І де знайомитися, якщо у нас із 400 студентів, що живуть в гуртожитку, 360 дівчаток і 40 хлопчиків? – роздумує жінка.
Спілкуючись зі студентами, на їхньому місці Наталя Клименко завжди уявляє власну доньку.
– Якщо перед тобою стоїть студентка, це така ж сама людина, яку треба поважати. У кожної з них теж є мама, яка її любить, турбується про неї, переживає за її життя. Так само, як і я за свою доньку.
реклама
Коментарі
Наследуют Проффесора
Стрічка RSS коментарів цього запису