«Усі тут!»: На фест «Крутий заміс» завітали і старі, й малі, і відомі, і невідомі (ФОТО, ВІДЕО)

Цими вихідними у селі Мельники Чигиринського району проходив третій мистецький фестиваль «Крутий заміс». На ньому можна було спробувати себе в ролі кулінара, моделі чи гончара, послухати пісні, казки, змагання поетів, побачити танці, виступи спортсменів та навіть самому взяти участь у народних гуляннях. Захід традиційно відбувається за фінансової підтримки ТОВ «НВФ «Урожай» ПрАТ «МХП» та Благодійного фонду «МХП – Громаді».

Чоловік у жовтій футболці з написом «Крутий заміс» вже досить довго крутиться біля дерев’яної хатини, замість стін у якої лише дерев’яна основа. Саме на цю основу і будуть ліпити глину з соломою, творячи традиційну українську хату. Сам чоловік – Олександр Шнайдер – приїхав з Києва, він вже брав участь в толоці минулого року, тому знає, що вдягатися сюди треба якнайгірше, бо глина буде й у волоссі, і на голові. А ще до такого прадавнього діла потрібно підходити обережно, без прикрас на руках чи голові. Чоловік показує на глиняну хату, зроблену торік, біля якої постійно фотографуються люди.

– Пригадую, торік була толока, то одна пані так захопилася, так кидала глину на стіни, що аж пожбурила туди дорогоцінний перстень. Але ж чому ви думаєте все це називається «Крутим замісом»? Бо заміс тут таки крутий і того персня з тієї хати вже не виколупаєш, – сміється чоловік.

Разом з чотирма однодумцями він формує команду, долучається ще декілька команд і на швидкість вони починають обмазувати стіни глиною. Але потім команда, яка першою обмазала свою стіну, не кидає роботу, а допомагає іншим командам. І долучаються до справи як діти, так і старші, бо така толока чи не головне дійство «Крутого замісу». Згодом хата стане частиною етнографічного комплексу Музею ремесел. Всі учасники толоки отримали відзнаки та нагороди за участь в такому конкурсі. До речі, опісля всього дісталося й головному натхненнику фестивалю – Юрію Романчі, якого щедро скупали в глині.

На будь-який смак…

Врешті, хто вважає, що містити глину, долучившись до прадавніх українських звичаїв, то не їхнє, то можуть спробувати себе в ролі моделей. Адже на одній з двох сцен фестивалю презентувалися колекції від бренду родини Теліженків.

Взагалі, значна частина фестивалю була розрахована на дітей та молодь. Тут можна було взяти участь в конкурсах, гратися і розважатися. Працювали тут і художники, які приїхали на Холодноярщину з Черкас. Гончарі вчили дітей творити посуд. Найсильніші могли спробувати себе в козацьких забавах, а геть малі погратися на великій солом’яній горі, що була складена з солом’яних тюків просто при вході на територію фестивалю.

– Я сам народився у селі, і мені боляче бачити, як занепадають українські села. Я думав: що я особисто можу зробити? Як допомогти селам зберегти інвестиційну та туристичну привабливість? Вирішив починати зі своєї малої батьківщини. І в мене виникла ідея популяризації народних ремесел. Для цього не треба винаходити щось нове, просто потрібно показати Україні і світові душу Холодного Яру. Так з родиною заснували Школу гончарства та почали будувати Музей ремесел Холодного Яру. Після того, як у 2018 році провели перший фестиваль «Крутий заміс», отримали безліч схвальних відгуків та почали отримувати заявки від майстрів – умільців та народних колективів для участі в наступному фестивалі. Нас вразила така залученість людей, як гостей, так і учасників. І вже через  рік  наш літній фестиваль масштабувався до рівня всеукраїнського. Так, українцям відгукується українське», – зазначає про ідею створення фестивалю Юрій Романча.

Романча зазначає, що для такої ідеї потрібна була підтримка. Він пригадав, коли написав в обласну державну адміністрацію грант і ідея не знайшла підтримки, то йому підставив плече бізнес в особі ТОВ «НВФ «Урожай» Групи МХП. І зараз щорік фест лише стає масштабнішим.

Цікаво, що на фесті не забувають і про героїв минувшини. Так третій – наймасштабніший день у Мельниках розпочався з урочистої ходи-вшанування холодноярців, пам’ятник яким знаходиться за кількасот метрів від Музею ремесел Холодного Яру, на території якого й відбувався мистецький фестиваль.

– У цьому фестивалі є душа, – каже Юрій Романча.

Квіти й поезія

На цьогорічному фестивалі була лотерея серед учасників, які принесли на розплід натхненнику фестивалю Юрію Романчі півонію, щоб і собі долучитися до цього царства квітів, які планують тут висадити. За два роки фестивалю в цьому царстві росте зо три сотні кущів півонії. Хто ділився з організаторами фесту квітами, серед тих були розіграні подарунки, зокрема – півень домашній, поросятко господарське та одна тисяча гривень.

Учасників фесту також чекав виступ гурту «Вертеп», казки для дорослих розповідав Сашко Лірник, виступали гурти в рамках музичного конкурсу "Відкриття" та ін.

«Усі тут», – чути було від багатьох черкащан. Проте не лише черкащани з’їхалися на свято. Серед учасників мистецького фесту були й українці з інших міст, зокрема, зі Львова, були й іноземці, тож можна було почути серед людей і англійську мову. Волонтери створювали на стіні майбутнього музею етнографічний мурал.

Третього дня на всіх очікував виступ гурту «Тік».

Поряд з тим, захід відбувався з дотриманням усіх карантинних вимог. На території були розміщені санітайзери, люди стежили за дотриманням дистанції та використанням засобів індивідуального захисту.

 – Партнерами фестивалю виступаємо втретє. Ми робимо це не для піару і не для вигоди - ТОВ «НВФ «Урожай» не веде свою діяльність на Чигиринщині. Ми робимо це для відродження Чигиринщини, бо це серце і душа України. Дуб Максима Залізняка, Гайдамацький ставок, Іллінська церква, Три криниці, Мотронинський монастир, Замкова гора, Резиденція Богдана Хмельницького, Замчище Богдана Хмельницького, скіфські городища, вали, печери та джерела – про них має знати вся Україна. А громади чигиринських сіл повинні не виживати, а розквітати завдяки розвитку туризму, – каже директор ТОВ «НВФ «Урожай» ПрАТ «МХП» Олександр Воскобойнік.

За його словами, на фест хотіли приїхати представники діаспори Канади і Америки. Вони були вже на ТракторФесті і на святі Покрови в жовтні, але, на жаль, коронавірус трішки змінив плани.

Екстрим

До слова, вразив усіх на святі богатир Євген Хітяєв. Він показав силу рук, розірвавши колоду карт, вигнувши підкову та погнувши сковорідку. Окрім того, він надув та розірвав грілку.

А чи пробували ви за півтори хвилини розрубати здоровенні колоди, скласти їх у візок і відвезти до кухні, де смажать шашлик, але вам не дадуть, а дорогою назад в цьому ж візку на шаленій швидкості підвезти жінку, яка має прибити кілька дощок до досить хиткої конструкції. А ще треба було перевезти кілька тюків із соломою, на які потім висадити жінку для фото? Учасники «етно-перегонів» все це спробували, та навіть здобули перемогу.

– Три роки назад ми як співорганізатори запрошували людей сюди, а ніхто особливо не хотів. Сьогодні ж, навпаки, люди просяться до нас. Є тут митці зі Львова, Івано-Франківська. Не відмовляємо нікому, хто приїздить до нас, – зазначив Олександр Воскобойнік.

Окрему увагу привертали на святі козаки. Дивним чином їх було тут досить багато. Якщо одні просто приміряли для себе козацький стрій, то інші були досить добре вишколені. Так виступи козаків під керівництвом Олександра Проценка зібрали біля великої сцени глядачів з усього фесту.

До слова, на святі дехто вже міркував про власний проект. Так, чигиринець, атовець Олександр Кириченко планує на одній з вулиць Чигирина – по вулиці Коваленка – провести зібрання січі і презентувати наприкінці серпня там кліше для чеканки пам’ятних монет різних фестів. Учасниками заходу будуть АТОвці та небайдужі громадяни.