Після демобілізації, поранення, повернення додому, ветеранів та ветеранок зустрічають громади. За те, щоби військові отримали вдома необхідні їм послуги, відповідає саме місцева влада – перша точка дотику із «мирним життям», за яке вони боролися. Щоби зробити повернення додому легшим, а адаптацію можливою, територіальні громади розбудовують ветеранську інфраструктуру, створюють простори, використовують гранти та інші можливості для реалізації цих задумів. Одним із головних меседжів ветеранської політики є те, що про будь-які подібні започаткування органів місцевого самоврядування варто говорити з цільовою авдиторією – безпосередньо ветеранами та їхніми родинами – адже потреби в кожної громади різні. Є і визначені пріоритети, актуальні для всіх, які озвучує профільне міністерство і на яких пропонує зосередитися місцевій владі. Про це пише сайт Українського кризового медіа-центру.
– У громадах Черкащини вже налічується 46 000 ветеранів. Їхня кількість продовжує зростати. Після сьогоднішньої зустрічі ви зможете бути компетентними для хлопців і дівчат, які потребуватимуть допомоги, організувати цю роботу на місцях. Найкращою формою подяки нашим захисникам є ефективно надані послуги, доступні й якісні. Це навіть не про кошти, як у багатьох громадах ми виплачуємо по 50 000 тисяч. Це про послуги, які вони повинні отримувати першочергово, - говорив на нараді з лідерами громад торік голова ОВА Ігор Табурець.
Для кращої комунікації в громадах створювалися ветеранські простори. Станом на осінь 2024 року в області у 35 громадах було створено 33 ветеранських простори. До кінця року їх стало півсотні. Там надавали і надають послуги інформаційно-консультаційної підтримки, психологічної, правничої допомоги, здійснення фізкультурно-спортивної реабілітації, професійної адаптації та дозвілля.
Чи не найпомпезніше відкривали наприкінці 2024 року обласний ветеранський простір «Ветеран Про».
Ставив питання спікерам й оглянув простір ветеран, член громадської організації «Честь маю» Андрій Ситник.
Пан Андрій служив у механічному батальйоні 4-тої окремої танкової бригади. Починав з навідника БМП, потім став командиром відділення, закінчував головним сержантом стрілецького взводу. На лінії бойового зіткнення пробув близько року, обороняв Донеччину.
– Пригадую цей перехідний етап: тобі дають папери, кажуть: «Дякуємо за службу». Сідаєш у транспорт, який везе додому. Розумієш, що все, починається цивільне життя. Я пройшов цей етап зовсім один, а потім вступив у громадську організацію, – поділився особистим досвідом Андрій Ситник.
Та чи не найбільше уваги до ветеранських просторів мало б бути в громадах, у глибинці, адже не всі ветерани живуть у Черкасах. В обласному центрі все ж легше отримати ту чи іншу послугу, а от в районах складніше і з кількістю фахівців, і з інфраструктурою, і з іншими можливостями.
Ветеранський простір «4.5.0.» - саме таку назву має відновлений в селі Свидівок ветеранський хаб, що входить в Будищенську громаду. У нефункціонуючій частині будівлі зробили ремонт, облаштували дві кімнати, і тепер там постійно буде працювати людина або дві. Причому це будуть штатні посади комунального закладу громади «Центру надання соціальних послуг».
– Тут буде місце для зустрічей, забезпечення соціальної, юридичної та психологічної підтримки ветеранів, тобто тут можна отримати відповідь з будь-яких ветеранських питань. Було з бюджету виділено 175 тис. грн на облаштування, – каже секретар сільської ради та виконавчого комітету Наталія Токаренко.
Заступник начальника Черкаської РВА Микола Турик зауважив, що тут, на мирних територіях, захисники, які повертаються, повинні мати можливість зібратися, мати місце, де вони можуть поставити питання і отримати відповіді.
12 грудня у селищі Калинопіль відкрили ветеранський простір "ВзаємоДІЯ". Подія відбулася за участі начальника Звенигородської військової адміністрації Юрія Піковського, голови районної ради Сергія Струка та інших представників місцевої влади.
- У таких осередках наші ветерани та їхні родини можуть отримати допомогу, яка є вкрай важливою для їх адаптації та повернення до мирного життя, – зазначив Юрій Піковський. Очільник району також наголосив, що підтримка героїв є пріоритетним завданням влади на всіх рівнях.
Влада запевнила: тут ветерани зможуть долучитися до заходів, спрямованих на їх соціальну інтеграцію, розвиток та відновлення.
«Хаб нескорених» відкрили наприкінці 2024 року в селі Леськи. Це вже другий ветеранський простір у Леськівській громаді. І знову запевнили: робота таких локацій орієнтована на надання професійної та комплексної допомоги, психологічної підтримки, надання юридичних консультацій і консультацій з працевлаштування…
Відкритий торік восени Ветеранський простір департаменту соціальної політики в Черкасах сьогодні вже звітує про роботу. А це понад півсотні індивідуальних консультацій і низка заходів для ветеранів та їхніх сімей.
Найбільш затребуваними стали питання: правові та психологічні консультації; юридична допомога; соціальні гарантії та виплати; вирішення житлово-побутових проблем; медичної допомоги та реабілітації; працевлаштування.
Голова громадської організації, бойовий офіцер, учасник АТО Сергій Глуховченко розповів, що ветерани співпрацюють з Департаментом соціальної політики. Він пояснив, саме хлопці та дівчата, які пройшли схожий шлях, повинні доносити інформацію про потреби захисників міській та обласній владі.
– На особистому прикладі знаю, що військовим часто доводиться стояти в чергах, попередньо записуватися. Так вони не можуть відразу отримати відповіді на свої питання. Фахівці у просторі радять, куди піти, до кого звернутися. Йдеться й про оформлення виплат, пошук місця роботи.
Сергій Глуховченко також назвав риси характеру, якими, на його думку, повинен володіти кожен фахівець у таких просторах.
– Це обов'язково людина з досвідом, яка вміє працювати з ветеранами, стресостійка, психологічно налаштована. Хлопці повертаються в різних станах, і не кожен це витримає.
Особливу увагу треба звертати на ветеранів з інвалідністю, наголосив захисник.
– Вони не можуть продовжити службу за станом здоров'я, потрібно допомагати їм адаптуватися до цивільного життя.
Окрім хабів та ветеранських просторів маємо і ряд навчальних програм, проте це вже для більш активних ветеранів. Адже на програми подаватися треба самостійно з власної ініціативи. До слова, нещодавно на таку програму потрапив христинівчанин Євгеній Фіголь. Це всеукраїнська навчальна програма з ветеранського лідерства відкрита Рухом ЧЕСНО у співпраці зі Школою публічного управління УКУ.
– Це програма про розвиток, про навчання. Це не перетвориться на політичний проєкт абощо. Тут насамперед іде мова про власний розвиток. Сам я долучився до створення громадської організації «Незламний дух воїна» в Умані. Намагаємося в громаді займатись ветеранською політикою. Допомагаємо родинам загиблих, також демобілізованим ветеранам, які часто є ще й деморалізованими. Часто поспілкуватися навіть у своєму гурті буває корисним, - каже активіст Євгеній Фіголь.
Він каже, що завдяки школі хоче отримати знання для подальшої своєї діяльності, зокрема, й реалізуватися як інструктор дронів в аграрній сфері.
Про розбудову мережі ветеранських просторів, реабілітаційної інфраструктури говорили на засіданні Конгресу місцевих та регіональних влад. Зокрема, прозвучало, що на цьому буде акцент й у бюджетних пріоритетах на 2025 рік.
Директор Департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА Руслан Чикало зазначив:
"Наша вдячність ветеранам повинна проявлятися в гідному ставленні, повазі та адаптації різних галузей економіки до потреб осіб з інвалідністю. Громади мають надавати підтримку та супровід ветеранам".
До слова, хлопців і дівчат долучають до заходів, щоб відволікти від того, що вони пройшли, й недержавні організації. Наприклад, торік громадська організація «Чужих бід не буває» возила ветеранів і їхні родини в туристичні місця Черкащини.
Ветеран Анатолій Васильович Бадрак з Катеринополя. Каже, був командиром бойової машини, тоді водієм. Нині списаний.
– Я своє відвоював. Тут, в цивільному житті ще треба налагодити якось життя, знайти тепер себе. Згадувати те, що було, не хотів би. Краще якось справді відволіктися і тому поїхав на захід, послухати ось концерт, - каже Анатолій Васильович.
Він побував на Чигиринщині, подивився на майстер-класи, послухав концерт. Каже, це дещо відволікає. Водночас, це лише мить, а далі слід повертатися і знаходити себе в житті удома.
Інтеграція ветеранів у цивільне життя — це не лише виклик для кожної громади, але й можливість створити суспільство, яке шанує своїх захисників. Черкащина демонструє приклад того, як інвестиції у ветеранські простори, консультаційні послуги, освітні програми та дозвілля сприяють успішній адаптації ветеранів. Однак, важливо розширювати ці ініціативи й на віддалені громади, забезпечуючи доступність послуг для всіх, хто потребує підтримки.
Ветеранська політика – це не лише соцзахист і матеріальна підтримка, а цілісна та системна увага до ветеранської проблематики. Про це розповів Руслан Приходько, заступник Міністра у справах ветеранів України під час події «Формування системи підтримки ветеранів у невеликих та малих громадах», яку в Києві організувала Програма USAID DOBRE наприкінці минулого року. Серед важливих завдань, за словами заступника міністра, є адаптувати послуги під потреби. Наприклад, збільшити кількість днів перебування військових у палатах, які проходять протезування. Окрему увагу планують приділити підготовці мережі надавачів психологічної допомоги.
До слова, Центр ментального здоров'я днями відкрили в Черкасах. Сюди закликають звертатися: ветеранів, рідних ветеранів та військових, дітей та підлітків, осіб, що постраждали внаслідок війни, осіб, що потребують першої психологічної допомоги...
Медіа «Прочерк» розпочало проєкт підтримки ветеранів, які повертаються додому. Власне він так і називатиметься – «Повернення». Проєктом передбачено створення матеріалів на різну тематику, але об’єднаних однією темою – адаптація військових, повернення в мирне життя… «Повернення» – це проєкт, який передбачає інформування про програми реабілітації, адаптації та реінтеграції для українських ветеранів бойових дій та їх сімей.
Матеріал створено в межах проєкту Львівського медіафоруму за підтримки ЮНЕСКО та народу Японії. Автори несуть повну відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в публікації, а також за висловлені в ньому думки, які не обов’язково належать ЮНЕСКО та не накладають на Організацію жодних зобов’язань.
