...сотні уїдливих коментів породило нещодавнє «сидіння» двох дідів - путіна та шойгу – у кремлі.
Міністр оборони – як свічка, котру задули. Керівник федерації, що вчепився рукою в стільницю, нагадував Горлума, який «Моя прє-е-лєсть»...
Лікар уже за великим рахунком не потрібен. Неозброєним оком видно, що у великому кріслі стукає ніжкою і важко утримує голівку на плечах хворий літній чоловік.
Парадокс: той, хто у 2000-му році зійшов на політичний Олімп тодішньої росії на контрасті з полеглим у сутичці з Бахусом Єльциним, зараз нагадує пізнього Брежнєва.
Пам'ятаєте, напевно, «Поющіх вмєстє» з їхнім хітом «Такого как путін»? Ну, того самого, «полного сіл, чтоб не піл, не обіжал і не убєжал»? То де ж його сімнадцять років?
Ні в якому разі не глузую з похилого віку. Якщо пощастить, – усі в ньому будемо. Але при цьому важливо, щоб ніхто, крім нас, не страждав від наслідків нашої, так би мовити, деменції.
Яке психічне здоров'я путіна, котрий стрімко здає фізично? Психіатрія відповісти на це питання безсила.
Будь-який лікар візьметься щось сказати на підставі багаторічного досвіду, систематизації спостережень за пацієнтами, на виведенні якихось закономірностей з перебігу сотень і тисяч недуг, що спостерігаються.
Випадок кремлівського пацієнта – абсолютно унікальний. Його недуга формувалася 22 роки. І тепер неможливо встановити, як і коли в душі обережного, боягузливого співробітника КДБ з дрібнокримінальними замашками, такої помісі Смердякова і Раскольникова («тварюка я тремтяча чи право маю?»), почали прогресувати незворотні зміни. Сіренька моль у 2000-му році перетворилася на абсолютного лиходія в році 2022-му. Від процесів у його голові залежить доля світу. І це – без іронії...
Сталін читав у день по 500 сторінок і залишив по собі «Короткий курс ВКП(б)» і безсмертні «До питань мовознавства». Ленін виписав три вагони паперу на 100 томів «матеріалізмів та імпіріокритицизмів». Брежнєв мемуарну публіцистику пописував. Горбачов і Єльцин ощасливили світ спогадами та роздумами.
Тобто кермо імперії було в руках діячів із претензією на систему стрункого світогляду в голові. Що залишиться після останнього імператора?
«Мочіть в сортірє!» «Нравіцца, нє нравіцца – тєрпі, моя красавіца»...
Всю біографію злямзено в Штірліца. Де доньки та ексдружина? Хто теперішня дружина? Скільки у них дітей? Де живе? В якому бункері приймав сьогодні ранкову ванну?
Що може бути в голові цього глибоко законспірованого ексшпигуна, який швидко старіє, нічого не читає, не користується Інтернетом?
Уривки пісень там, павутиння та прогресуючий маразм, обтяжений комплексом маленької людини, якій 22 роки курить фіміам холуйське оточення.
І цей унікальний дідусь цілком серйозно може повернути Землю в Льодовиковий період. Якщо світ не погодиться з його умовами. Які він до ладу і сформулювати не може.
Урок, який дав світові «кремлівський пацієнт», зрозумілий навіть другорічнику. Не можна сидіти у владі понад два терміни. Два – по п'ять. Або – по чотири. І регулярні публічні огляди незалежним консиліумом спеціалістів психічного здоров'я кожного «батька нації».
...Той, хто на початку століття починав в образі мачо, такого собі джеймса бонда з Пітера, згодом закінчує «дорогим Леонідом Іллічем». Який разом із товаришами зі старіючого Політбюро, поперся 1979-го з танками до Афганістану.
А вчора «товариш Брежнєв», судячи з його психічного та фізичного стану, цілком міг прийняти товариша шойгу за товариша Пельше. І запросити його на тур вальсу. Продовжуючи при цьому обговорювати мирні бомбардування «укронацистів» на території «Азовсталі» у Маріуполі.
Віктор Борисов, черкаський журналіст
* Допис у фейсбуці.
реклама
