Ці слова депутат обласної ради сказав через три місяці після виборів. Він і раніше займався благочинністю – допомагав дитячим садкам, школам, лікарням. Опікувався воїнами-атовцями, чорнобильцями, афганцями і, звичайно, ветеранами Великої Вітчизняної війни. Але відтоді, як Полозов відкрив у Золотоноші свою громадську приймальню, на прийом до нього йдуть і йдуть люди… Досить часто з останньою надією на порятунок. І кожну чужу біду Віктор Олександрович сприймає, як власну. З листопада по лютий тільки на лікування хворих він виділив близько 150 тисяч гривень. Але про свою благодійність депутат говорити не любить, оскільки займається нею не задля піару, а від щирого серця. Проте «Прочерку», хоча й опосередковано, він усе-таки дещо розповів. Щоправда розмовляти з ним нам довелося й на інші теми.
- Вікторе Олександровичу, чи погоджуєтеся Ви з тим, що в Україні без підтримки впливових родичів та без стартового капіталу побудувати бізнес неможливо?
- Не зовсім. Якщо людина розумна й цілеспрямована, якщо вона знає, чого прагне, і володіє певними знаннями, то врешті-решт зможе досягти своєї мети. Але умови для розвитку будь-якого бізнесу в Україні сьогодні й справді складні. Мені в свій час також було непросто створювати свій бізнес. Не було ніякої підтримки зовсім – я ж народився в звичайній робітничій сім`ї. Та добре усвідомлював, що повинен розраховувати лише на власні сили. Закінчив інститут і в 26 років уже працював начальником цеху Талліннського кораблезаводу. Тоді в моєму підпорядкуванні було 400 осіб. У період розвалу Радянського Союзу вирішив створити проектно-інженерний бізнес, розуміючи, що революції рано чи пізно закінчуються, а без проекту в усі часи нічого не виготовиш і не побудуєш. Було важко. Доводилося й не спати ночами. Та тепер я – керівник потужного холдингу, в якому трудиться біля 1500 людей. Всі вони отримують гідну платню і повністю соціально захищені. То ж молоді, яка намагається розпочати власну справу, хочу порадити завжди пам`ятати, що з гори котитися завжди легше, ніж підніматися на неї. Хочеш чогось досягти – наполегливо трудись!
- Сьогодні більшість іноземних інвесторів згортає свій бізнес в Україні. Невже ситуація така критична?
- Я б, навіть, сказав - небезпечна. І найголовніша причина цьому – нестабільна й недосконала законодавча база. Найбільше це стосується судочинної, банківської й податкової системи. Звідси й корупція, й інші негативні явища. Але мені не подобається нав`язана суспільству думка про те, що лише іноземні інвестори можуть урятувати нашу країну від економічної кризи. Насправді це не так. Якби влада створила сприятливі умови для розвитку бізнесу, саме вітчизняні інвестори, яких у країні достатньо, досить швидко підняли б нашу державу з колін. Доки цього не станеться, українці будуть зубожіти.
- Якщо все так погано в нашому домі, то за що тоді борються на фронті наші хлопці?
- За незалежність України. Але по-справжньому вона стане незалежною лише тоді, коли запрацює економіка. Коли держава перестане сподіватися лише на борги, а почне економічно розвиватися. Коли врешті-решт урядовці зрозуміють, що треба думати не про витрати, а про прибутки. Що чекає боржника, який не працює і в якого немає чим віддавати борги? Рано чи пізно йому припинять позичати гроші. І тоді він, або зовсім деградує, або почне працювати, щоб вижити. Теж саме чекає й країну.
- При нинішній владі реально вивести державу з кризи?
- В Україні сьогодні криз дуже багато. Економічна, політична, духовна… Соціальна бездіяльність урядовців довела народ до відчаю. Він не знає чим платити за комунальні послуги, за що годувати родини, як вилікувати рідних. Коли я ще не був депутатом обласної ради й тісно не стикався з людським горем, то й не уявляв наскільки його багато навколо нас. Скільки обездолених перебуває у відчаї від власної незахищеності… І найстрашніше те, що влада не шукає виходу із ситуації, що склалася. Логічно виникає запитання, як довго це триватиме? Якщо я розумію, що людина, яку я найняв на роботу лінується, не працює, та ще до всього й нечесна, я її звільняю з посади. Якщо ж урядовці чи парламентарі є слугами народу, як вони себе називають, то чому тоді вони так погано йому служать? Думаю, що довго так тривати не може.
- Ви натякаєте на дочасні вибори?
- Я не натякаю, а розмірковую. Всьому є свій кінець. Україна має потужний потенціал. В неї є все необхідне для розквіту. Немало й розумних людей, спроможних вивести країну з усіх разом узятих криз. От, коли вони прийдуть до влади й візьмуть на себе соціальну відповідальність за народ, тоді й заживе він так, як треба.
- Ви згадали про духовну кризу. Через неї займаєтеся благочинністю й будуєте храм у Антипівці?
- Духовна криза найстрашніша. З неї витікають усі інші. Обманюють, крадуть, вбивають саме бездуховні люди. Це - страшне явище. Небайдужих до чужого болю стає все менше. Тому, по можливості, я й займаюся доброчинністю. А коли згоріла церква, в якій ми з дружиною вінчалися, я дав собі слово – будь що на тому самому місці побудувати нову. Проект на будівництво вже є. Тож скоро моя мрія втілиться в життя.
- До Вашої громадської приймальні надходить дуже багато подяк від людей, яким Ви допомогли вилікуватися. Від воїнів, які боронять нашу державу, від учителів, юних спортсменів, талановитих дітей, яких Ви постійно підтримуєте фінансово. А тепер Ви збираєтеся ще й річку чистити в Золотоноші. Дехто говорить, що робити всі ці добрі справи Вас спонукають політичні амбіції…
- Нехай говорять. Я роблю це, бо цього прагне моя душа. Не заради подяк. Один мудрий філософ колись сказав: «Роби добро і кидай його у воду», тобто, забудь про нього, тоді воно принесе користь людям. За цим принципом я й живу. А з приводу річки… Я обіцяв своїм виборцям її почистити. Якщо хтось називає це політичними амбіціями, нехай називає. Мені байдуже. Можу тільки сказати, що чистити Золотоношку будемо якісно, щоб вона ожила по-справжньому!
реклама
Коментарі
http://markets.eizvestia.com/full/4181277:
"Активно сотрудничаем с такими крупнейшими российскими компаниями, как «Газпром», «Еврохим», «Акрон», «Фосагро», и другими. ... Проектируем новое производство метанола, мощностью 450 тыс. т в год, для ООО «Щекиноазот», город Щекино, Россия. Разрабатываем проектную документацию на новое производство аммиака для ООО «Менделеевсказо т», город Менделеевск, Татарстан. Разрабатываем проекты реконструкции действующих производств аммиака и карбамида для ряда предприятий России, Беларуси, Литвы. ... что в этом перечне нет украинских заводов."
markets.eizvestia.com/full/4181277
Стрічка RSS коментарів цього запису