Творче об’єднання «Дєньозавр» зняло нову програму «Трясця», перший випуск якої присвятили черкаським дорогам. На відео хлопці в іронічній формі розповідають про цю проблему міста та цікавляться, що думають з цього приводу його жителі. Основна їхня місія – знайти ідеальну дорогу.
«Прочерк» зустрівся з одним із авторів програми Євгеном Артеменком. Про те, коли в нього виникла ідея зняти програму, чому він боїться робити діагностику підвіски, як Сергій Одарич оцінив відео та чи знайшла вже ковбаса свого володаря, читайте далі.
– Не шкода було автівку під час зйомок бити на ямах?
– У Черкасах це не актуальне питання: шкода чи не шкода бити на ямах… Кому шкода, той ходить пішки або їздить на автобусі, а решта, змирившись, «отримує задоволення».
– Як прийшла ідея зняти програму «Трясця»?
– У мене давно була така ідея. Ні для кого не секрет, що років 5 тому я вів одну програму молодіжну на черкаському телебаченні, яка називалась «Наш вимір». Вона на той час була достатньо популярною серед молоді. На сьогодні у політичному вогні, який розгортається в черкаському медіапросторі, здебільшого журналістську спільноту цікавлять соціально-економічні питання, політика і таке інше, а про молодь забули. Побувавши кілька разів на телебаченні, захотілось щось зробить не тому, що треба відзвітуватись, а з думкою про тих людей, для яких ти це робиш. Ідею виношував давно.
– Чому довго не реалізовував і що стало кінцевим поштовхом таки почати знімати програму?
– Ні грошей, ні часу для цього не було, а зусиль потрібно немало. Якось усе затягнулося… А в один момент дуже захотілося зробити, тому і вирішили. До того ж, сьогодні є Інтернет, де можна себе реалізовувати. «Відмазки» «от якби мене взяли на телебачення, тоді б я показав» нині не актуальні. Є бажання – вперед!
– Тема доріг є випадковою?
– Багато людей після першого випуску подумали, що це буде програма тільки про дороги. Хоча в Черкасах реально можна знімати рік програму тільки на тему доріг. З вибором теми насправді було дуже просто. Я давно їжджу на велосипеді і хоча здебільшого думають, що тільки автомобілісти страждають від доріг, насправді це не так. Автомобіліст, як правило, просто влітає в яму і «попадає» на якусь суму грошей, ремонтуючи підвіску, колеса і так далі. У велосипедиста усе набагато серйозніше, тому що ями на дорогах часто призводять до серйозних травм і реально загрожують життю. Потім я ще став водієм автомобіля… Водієм у Черкасах. Тому з першою темою було легко.
– Чи бували в тебе травми, пов’язані з їздою на велосипеді черкаськими дорогами?
– Травм не було (плює 3 рази через плече та стукає по дереву, – ред.). Оце ж тепер впаду точно! Братимеш у мене потім інтверв’ю про те, як впав із велосипеда (сміється, – ред.). Смішки смішками, але насправді це дуже серйозно. Я водій гірського велосипеда, там трошки легше, бо є амортизаційна вилка. А ті люди, які їздять на спортивних велосипедах, взагалі як смертники на черкаських дорогах! Усі знають випадок, коли депутат Андрій Більда зламав собі руку на дорозі, об’їжджаючи яму.
– На власному авто вже багато ям «зловив»?
– Спочатку, коли ти стаєш водієм автомобіля, у тебе ейфорія. У людини з іншого міста вона триває рік або два, а в Черкасах – десь години зо дві. Ями на дорогах дуже швидко дають тобі зрозуміти, що краще ходити пішки. Від черкаських ям своє авто не ремонтував, оскільки тільки недавно його купив. Однак їхати робити діагностику підвіски боюсь… Я до тебе (журналіста «Прочерку» – ред.) їхав, два матюки сказав, хоча кожну ямку на маршруті, яким їхав, наче знаю… А все ці розкопані латки, які вже місяць лежать, і ще стільки ж лежатимуть…
– Над програмою довго працювали?
– Зняли досить швидко. Зазвичай, коли знімаємо ролик, бувають такі дні натхнення, коли все дуже швидко рухається, а потім це все стопориться, тому що тебе щось відволікає. Інакше кажучи, гальмуєш. Однак тут натхнення не зникало ні дня. Весь час тобі щось нагадувало, що цю програму треба зробити, тому що хочеться їздити рівними дорогами.
– У соціальних мережах ти писав, що з виходом програми ви затягували, навіть коли вона вже була готовою. Розкажи, чому.
– Ми затягували, бо сподівалися, що дороги таки відремонтують. До речі, так склалося, що ми виклали в Інтернет нашу програму в той самий день, коли гучно з усіх усюд почали оголошувати, що в Черкасах офіційно починається ремонт доріг. Про це мені розповіли знайомі з міськвиконкому.
– До речі, як влада сприйняла перший випуск? Переслідувати не почали?
– Знайомі, які працюють на нинішній режим... Ні, «режим» гучно звучить, на нинішню владу, підходили і спочатку казали: «Ну як ти це міг зробить?..», а потім посміхались і показували пальця вгору на знак схвалення. У в'язницю мене не посадили: ми особисто нікого ображати не збирались. Політичної підошви під усім цим немає.
– Якою була реакція міського голови?
– Особисто з міським головою про це не говорив, але читав його відгуки у «Фейсбуці» Із них я зрозумів, що «чомусь» Сергій Олегович не в захваті від програми.
– Як взагалі оцінюєш діяльність міського голови?
– Мені здається, що, якби міський голова зробив дороги, його б на рукахносили. Усе решта не так погано в нашому місті. Мені тут подобається. Найгірше, що є в Черкасах, – це архітектура, політика заради політики, умови, в яких живе малий бізнес, та відсутність нормальних безкоштовних футбольних майданчиків для дітей.
– Як оцінюєш ремонт черкаських доріг?
– Жителі, які їздять маршрутками, і ті, хто пішки ходять або в центрі живуть, не знають реальної ситуації з дорогами в місті. Те, що вважають ямою по вулиці Смілянській, Енгельса, Хрещатику чи Шевченка є дурницею, а не ямою. Ті, хто живуть на периферії, наприклад, на Героїв Дніпра, Різдвяній, Чехова, Горького, Молоткова, у районі «Д», знають, що там справді пекло. По Хрещатику я проїхати хоч якось міг, а є вулиці в місті, які я просто об’їжджаю, наприклад, ту ж Оборонну.
– А що думаєш з приводу початку ремонту?
– Пам’ятаю: приїхав з моря, бачу рідну Різдвяну ремонтують! Чую по радіо: вулицю Різдвяну буде перекрито. Зрадів… Але де там: шматок з урвищами залишився, а перехрестя, де все ж можна було їхати, переробили і поїхали далі. Отак у нас ремонтуються дороги. Але все таки дуже хочеться помилятись…
– Вважаєш, що ті, хто зараз ремонтують дороги, не на своєму місці?..
– Я не вмію ремонтувати дороги, тому працюю на радіо і фотографую. Фотографуючи для газети, у мене нема відмазок для головного редактора, що я не зміг сфотографувати, бо мені хтось пригрозив пальчиком чи в мене не було часу, чи боліла голова або ніжка, чи у відпустку поїхав… Я маю це зробити. У кожного є своя сфера відповідальності. Це абсолютно логічно, що асфальтники повинні ремонтувати дороги. Не хочеться нікого ображати, але бити тисячі автомобілів неправильно. Кілька десятків тисяч людей страждають від того, що кілька десятків людей не можуть ніяк придумати, як ремонтувати дороги, і витрачають гроші куди завгодно, окрім доріг...
– Повернімося до програми. Для багатьох найсмішніший є момент, де оператор від глибини ями втрачає свідомість. Як спала на думку така ідея?
– Круто, мабуть, коли програма написана 15-ма авторами, які сидять у нас в офісі, але у нас немає ні офісу, ні 15-ти авторів. Багато з того, що там було, думаю, ні для кого не секрет, – імпровізація. Хто це придумав, вже не важливо. Пам’ятаю, що це було в процесі.
– 16-сантиметрову яму довго шукали?
– Коли її ще на машині об’їжджаєш, можеш не помітити, а коли ти пішки йдеш і реально її бачиш… Там така яма – фантастика! Я думав, 10 чи 7 сантиметрів, а потім поміряли, а там 16 сантиметрів! Зараз розумію, що 16 – це нормальний розмір, бувають набагато глибші…
– Що хотіли довести програмою?
– На черкаських форумах часто пишуть типу «Не треба нам сонячний годинник, зробіть нам краще хоч одну дорогу за ці гроші» і весь час якісь молодчики з влади пишуть «Що вам ті дороги, більше тем для розмови немає?» Мене, якщо чесно, це дуже обурює. Сопіть в тряпочку і слухайте! Зробите, тоді будете щось говорить! Поки дороги не зроблять, треба постійно цькувать відповідальних! Мені здається, нам, простим смертним, треба стукати, як дятлам в лісі, і рано чи пізно достукаємось до свого. Вирішили, що і нам треба постукати. Раптом, допоможе.
– І як вважаєш, результат є?
– Як бачите, дороги стали як золото. Жартую.
– Скільки людей працювало над першим випуском?
– Зйомки відбувались під грифом творчого об’єднання «Дєньозавр». Над створенням працювало три людини: Костя Капітоненко, Андрій Чернега і я. В один зі знімальних днів допомагали дівчата-колеги Інна і Юля.
– Як сприйняли черкащани ролик і чи очікуваною була реакція?
– Я думаю, що очікуваною. І думаю, що це не наша заслуга. Будь-хто, хто зробить демотиватор, чи скаже щось погане про черкаські дороги, буде схвально сприйнятий громадськістю. Мене більше турбувало інше питання: чи буде цікавою людям форма. Головне завдання, яке ми перед собою ставили, – отримати 58 переглядів, ми виконали.
– Негативне сприйняття було?
– Серед негативів нічого не можу пригадати, а це значить, що особливо негативного нічого не було. Зрозуміло, що ті люди, які мають стосунок до ремонту доріг, могли через свою онучку чи дочку написати щось нехороше, але я нічого не пригадую, мабуть, тому що ми не дуже це відслідковували.
– Скільки вже переглядів на ютубі маєте?
– Тисяч шість. Це непогано, враховуючи, що ми не показували голих жінок, ніхто не кричав «Язь» на камеру і ми не показували Джастіна Бібера. І навіть матюки були запікані! Та й спам-розкруткою ми принципово не займаємось. Тому це, в принципі, достатньо непогано.
– В якому жанрі чекати продовження програми?
– Програмою ми не просто хотіли когось потішити. Вона ще не має якоїсь конкретної форми: тут немає рубрикації. «Трясця» хочеться робити постійно, але не хочу, щоб вона була «гігі-гага». Це дійсно компіляція жанрів. Ми взяли найкраще, що є в Інтернеті: троллінг, ламаний монтажний ритм, можливість вільної лексики, близької до народу, яку, на нашу думку, хоче чути аудиторія. Надалі хочу, щоб теми були не менш актуальними.
– Чому присвятите наступні випуски?
– Можливо, це треба в секреті тримати, але думаю, що ми обов’язково введемо рубрику, традиційну для будь-якої програми, – «Гість». У нас буде обов’язково зірка в програмі. Підозрюю, що наступна буде про велосипеди у зв’язку з новою можливою транспортною реформою.
– Тобто про дороги далі знімати не будете?
– У нас не було планів ставати народною месією стосовно доріг. Люди думають, що, якщо ти цікавишся якимось питанням, ти можеш на нього вплинути. Ми всіх попереджали, що просто кажемо, як є, але не можемо нічого зробити. Про дороги далі знімати не будемо. Віддамо ковбасу переможцю і далі будемо відштовхуватись від того, що цікаво людям. Вже почали працювати над другим випуском.
– Скільки людей вже взяло участь у конкурсі, щоб отримати ковбасу?
– Не знаю, скільки людей вже надіслало фотографії, але там, по-перше, малі ями. Якось соромно таким людям віддавати ковбасу, а, по-друге, люди у нас ледачі. Ну, це відомо. Я ще працюючи на телебаченні дізнався, що люди братимуть участь у конкурсі тільки якщо до них прийдуть додому, постукають, щось їм подарують і подякують. Нам багато хто пише: «Приїдьте на таку-то вулицю і отам поміряйте». Самі не можуть сфотографувати. Я й так намагався максимально простим зробити це завдання. Багато хто подумав, що це був жарт, але розкішна ковбаска чекає досі на свого власника і ту людину, яка зможе з’їсти її.
– Скільки ще є часу в черкащан, щоб надіслати фото для участі?
Цікаві новини звідусіль
Коментарі
Чекаю тепер на відуху про (без)діяльність облдержадмініст рації.
Давай, порадуй пристаркуватого дядька.
Эх,дороги,пыль да туман...- як в пісні.
Судячи по тому,що знімають хороші частини дороги і ретельно обходять ямищі-толку не буде.
Стрічка RSS коментарів цього запису