У селі Бакаєве завершено справу Володимира Лук’янця

Мешканці села Бакаєве Чорнобаївського району Черкащини сьогодні зібралися на подвір’ї місцевої церкви, щоби помолитися в день сороковин уродженця села, відомого господарника та мецената Володимира Лук’янця. Приїхали до селян і високі гості з Черкас: митрополит Черкаський та Канівський Софроній разом з місцевим священством освятив новий купол на Свято-Володимирівському храмі та три дзвінкоголосих дзвони.

Освячення куполу та дзвонів храму у с. Бакаєве

Добру пам'ять залишив Володимир Лукич серед своїх односельчан. І навіть після того, як полишив цей світ, продовжує робити для села добро. Храм два роки тому теж з’явився тут з ініціативи і за допомоги Володимира Лукича. А тепер про купол та дзвони подбала рідна сестра померлого — Надія Лук’янець.

Сестра Володимира Лук’янця Надія Лук’янець та його дочка Інна

— На Хрещення цього року я приїхала в наше село у глибокому горі, — розповіла жінка. — В церкві була панахида за Володею. Я молилася, сльози текли по обличчю. І ось під кінець служби – наче брат подав мені знак! Я підійшла до отця Михайла (настоятель Свято-Володимирівського собору у Бакаєвому) і попросила в нього благословення займатися доброю справою — збирати кошти на купол і дзвони для храму. Адже Володя не встиг зробити цього…

Слово владики Софронія в память Володимира Лукянця

За два місяці жінці вдалося назбирати гроші на яскравий, з іконами, купол та три дзвони. Допомогли односельці, люди, що були родом з Бакаєвого, вчителі школи, де вчився Володимир Лук’янець, а також — його однокласники. Всі вони добре пам’ятають Володимира Лукича: він часто допомагав селу, возив на екскурсію до Черкас місцевих школярів, привозив артистів на концерт в Бакаєве, тощо. А ще — дуже багато робив для  церкви, і не тільки в рідному селі.

Тестування нових дзвонів

— Тато все життя вважав себе атеїстом і говорив, що в Бога він не вірить. Та попри це він завжди взаємодіяв із церковнослужителями, святими людьми, і дуже багато допомагав церкві,  — поділилася донька Володимира Лук’янця Інна Куркуленко-Лук’янець. — Співпрацював із владикою Софронієм, допомагав будувати храми по всій області, постійно опікувався постійно Красногорським монастирем…  Думаю, що в глибині душі він був дуже віруючою людиною, вірив в те, що робить, і Бог йому допомагав. Після того, як він захворів, прожив ще сім років. Я вважаю, Бог подарував йому ці літа, це було чудо…

Дочка Лук’янця Інна

В Бакаєвому ніколи не було своєї церкви: в старі часи люди ходили на богослужіння в далеке Хрестителево. Володимир Лукич планував будову в селі нового храму. А на час будівництва зініціював відкриття церкви у будинку колишнього дитсадка. Тепер люди в селі мають місце, де освячувати паски або вербові гілочки, куди прийти на свято чи на недільне богослужіння.

— Слава Богу, не дивлячись на те, що село невелике, людей на службу Божу тут збирається немало, — розповів отець Михаїл. —  Життя людське сповнене страждань, люди відчувають, що в храмі можна відкрити свою душу, розрадити свою печаль та одержати духовну підтримку…

Незвичайний вид Свято-Володимирівського храму збоку вулиці

Виходячи з храму, кожен з бакаєвчан намагався «протестувати» новенькі дзвони. Ось і дві жіночки похилого віку зупинилися в арці «дзвінниці»: «Давай, батюшка сказав, що сьогодні — можна!» — заохочувала одна з подруг іншу.

І — полинув дзвін…

Олена Буєвич