Одразу після похорону колишнього міського голови Золотоноші, знаного і шанованого в області чоловіка Олексія Корпаня, навколо почали ширитись чутки, що помер Олексій Васильович не своєю смертю, що йому «допомогли», бо владна «донецька» команда його не терпіла. Пошепки Золотоношею і районом й зараз передаються неймовірні народні легенди про страшну помсту когось із впливових регіоналів за нескорений характер покійного. Звісно, усе це вигадки чи навіть злорадство, недоречне і навіть цинічне. Однак чомусь, кожного разу, коли читаю чергове повідомлення про трагічну смерть якогось черкаського високопосадовця, глибоко в душі починає ворушитись якийсь неспокій: а може, не спроста?..
Та ні, я не хочу сказати, що «донецька» бригада Тулуба на Черкащині взялася за методи «знешкодження» і «упокорення» владної вертикалі та бізнесу, які були в ходу на Донеччині у дев’яності, коли люди зникали десь під териконами сотнями. Але атмосфера в області після приходу до влади регіоналів встановилась надзвичайно нервова.
Першими вагу донецького «бульдозера», як позаочі називали Сергія Тулуба в облдержадміністрації, відчули аграрії. Чимало з них змушені були віддати орендовані землі наближеним до нової владної команди структурам, частина, як той же «НІБУЛОН», відмовились від подальшого інвестування у Черкащину, і, згорнувши в нас свої потужності, мігрувати у сусідні, менш агресивні регіони. Важелем тиску на аграрний бізнес ставали кримінальні справи. А нерви не у всіх людей залізні. Багато не витримали. Дехто – зліг у лікарню, як той же Петро Душейко. Двоє – померло. Володимир Іщенко та Дмитро Лисун.
Кажуть, на неймовірний тиск на бізнес незадовго до смерті скаржилась і власниця «Національної горілчаної компанії» Ольга Нечитайло-Ріджок. Нібито із жінкою хтось із високопоставлених регіоналів Черкаської облдержадміністрації так поговорив «по душах», намалював такі перспективи для її бізнесу в області, що жінка просто не витримала.
Більш «товстошкірий» і впливовий власник «Богдану» Петро Порошенко після низки «наїздів» перевіз свої автомобільні заводи із Черкас у Вінницю і Росію, а «на місце» поставити свавільного очільника області, за неперевіреними даними, вдалося лише відомому в Україні олігарху, наближеному до Віктора Януковича Дмитру Фірташу, що придбав черкаський «Азот».
Читайте також: Губернатор оголошує війну корпорації «Богдан»
Решта черкаського промислового бізнесу, услід за аграріями, змушені були домовлятись, бо нальоти міліцейських спецпідрозділів, як на ту ж черкаську будівельну компанію «Надія», витримати могли далеко не усі.
Що ж до підлеглих, то Сергій Борисович взагалі ніколи не церемонився. Інколи навіть дозволяв собі публічно знущатися, як наприклад, із колишнього заступника із аграрних питань Василя Корнієнка, що оформив собі пенсію по інвалідності. Що вони вислуховували на закритих нарадах, можна собі лише уявити, якщо навіть «чисто донецький» товариш Тулуба і перший його зам Сергій Рябцев не завжди міг стерпіти бурхливий потік негативу у свій бік. Не стати інвалідами після таких накачок було вкрай тяжко.
Тому й не дивно, що серцева недостатність перетворилась на «хронічну» недугу у коридорах черкаської влади. Вона ж стала причиною смерті трьох міських голів – Кам’янського, Чорнобаївського та Христинівського, що пішли з життя за останній рік. Усі вони неодноразово викликали гнів губернатора і вважались опальними.
Якщо до цього списку «перемог» «тулубізму» додати ще «нейтралізованого» у традиційний вже спосіб через кримінальну справу селищного голову Лисянки Олександра Вельбівця, доведеного до психлікарні екс-голову Лисянської райдержадміністрації В’ячеслава Бабенка, ще кількох чиновників та сільських голів, яким підсунули хабарі, то Сергій Тулуб може намалювати на фюзеляжі своєї репресивної машини чималенький рядочок зірочок по «збитих ворогах».
Читайте також: «Екс-голова району доправлений до реанімації. Міліція застосовує незаконні методи отримання зізнань…» - голова Лисянської райради про політрепресії на Черкащині
Натомість, не менш вражаючим є список призначених на Черкащину «привозних» чиновників із східних регіонів України. За різними підрахунками їх в області від 150 до 200. З’являлись вони завжди групами, після чергової хвилі звільнень місцевих посадовців.
Ось і знову за указом Президента звільнено чотирьох голів РДА і призначено на їхні місця нових. Один із чотирьох – донецький, ще один – київський.
І після цього ще в когось є сумнів, що ми, черкащани, не на війні? Що у «донецької» команди на Черкащині чітке завдання по тотальній зачистці регіону? Можна багато говорити, що це черкаська опозиція не хоче «конструктивно» співпрацювати з владою по «розбудові» «Нової Черкащини», але факти – уперта річ.
Єдине, що для мене досі незрозуміло, це чому місцева політична і бізнесова еліта дозволяє так із собою поводитись якимсь зайдам. Хай навіть вони і впливові. Невже хтось думає, що «пропетляє» чи пересидить? Не вдасться. Ті, про кого я згадав, теж так думали. І в довіру втертись не вдасться, бо не для миру Тулуб сюди прийшов. Подивіться на Олексія Головка із Чорнобаю, який був до заступників Тулуба вибився. І де він зараз? Вигнали з ганьбою і «опустили» на виборах, примусивши «злитись» під мільярдера Володимира Зубика. Перебивається десь у вигнанні тепер. То невже цих прикладів не досить? Невже черкащани і далі дозволятимуть Тулубу малювати переможні «зірочки»?
Леонід Даценко, лідер опозиційних сил Черкащини
* передрук з сайту «Дзвін»
реклама
