Береза: Я з цим житиму все життя…

…Це була перша і дай Бог, щоб остання аварія в моєму житті.

Того дня, 1 червня, у суботу ввечері я повертався з Кам’янки, де був на урочистостях з нагоди випускних вечорів. Оскільки я сам родом з того міста, тому мене й запросили на свято. День був дуже насичений подіями.

У Черкасах я їхав по вулиці Смілянській. На повороті зупинився на червоне світло. Коли увімкнулося зелене, я рушив. Перед собою побачив білий силует дівчини, яка перебігала справа дорогу. Уникаючи наїзду, я звернув вліво. Далі пам’ятаю тупий удар по правому боку. Очевидно, в мене був шок. Бо наступні п'ятнадцять хвилин я майже нічого не пам’ятав. Були лише певні моменти, які закарбувались в пам’яті. Вже опам’ятався в обласному управлінні міліції, куди сам приїхав. Там я розбудив чергового, почав пояснювати, що сталося, оскільки тойй не володів інформацією. Під’їхав наряд міліції до управління і я почав давати пояснення. Разом із тим, я також запитував в міліціонерів, що трапилося. Вони повідомили. Я одразу поцікавився, що з людиною, яка потрапила в ДТП. Вони самі ще не могли сказати напевно.

Одразу ж мене повезли на здачу аналізів, щоб перевірити кров на вміст алкоголю. Я був тверезим. Тож мене в супроводі повезли на місце ДТП.

Слідство тривалодуже довго, оскільки був піднятий великий резонанс у засобах масової інформації. Було зроблено багато експертиз і перевірок. Частина їх робилася спеціально не в Черкасах, щоб не казали, що хтось здійснює якийсь вплив на слідство. Автотехнічна експертиза була замовлена в Києві.

19 серпня справа була закрита за відсутності в моїх діях складу злочину. Я проходив як свідок. Справа в тому, що згідно експертиз, в моїх діях не було порушення правил. Я поїхав на зелений сигнал світлофору і швидкість була зафіксована близько 50 кілометрів. Постраждала саме перебігала вулицю…

Чому не було суду? – лунали звинувачення в мій бік. Але за новим КПК для того, щоб був суд, мене треба в чомусь звинуватити…

Справа ще перевірялася декілька тижнів в прокуратурі, проте порушень у справі там не побачили.

Уже наступного дня, у неділю, я зв’язався з сестрою потерпілої, а в понеділок зустрівся з нею. Ми поговорили і я пояснив свої дії. У свою чергу, подружка загиблої пояснила, що вони вдвох вирішили перебігти дорогу і Лариса не встигла…

Я з першого дня допомагав родині Лариси Ткаченко. Взяв на себе витрати щодо поховання тощо. Вдячний, що родина загиблої зрозуміла мене. Я з її родиною досі спілкуюся. У пресі писали, нібито люди з облдержадміністрації ходили і домовлялися з родиною загиблої, але це неправда. Ніхто, крім мене, не контактував з родиною Лариси. Про якісь погрози, домовленості на стороні не може бути й мови. Я не як чиновник, а як проста людина контактував з її родиною і всіляко допомагав. Також я не тиснув на слідство, як дехто говорив. Я пішов тоді у відпустку, щоб якось оговтатися і робив все, що вимагалося від мене слідством. Звісно, наступні дні після аварії були важкими…

Хочу сказати, що ми з Ларисою стали жертвами трагічних обставин. І мені дуже тяжко було витримати тиск з боку засобів масової інформації, з боку опозиційних політиків. Я знаю, що житиму з цією трагедією все життя. Дуже важко морально. Житимеш і знатимеш, що став причиною смерті. Так, ти не винен, ти їхав за правилами, але…

Допомогли в ситуації рідні і друзі. Вони не дали мені впасти духом…

Переживав, щоб не дізналася старша донька. Їй тоді було 6 років. Тепер їй 7. Вона пішла в школу і там вже дізналася. Тож ми вдома їй коротко, як дитині, пояснили…

Нам же з дружиною найважче було читати коментарі під деякими матеріалами на сайтах, зокрема й на сайті «Прочерк». За деякими коментарями я впізнавав людей, яких знаю. Болісно було…

А нині з плином часу починаю по-філософськи ставитися до того, що сталося. Бо шкода, що трагедію родини дехто використав для піару… Хоча, якщо дехто з політиків використовує і траурні вінки для своїх піар-акцій, то чого від них очікувати?

Читайте також: Губернатор – про смертельну ДТП: «Закон – один для всіх»

Щодо роботи. Я пішов з посади начальника обласного управління у справах сім'ї, молоді і спорту свідомо. Так само я пішов з посади заступника керівника обласної організації Партії регіонів. Пішов з обох посад після розмови з керівником – Сергієм Тулубом. У нас з ним була розмова як по лінії роботи в ОДА, так і по лінії партії. На мене ніхто не тиснув. Просто порадилися, що так буде краще, бо на мені була зосереджена велика увага. Тож, щоб не було зайвих звинувачень, я пішов…

І останнє. Щодо моїх коментарів в соцмережі «Фейсбук» (читайте ТУТ). Насправді то не я висловив свою позицію і почав дискутувати на тему ДТП. Це невідомо хто. Я навіть звертався до міліції з цього приводу. Можливо, злим жартом стало те, що я відкрита людина. Мій пароль від пошти багато хто знає. Моя пошта використовувалася як буфер для обміну інформацією. Тож і вийшла ситуація, що в інтернеті з’явилися від мого імені коментарі щодо ДТП, хоч коментарі мені насправді не належать. Хоч і написані з моєї сторінки у «Фейсбуці».

* Вадим Береза, головний спеціаліст відділу вищої та професійно-технічної освіти управління вищої, професійно-технічної освіти та забезпечення фінансової діяльності департаменту освіти і науки Черкаської облдержадміністрації

Коментар наданий журналістам на прохання видання «ПРОЧЕРК» стосовно ДТП, що трапилася 1 червня в Черкасах. Як відомо, у ДТП загинула 32-річна Лариса Ткаченко, яка з подругою перебігала дорогу. За кермом автомобіля був Вадим Береза.