Канделакі: У наших силах чинити тиск на силові структури

Російська телеведуча Тіна Канделакі присвятила свій блог черкаському “бранцеві Майдану” - студенту-дизайнеру Черкаського державного технологічного університету, інваліду дитинства ІІ групи, президентському стипендіату Малої Академії наук України, учаснику гри “Найрозумніший” Владиславу Компанійцю. Телезірка закликала журналістів не залишати без уваги цей кричущий випадок:

Кожен раз, коли на арені політичної боротьби скипають пристрасті, а в прицілах телекамер починають миготіти герої революцій, я думаю про те, скільки доль буде зруйновано в пожежі боротьби і скільки життів поховано під уламками барикад. Найстрашніше в таку мить – опинитися в жорнах кафкіанської байдужості. Мене лякає, як легко ми забуваємо про урок чеховського героя, який дійшов висновку, що «байдужість – це параліч душі». Історія Влада Компанійця з українського міста Черкаси, яку я розповім вам сьогодні, – характерний приклад суспільної байдужості. Блискучий інтелектуал, студент-стипендіат Академії наук, зовні – типовий ботанік, з яких виростають нові «Сергії Бріни» і «Марки Цукерберги», йде по вулиці під час заворушень – і потрапляє в чіпкі лапи міліції. За екстремізм. У СІЗО – до кримінальників.

І де ж хвиля народного гніву, де правозахисники, де десятки телекамер? Доки всі тусуються на барикадах, життя Влада практично висить на волосині. І ось чому. Владислав – інвалід дитинства ІІ групи, він переніс важку операцію на органах травного тракту, у нього видалена частина шлунку. Будь-які фізичні навантаження для нього небезпечні, а харчуватися він має строго за розкладом і за особливою дієтою. Періодично у нього трапляються різкі напади нестерпного болю. І от наступні два місяці до суду за статтею, яка передбачає до 10 років позбавлення волі, Владу належить провести в СІЗО разом з тими, хто сидить за кримінал і побутові злочини. І не факт, що він доживе до цього моменту.

Участь Владислава у заворушеннях не доведена (та й як фізично може брати участь у штурмі місцевого Будинку рад юнак, який нещодавно вийшов з лікарні?). Міліція просто затримала його під гарячу руку. Він виявився чимось на зразок того, що американці називають «супутніми втратами». Два дні Влад провів у КПЗ. Потім відбулося судове засідання, на якому адвокат просив не вибирати запобіжним заходом взяття під варту, адже у підозрюваного серйозні проблеми зі здоров’ям. Знову ж, яка ймовірність, що студент 3 курсу і президентський стипендіат Малої академії наук України спробує втекти? Але суддя ці аргументи проігнорував.

Я пам’ятаю Владислава з гри «Найрозумніший», у якій він брав участь з 2006 по 2008 рік. Тоді це був підліток із блиском у очах, який володів приголомшливою ерудицією і знав географію на університетському рівні. Владислав – з простої сім’ї, і у його батьків не було грошей на дорогих репетиторів, але він сам вступив до ЧДТУ. Зараз близькі Влада намагаються домогтися зміни запобіжного заходу і подали апеляцію, але поки суд не призначив навіть дати засідання.

«У мене було одне побачення з сином. Почувається він погано, але передати йому харчування мені не дозволили. Дієтична їжа під нормативи СІЗО не потрапляє. Один раз у Владислава вже був напад, але «швидку» йому викликали тільки після того, як втрутився уповноважений з прав людини. Ми дуже боїмося, що якщо йому знадобиться медична допомога, то ніхто про це просто не потурбується і ми втратимо хлопчика», – розповіла мені його мама.

За словами Олени, її головною надією був закон Верховної Ради про амністію учасників заворушень. Але за його умовами опозиція повинна звільнити вулиці і захоплені будівлі протягом 15 днів, а лідери опозиції йти на цей крок не готові. Єдине, що залишається Владиславу, – це чекати, хоча кожна година, проведена за гратами, грає проти нього.

У ключі подій, які сьогодні відбуваються в Україні, історія Влада Компанійця здається мені дуже симптоматичною. Не хотілося б кидатися гучними словами, але в усьому світі таких молодих людей, як Владислав, зараховують до інтелектуального капіталу нації. Саме від таких, як він, залежить наше майбутнє. Однак, доки політики залучені в свої складні ігри на великій шахівниці, про реальні долі живих людей ніхто особливо не думає. І особливо боляче , що на тлі цих чвар холодну байдужість проявляє правоохоронна система , яка мала б простих людей захищати.

Я дуже сподіваюся, що місцеві суд та органи влади розберуться в ситуації Владислава. Не можна , щоб ця історія закінчилася для нього трагічно. І я особисто докладу до цього всі сили.

Закликаю всіх журналістів, як російських, так і українських, звернути увагу на цей кричущий випадок. Жодна революція не коштує людського життя. У наших силах чинити тиск на силові структури і добитися звільнення Компанійця з-під варти.

Тіна Канделакі, російська телеведуча

*пост на персональному блозі, переклад на українську – сайт «ПроВсе»