У перший весняний вечір в артпросторі «Morris Space» панувала особлива романтична атмосфера, створена чарівними мелодіями епохи романтизму, неймовірними історіями кохання відомих композиторів, красою виконання романсів ХІХ століття.
Темою першоберезневої творчої зустрічі з композиторкою, піаністкою, органісткою Євгенією Марчук, піаністкою Інною Пшенічкіною та співачкою (сопрано) Олесею Рожковою не випадково обрали «Ерос в музиці романтизму», адже у давньогрецькій філософії Ерос уособлював і чуттєву любов, і тілесний потяг, і нестримне тяжіння до прекрасного, і саме музика має безмежний простір для втілення еротичних сенсів та для забезпечення платонівської «потреби породження в красі».
– Основна тема музики – про любов. І сьогодні буде більше про любов, – запевнила на початку другої події із серії лекцій-концертів «Знаки епох» Євгенія Марчук. – У музиці реалізуються три сутності людини – духовна, душевна й тілесна, що пов'язано з християнською богословською концепцією. Ну, і відповідно – людина духовна, людина душевна і людина тілесна творить музику й відображається в ній, мов у дзеркалі. Все, що сьогодні відбувається, притаманно також епосі романтизму. Ми бачимо, скільки паралелей є із сьогоденням, але не знаємо наслідків нинішніх подій. Коли граєш «романтиків» і слухаєш їхню музику, ти знаходиш сили на майбутнє, на завтрашній день, адже ми усвідомлюємо, наскільки маємо потребу у любові, коханні й красі. Не варто забувати, що ми дожили до весни, завдячуючи українським героям, захисникам, волонтерам.
У захопливій мандрівці добою романтизму (франц. romantisme) – напряму, що сформувався наприкінці XVIII – на початку XIX століття, йшлося про причини переходу від класицизму до романтизму, про митців, які змінили історію музики, про новаторство і трансформацію суспільного ставлення до митця і до творчості, про риси притаманні романтизму, зокрема інтерес до внутрішнього світу людини, розширення значення «романтичного» – не лише як авантюрного, принадного, а й як старовинного, самобутньо народного, далекого, наївного, фантастичного, духовно піднесеного, примарного, дивовижного.
Музичний романтизм, що відчутно проявився у другому десятилітті ХІХ століття, став історично новим явищем і водночас виявляв глибокі спадкоємні зв’язки з музичною класикою. Творчість видатних композиторів попереднього часу слугувала опорою для культивування високого художнього рівня, і саме таке мистецтво стало взірцем для романтиків. Свого часу Роберт Шуман зазначав: «лише це чисте джерело може живити сили нового мистецтва», тобто лише високе й досконале можна було з успіхом протиставити музичному пустослів’ю світського салону, ефектному віртуозництву естради й оперної сцени.
У зв’язку зі зміною укладу життя суспільства відбувається демократизація форм музичного життя: поруч із салонним музикуванням з’являється концертне виконавство, розраховане на велику слухацьку аудиторію (Нікколо Паганіні, Ференц Ліст, плеяда піаністів-віртуозів та інші), яке формувало засади музичного професіоналізму. Водночас важливою складовою музичної культури стає міська побутова анонімна пісня-романс як засіб спілкування, передачі почуттів без слів.
Українська героїка теж приваблювала європейців-романтиків. На прикладі Мазепи, яким надихнувся Ференц Ліст і в 1850-х роках написав однойменну симфонічну поему, можна стверджувати, що український герой та український простір дає європейській культурі образ порожнього простору, куди може бути випущена нова стріла «життєвого пориву» – енергія нового людства.
Український романтизм, важливу роль у якому відіграли літератори і музиканти, поміж яких: Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Микола Лисенко, Олександр Лизогуб, Станіслав Людкевич, Микола Леонтович, Віктор Косенко, розвивався як частина загальноєвропейського процесу, спираючись на фольклор і національне відродження – кохання, лірична рефлексія, героїчне минуле.
Всі ці неймовірні історії, зокрема романтичні історії кохання, від Євгенії Марчук були проілюстровані чарівними музичними композиціями Франца Шуберта, Фридерика Шопена, Роберта Шумана і Клари Шуман, Ференца Ліста, Йоганнеса Брамса, Фанні Мендельсон, Миколи Лисенка, Григорія Алчевського, Віктора Косенка у виконанні Інни Пшенічкіної та Олесі Рожкової. Деякі твори у Черкасах прозвучали вперше.
Підсумовуючи тематичну музичну оповідь, Євгенія Марчук зауважила, що образи Еросу становили основні принципи романтичної музики – саме вони мислилися, як найадекватніше вираження божественного в музиці, абсолютний прояв божественної ідеї світобудови, оскільки «Бог є Любов» і цією ідеєю пройнятий величезний масив європейської професійної музики від кінця XVIII століття.
Перший березневий вечір приніс у «Morris Space» не лише подих весни під звуки романтичних мелодій, а й наповнив серця новими сенсами, спонукав до лету філософської думки, збагатив знаннями і відкриттями, що дивували, захоплювали, надихали.
– «Справжня любов звучить навіть у тиші», – процитувала Франца Шуберта засновниця культурно-інтелектуального простору «Morris Space» Марина Дяченко. – І музика, і кохання починається саме тоді, коли закінчуються слова і настає тиша. Саме першого березня, на початку весни, насамперед, хочеться говорити про кохання. Сьогоднішня зустріч змінила ставлення до кохання - крихке, тендітне почуття, яке більше і величніше, ніж звичайні біологічні інстинкти. Той, хто з часом починає цінувати таку музику і таке виконання, змінюється – людина стає більш зрілою, самодостатньою, тому що ця музика розширює горизонти світосприйняття.
Фото надані авторкою
реклама
