Набувши пенсійного віку вирішив таки ще потрудитися. Дякувати Всевишньому і матінці природі все ще нормально у мене із психофізіологією та антропологією тазобедреного суставу...
Так випало, що спершу найнявся маляром на солідну будову у Черкасах : із місячною заробітною платою в 6000 гривень. Два місяці справно фарбував металоконструкції, отримуючи належну оплату. Аж тут випадок допоміг знайти більш високооплачувану роботу: за 8000 гривень прокладав, у складі бригади із чотирьох чоловіків, оптоволоконні лінії інтернет-мережі. Знову ж таки через два місяці трапився ще більш прибутковий випадок: в пошуках роботи повівся на оголошення по обласному проводовому радіомовленню про прийом сезонних робітників на черкаський насіннєвий завод корпорації "Маїс". Мовляв, гарантована місячна заробітна плата складає не менше 12000 гривень...
В офісі корпорації, по вулиці Смілянській, біля фермерського ринку, без проблем оформили на роботу по трудовій книжці. Притому більше всього приділив увагу моїй персоні фахівець із техніки безпеки, влаштувавши доволі прискіпливий іспит.
І буквально наступного дня, зрання, я вже був на підприємсті. Де мені довірили завантажувати із накопичувального бункера, вже вилущені від зерен кукурудзи качани, у великовантажні грузові автомобілі. Через кілька днів таких як я тут назбиралося зо пять десятків. В основі своїй ті, хто волів мати пристойний заробіток, не шукаючи його десь за кордоном.
Нашу різномастну компанію прийняли у своє підпорядкування штатні оператори підприємства, які зайняті на всякого роду механізмах, що трясуться, тягнуть конвейєрні лінії, сортують, сушать, калібрують, фасують, пакують тощо...
Комплектацію власне сезонних працівників на заводі розпочали 20 серпня.
- На кілька місяців додатково до штатної кількості добираємо моло не дві сотні сезонних,- стверджує начальник виробничої зміни Валерій Чепурний.- В їх числі майже 50 робітників, які стають помічниками операторів тощо: в основному це чоловіки. А також з півтори сотні людей, які задіяні на двох сортувальних дільницях: тут вже переважають жінки.
Більшість з них прибули із навколишніх сіл: Хуторів, Хацьок, Білозір"я, Степанків, Руської Поляни. Немало серед них людей пенсійного віку, із мізерними пенсіями, що аж ніяк не дозволяють жити менш-більш пристойно. Серед них і вчителі, і бухгалтери, і економісти.
-Змушені ще працювати. Адже тут, на "Маїсі", у мене місячна зарплата у рази більша моєї пенсії,- занепокоєно говорить одна із працівниць.
- А я навіть ще не на пенсії, мені лише за 50. Однак, ніхто і ніде на роботу вже таких не бере!- стверджує інша. Добре, що тут є можливість заробити: буде чим оплатити комунальні платежі...
Серед прибульців чоловічої статі довелось почути теж історії про невтішні практики пошуку роботи:
- З початку року змінив 7 робіт: скрізь то важка праця за малі гроші, то обдурять,- доволі мастеровий хлопець із Білозір"я.
- Скрізь зарплата не більше 6 тисяч гривень. А працювати заставляють як на 20 тисяч,- геть змарнований дядько із Хацьок. - А тут обіцяють 12 тисяч на місяць. Обдурять - поїду в Польшу чи кудись далі...
Коли я вже всерйоз займався навантаженням качанів, саме завозили їх в обласну лікарню для змонтованого французами твердопаливного опалювального котла, телефонує один знайомий:
-Ти де?-питає
- На "Маїсі"- кажу
- Що там робиш?
-Працюю!
-Ким?
-Пролетарієм!..
А далі була пауза і веселий сміх із ознаками явно вираженого національного менталітету..
Власне насіннєвий завод в цілому справляє хороше враження. Виробничі та складські приміщення, ангари - все тут продумано до найменших деталей. Таке собі сучасне європейське підприємство, в якому передбачено все, аби швидко, динамічно та високопродуктивно досягти максимального і якісного результату. Тобто надбати хорошого сортового насіння кукурудзи різних сортів.
Проте, повернуся до своїх качанів. Мою двомісячну одноманітну рутинну роботу періодично відволікав приблудний пес, який нізвідки приходив, зважаючи на добре поставлену охорону підприємства, і поїдав подекуди виявлені зерна кукурудзи. Конкуруючи із залітними голубами. На яких, в свою чергу, ласо поглядав із-за мішків котяра.
Але побачивши директора заводу неподалік, ненавязливо поцікавився, як виглядає підприємство на фоні подібних європейських. Він із неприхованим задоволенням запевнив, що підприємство має хороші виробничі та партнерські відносини із передовими європейськими виробниками зернових культур, перш за все із "Монсанто" та "Лімагрейн". Власне, їм і дістається більше половини заготовленої у Черкасах продукції.
Звернув я увагу на одну характерну особливість роботи на черкаському насіннєвому заводі: тут ніхто нікого не гнав у шию, не змушував до чогось. Наче і не було поділу на начальників та підлеглих їм. Кожен знав свою справу настільки, що не потребував чиїхось вказівок. І жодного прояву зверхності, жодної свари. Все тихо, ритмічно-спокійно, розважливо...
Зрештою, збігло два місяці моєї пролетарської сезонної роботи на заводі. Все закінчилося, як і мало статися. Із зарплатою нікого не обдурили! Собаку-кукурудзоїда охорона випровадила за межі підприємства. А кіт таки впіймав свого голуба, який вже не міг злетіти (чи то від старості чи він надміру спожитої кукурудзи), і потягнув кудись за лантухи робити йому евтаназію...
Окрім того, вдалося схуднути відразу на 3 кілограми, а на передпліччі затверділи біцепси й навіть в зародковому стані з"явилися тріцепси, правда, чомусь на долонях...
А це знову шукаю роботу!
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
А ти поменше скаль зуби, "Євгєній" - бо всякі ситуації в житті вони "перехідні" бувають, як болячки.
Стьопа: Це все суто еволюційно...
Чи це філософське?
А як ти умудрився "почути голос" у написаному на моніторі?
Стрічка RSS коментарів цього запису