реклама

реклама

Місцеві школярі, рідні і близькі, друзі і побратими, АТОвці та односельці зібралися сьогодні в селі Носачів на Смілянщині, щоб вшанувати пам'ять загиблого п’ять років тому на майдані Юрія Пасхаліна.

52602286_379599769490203_1518358333130539008_n

Настоятель церкви Різдва Святого Івана Хрестителя Православної Церкви України Митрофорний Протоієрей Михайло Шевчук провів поминальну службу. Він пригадав події на майдані та зазначив, що центр Києва вже не буде для нього ісоціюватись ні ж чим іншим, як з героїчним вчинком багатьох патріотів.

Тетяна Григорівна, мати Пасхаліна, зазначає, що її, як матір, лякав майдан, але сам Юрій не погоджувався з режимом Януковича, тому протестував. Той час вона все таки називає початком пробудження, але визнає, що нині багато людей ще спить.

– Знаєте, погрожували мене і спалити, як маму майданівця, але та людина вже пішла з цього світу перша за мене… Цим хочу сказати, що не всі прихильно ставилися до майдану, – пригадує мати Юрія.

52958343_419932832085523_1380116654565883904_n

Тепер іменем Юрія Пасхаліна названа вулиця в Смілі й інших містах (Київ, Біла Церква).

Керівник ГО «Територія гідності» Анатолій Терещенко пригадав події майдану, де, зокрема, і сформувалася їх громадська організація.

– Учора після перегляду світлин з майдану я проснувся о 4-й ранку і думав, що вже минуло п’ять років з початку війни. Ми воюємо з найбільшою державою, з державою, яка має великий військовий потенціалу, воюємо, але ми досі є! І це важливо! Чи могли б ми побудувати за ці 5 років дійсно європейську державу? Могли б, якби частина громадян після майдану порвали з радянським минулим в собі, не голосували б за регіоналів, комуністів, які зараз просто повдягали вишиванки і стали називатися інакше, – зазначив Терещенко.

Однак активіст порадив не зневірюватись, бо смерть героїв на майдані не була марною.

– У нас було створено декілька оперативних груп, які виїжджали в Київ у найтяжчі моменти майдану. Так було 18-го і 19-го лютого. Пам’ятаю ту важку ніч між цими днями, коли рятували дівчат з палаючого будинку профспілок. Запам’яталося, як молоді 20-річні хлопці з білими фанерними щитами йшли на барикади. Вони в мене досі в пам’яті як ангели. Не знаю, хто з них залишився живий, а хто загинув, але хлопці молоді жертвували тоді життям для України. Ще пригадую, як вдосвіта почало сіріти небо. Ми собі всі давали установку, як дочекаємося сходу сонця, то переможемо. І таки коли почало світати, то все затихло. Я побачив, як в тиші стояла жінка з піднятими до неба руками. І цей образ мені не дозволяє зневіритися. І не люблю коли кажуть, що тодішня боротьба була даремна. Не можна зневірюватись! – зазначив Анатолій Терещенко.

Як відомо, Черкащина має 6 Героїв Небесної сотні. Це Максим Горошишин (село Грушківка Кам'янського району), Юрій Паращук (місто Тальне), Юрій Пасхалін (село Носачів Смілянського району), Андрій Саєнко (м. Сміла), Віктор Чернець (село Подібна Маньківського району), Віталій Смоленський (село Фурманка Уманського району). Президент присвоїв їм звання Героя України. Також їх посмертно було нагородження почесними грамотами облдержадміністрації та облради, медалями за заслуги перед Черкащиною, а також було надано грошову допомогу сім’ям загиблим.

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат

bigmir)net TOP 100