Фітнесистка: «Замість «їсти» – пила воду, замість «спати» – тренувалася»

27 квітня у Львові відбувся Кубок України з бодибілдингу та фітнесу. Черкаські спортсмени також відзначилися призовими місцями.

Категорія «Бікіні» до 168 см»

Категорія «Бодибілдинг до 80 кг»

Срібло у категорії «Бікіні» +168 см» дісталося черкащанці Оксані Давидовій.

Категорія «Бікіні» +168 см»

Третю сходинку посів Сергій Панчук.

За крок до п’єдесталу у категорії «Бікіні» до 163 см» зупинилася Руслана Санжаровська.

Категорія «Бікіні» до 163 см»

Із таким самим результатом фінішував і черкащанин Ернст Айдашев.

– Я з дитинства займалася танцями. Аеробіка, шейпінг – все це завжди мене дуже приваблювало. У фітнес мене привів мій колишній хлопець 4 роки тому, влітку 2010 року. Він сказав: «Ти ж танцюєш, тренуєшся в залі, так любиш це! Іди навчай когось усього, що вмієш». І почав мене активно «підтягувати» в галузі анатомії і фізіології. Він – професійний спортсмен і на той час вже працював фітнес-тренером, тому взявся за мене серйозно, – пригадує смілянка.

Так, за кілька місяців інтенсивних курсів і підготовки Ольга Сташевська зважилася покинути офісну рутину і піти працювати до клубу «СпортЛайф».

– Починала я як тренер з латини, вела танцювальні класи. А потім пройшла ще й підготовку на базі нашого фітнес-клубу і стала тренером в тренажерному залі. Набиралася досвіду, тренувала і тренувалася. Потім закінчила ще навчання тренерів групових програм, і почала вести групові заняття та поєднувати їх з тренуваннями в тренажерному залі. Деякі наші дівчатка готувалися, виступали на чемпіонатах, але все це якось проходило повз мене. Потім мені всі почали говорити: «Олю, давай готуйся, спробуй себе, у тебе є всі дані для цього!» І тут я відкинула всі сумніви і нарешті наважилася. 

Ольга на фото – третя зліва

Почала готуватися Ольга до Кубку Києва 10 січня.

– Відмовитися довелося багато від чого. Я і в звичайному житті дуже стежу за харчуванням, солодке і спиртне дозволяю собі вкрай рідко. Але тут все складніше: потрібно було зважувати всю їжу, заплановану на день, готувати практично все самостійно, щоб не потрапила зайва сіль або жир в їжу. Загалом, за три місяці підготовки я забула смак шоколаду (зокрема, й інших солодощів), алкоголю. А в останній місяць взагалі всього – ні фруктів, ні молочних продуктів, ні навіть тобі помідорів, – сміється Ольга. – Із продуктів у моєму раціоні залишилося тільки трохи рису або рисових хлібців, куряча грудинка, біла риба на пару, яєчні білки і зелені овочі. Все! Сказати, що було дуже важко, – ні. Це можна було терпіти, але вже в останні тижні своєї підготовки я так втомилася від нескінченних «не можна», «ні, дякую, я не голодна», «режим» тощо, що вже хотілося, щоб все скоріше закінчилося. Від нестачі вуглеводів, звичайно, була млявість, втома, хотілося весь час їсти і спати. Але замість «їсти» – я пила воду, а замість «спати» – йшла на тренування. 

За словами Ольги, найскладніше було за тиждень до змагань, «коли вже не хотілося ні їсти, ні спати, ні тренуватися, і хвилини тягнутися годинами».

– Вуглеводів – вже майже немає, солі – теж немає. Прісна їжа вже не лізла в горло. Одним словом, стан – не з найкращих кращих, це м'яко сказано. Але на відміну від інших дівчат, які «сушилися», я ні на кого не «кидалася», не була дратівливою, злою і млявою. Хіба що трохи неуважною. Ходила таким собі веселим гальмом, – жартує Ольга. – Але, як тільки я одягала свій змагальний купальник і підбори, дивилася у дзеркало і бачила результат своєї роботи, мені відразу ставало радісно і весело, і я надихалася прийдешніми емоціями.

Найцікавіше було те, говорить Ольга, що за два дні до змагань не можна пити воду.

– Це було випробуванням. Але я його витримала дуже гідно, і пишаюся і цим теж. Шкода, звичайно, що не вийшла у фінал, але потрапити десятку мені таки вдалося. Для першого разу, я вважаю, дуже непоганий результат. Для мене це – перемога, в першу чергу, перемога над собою – своєю силою волі довести собі, що ти можеш. І показати іншим, що і ви зможете, тільки почніть робити щось для цього. Я хотіла випробувати все це на собі, і мета досягнута, – радіє Ольга.