Повз оливкові поля, через пустелю з верблюдами й козами, містечка з базарами, магазинчиками та жовтими таксі ми повертаємося з подорожі з материкової частини на острів Джерба. Попереду нас чекає парк «Джерба Експлор». Цей парк вважається мало не найцікавішим атракціоном острова, адже має і ферму з крокодилами, і музей народного мистецтва та ремесел, і комплекс кав’ярень і сувенірних магазинів. Про важливість відвідування цього парку й піде мова.

IMG-c70fff789bc3c5b28daaf2167d9bf3c5-V
Plan_DjerbaExplore_2017_1

Нагадаю, що за минулі дні перебування в Тунісі група українських журналістів побачила багато цікавих локацій, які справді варті уваги. День перший – ТУТ, день другий – ТУТ, день третій – ТУТ, день четвертий – ТУТ, п’ятий – ТУТ. Поїздка журналіста «Прочерку» стала можливою завдяки редакції сайту «Прочерк», Українському журналістському фонду і туроператору «OASIS TravelUkraine».

День шостий

Приймаючий готель – Eden Star Zarzis, перший, що зустрів нас піснями й танцями.

IMG-41f4bbab4c296380dc9faf6c134ad6c3-V

Звісно, про приїзд української групи завчасно був попереджений головний менеджер Фехі Ласоуед. Готель розташований на материковій частині, біля берега моря. Сюди ми прибули надвечір після відвідин Таузару та оазису Шебіка. А вже зранку мали збиратися в дорогу – до парку «Джерба Експлор», що на острові.

Крім пісень і танців, нас чекали й інші сюрпризи. Як приємні, так і не дуже. З приємних – це близькість моря і аж дві кімнати в номерах (насправді тут зручно зупинятися родинам з дітьми, бо діти й дорослі матимуть окремі кімнати), коктейль у холі готелю при заселенні і ванна-джакузі в номері.

IMG_20180520_140746

IMG_20180521_083232

IMG_20180520_141100

А серед неприємних моментів було те, що до нас двічі заходили без стуку прибиральники. Одного разу нібито помилково, а другого разу, щоб занести пульт до телевізора…

Головний менеджер Фехі зустрівся з нами після вечері. Розповів, що ми чи не перші у нього туристи-українці, бо в готелі в основному відпочивають французи, німці, росіяни. Розповів про переваги відпочинку в країні та ознайомив із роботою готелю. Опісля журналістська група подарувала тунісцю український прапор, і той згодився його повісити на щоглі при вході в готель. Уже наступного ранку прапор дійсно там розвівався на вітрі.

33058686_1639169039471461_8510458386851037184_n

33081665_1639163939471971_9020846680827756544_n

«Джерба Експлор»

Зранку збираємося до парку, створеного 15 років тому. Насправді це великий комплекс із фермою крокодилів, музеєм, справжнім традиційним туніським будинком.

IMG_20180521_094114

Найвидовищніше, звісно, це крокодили. Тут вам і скелети, і яєчка, і маленькі, немов ящірки, крокодилята, і дійсно великі крокодили, яких тут розводять у промислових цілях. До слова, побувати на крокодилячій фермі і цікаво, і моторошно водночас.

IMG-a09559cdfc1c02846d3c8227ef14220d-V

IMG_20180521_103103

IMG_20180521_101859

IMG_20180521_102227

Фактично, всі тварини спокійно лежать на березі або повільно плавають водоймами. Шум створюють лише голоси туристів і дзюрчання невеликого штучно створеного водоспаду. Але раптово зрідка чути голосне пірнання у воду: то котрийсь з крокодилів вирішує розім’ятися. У цьому їх небезпека. Показна спокійність і незграбність начебто створює хибне уявлення про їх повільність дій. Але це не так. Інколи вони бувають блискавичні і дуже швидкі.

Окрім крокодилів, на цій фермі можна побачити ігуан, черепах, а також характерні для місцевості рослини.

IMG_20180521_102950

IMG_20180521_104302

IMG_20180521_103022

Житло тунісця

IMG_20180521_094125

Житло тунісця, а надто джербійця, завжди суворо планувалося відповідно до умов проживання. Як розповів гід Слім, на острові Джерба життя було досить небезпечним протягом століть через набіги піратів. Острів був немов між світами, і небезпека чатувала з усіх сторін. Тож кожен джербійський господар дбав про безпеку житла і про те, щоб протриматися в ньому певний час у разі облоги. Тому двір оточували муром, а всередині будували будинки для господаря, прислуги, для тварин, викопували колодязь, робили басейн для збору води в сезон дощів.

IMG-94de1e708d81d24a1eb5ef650cf41a11-V

IMG-2035c3b74e391de4545aa42a2cf30964-V

І тут я знайшов шовковицю, яку в Тунісі називають «тутекхаль».

IMG_20180521_094453

Також помічаємо інші дерева з маленькими ягідками. Це хна, для фарбування волосся. Далі ростуть гранати.

IMG_20180521_094413

Є тут і просто квіти для естетичної насолоди.

IMG_20180521_112155

У господарчих спорудах триває робота. Тут жінка розтирає зерно на їжу, а тут чоловік працює за ткацьким верстатом, а ця пані плете капелюхи. Усе, як було колись, у давнину.

IMG_20180521_094825

IMG-d12cce8b306be10ed117ce08caab3b35-V

IMG_20180521_095135

На стінах у будівлях – чорно-білі фотографії старих часів, які мало чим відрізняються від тієї атмосфери, яку змогли відтворити організатори парку. Одним словом, по ознайомлення з побутом та життям джербійців треба йти саме сюди.

IMG_20180521_095655

Музей

Музей народних традицій на території парку мені чимось віддалено нагадав національний музей народного мистецтва Гуцульщини, що у Коломиї. Схожі мотиви у розписах виробів із глини, на тканині, дереві, металі…

IMG_20180521_110716

33075018_1639256976129334_6798041306594541568_n

Це один із кращих музейних комплексів Тунісу. І тут, у 15 залах серед тисячі експонатів як арабського мистецтва, так і туніського, я починаю пригадувати розповіді і зауваження нашого гіда Сліма про те, що араби і бербери – це дві великі різниці. Чому ж саме питомо туніські, або берберські, вироби такі близькі нам, українцям? І це помічають також інші учасники групи.

33021668_1639257069462658_5086742240684933120_n

33101379_1639256752796023_5015780958524145664_n

33107372_1639256929462672_9085030594789769216_n

33164891_1639256852796013_1564713824961953792_n

Уже у соцмережах, де я цікавлюся цим питанням, дописувачі допомагають розібратися.

«Рівно тисячоліття тому, 1010 року, більшість населення Наддніпрянщини прийняла іслам... Слід берберів знаходимо по всій Україні… З фольклору халіфа Гаруна аль-Рашида знають під ім`ям Змія Горинича…» – йдеться у публікації професора Київського національного університету імені Т.Шевченка Костянтина Тищенка на сайті УНІАН.

«Загальна самоназва північноафриканських племен туарегів – імадзігон – знайшла відображення в українських прізвищах Мадзигон, Макогон та в слові «обмакогонити» (з кліматичних причин бербери за традицією голять голови, згадайте футболіста Зінедіна Зідана). Бербери – цепо-арабськи, а по-грецьки вони ж – варвари (буквально, заїки). Їхній етнонім, напевно, досі живе в десятках наших Вербівок і Варваровок. Це був масовий рух, експансія арабів та берберів була цілеспрямована й тривала майже п`ять століть… Їй поклала край навала татаро-монголів у ХІІІ столітті», – читаємо далі дослідження Тищенка.

Щодо нинішнього зв’язку між народами. Не знаю, як щодо берберів в Україні, але українці в Тунісі є.

Так, мені вдалося познайомитися з пані Наталією Хаммоуда. Діаспора почала формуватись з 40-х років і перший заїзд пластунів датується 1943 роком, а нині тут близько 2 тисяч українців (це за одруженням в статистиці). Постійно прорживаючих налічується близько 350 осіб плюс сезонні робітники. Нещодавно, за інформацією пані Наталії, відбулася зустріч української діаспори в Тунісі міст Сусс-Магдія з дітками, батьки яких загинули в АТО.

33458741_1675966929155390_8659561294677934080_n

«Коли я почула, що до нас їдуть діти героїв, які віддали своє життя за Україну, одразу ж кинула клич поміж дівчат у групі “Українці в Тунісі”. Подала їм ідею: організуватися та відвідати діток. Це мінімум, що ми могли для них зробити. Дівчата швидко зорганізувалися. Буквально за добу ми купили діткам сувеніри, фрукти і приїхали на зустріч», – зазначає пані Наталія.

Цінують у Тунісі й українське слово. Так, нещодавно сама пані Наталія стала переможницею одного з Всеукраїнських літературних конкурсів.

До слова, варто додати, що і керівник туроператору «OASIS TravelUkraine» тунісець Каіссі Рафік, що нині проживає з родиною в Києві, сприяє україно-туніським відносинам. Нещодавно за його ініціативи в Тунісі проходила виставка полотен Івана Марчука.

Завершивши огляд музейної експозиції, мандруємо далі островом Джерба – до іншого готелю, найстатуснішого у нашій подорожі, де можна буде ознайомитися з наданням лікувальних послуг.

У містечках помітно багато жовтих таксі

У містечках помітно багато жовтих таксі

Далі в дорогу попри ліхтарі з сонячними батареями

Далі в дорогу попри ліхтарі з сонячними батареями

Далі буде.

Назарій Вівчарик, фото автора

реклама

Коментарі  

 
+11 #6 Паганель 01.06.2018 10:57
Цитую CОЛДАТ:
Цитую Артем:
Та ладно, тоесть и Хмельницкий и Бандера бербер?

Не важно кто Хмельницкий и Бандера.Важнее знать кто ты "Артемка"? Ты кем себя чувствуешь? :lol:

Артемка - с племени людоедов. Ему пох, где жить - всюду хавка ходячая есть. А если закусь еще под боярышник и балалаечку - дык жисть скрепная ваще удалась!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+11 #5 CОЛДАТ 01.06.2018 10:45
Цитую Артем:
Та ладно, тоесть и Хмельницкий и Бандера бербер?

Не важно кто Хмельницкий и Бандера.Важнее знать кто ты "Артемка"? Ты кем себя чувствуешь? :lol:
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-11 #4 Артем 01.06.2018 09:49
Та ладно, тоесть и Хмельницкий и Бандера бербер?
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+8 #3 Не гони! 01.06.2018 09:05
Цитую Туніс це Європа.:
Україна це Туніс.

Лишь бы что-то ляпнуть... :-x
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+7 #2 . 01.06.2018 08:58
Цитую Туніс це Європа.:
Україна це Туніс.

Лікуйся! ;-)
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-9 #1 Туніс це Європа. 01.06.2018 07:06
Україна це Туніс.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

bigmir)net TOP 100